Кравченко Володимир Миколайович,

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

Професійна культура в системі цінностей педагогічної діяльності викладача вищої школи в умовах трансформаційного суспільства

У зв’язку з суспільно-економічними трансформаціями в Україні кінця ІІ – початку ІІІ тисячоліть сталися суттєві зміни у сфері професійної освіти, зокрема в підготовці майбутніх викладачів вищої школи. Це пояснюється впливом нових інформаційних технологій, комп’ютеризації праці та життя людини, що зумовило внесення певних коректив у розуміння цінностей професійної діяльності викладача вищої школи у трансформаційному суспільстві. Змінилися й уявлення про педагогічний професіоналізм, що припускає володіння на високому рівні професійними технологіями, а й глибоке усвідомлення відповідальності за свою діяльність.

Рівні професіоналізму викладача, на думку С. Сисоєвої, – це ступені, етапи його руху до високих показників педагогічної праці: рівень володіння професією, адаптація до неї, первинне засвоєння викладачем норм, менталітетів, необхідних прийомів, технологій; рівень педагогічної майстерності; володіння прийомами індивідуального підходу до студентів, методами передачі знань; здійснення особистісно-орієнтованого навчання; рівень самоактуалізації педагога в професії, усвідомлення можливостей педагогічної професії для розвитку своєї особистості [5, с. 108].

Професіоналізм, у першу чергу, можна пов’язувати з педагогічною позицією викладача, яка характеризується його ціннісно-смисловим самовизначенням і передбачає освоєння педагогом іншої нормативної структури діяльності (переосмислюються її цілі, зміст, технології, методи). Безперечно, головним складниками у структурі професіоналізму є професійна компетентність викладача, але надважливим складником педагогічного професіоналізму є професійна культура.

Професійну культуру вчені розглядають як: спосіб творчої самореалізації особистості в різноманітних видах діяльності та спілкування, який спрямовано на засвоєння, передачу і створення цінностей та технологій, спосіб творчої самореалізації особистості в різноманітних видах діяльності та спілкування, який спрямовано на засвоєння, передачу і створення цінностей та технологій [4, c. 23–24]; особистісне утворення, діалектична, інтегрована єдність цінностей, між якими існують певні зв’язки, які формуються, реалізуються й удосконалюються в різноманітних видах професійної діяльності та спілкування, визначаючи характер і рівень останніх [1, c. 8]; результат інтеріоризації особистістю норм, цінностей та моделей поведінки, які функціонують у відповідному професійному співтоваристві [6, c. 2]; систему ставлень до професії, власної професійної діяльності в цілому та до її результатів зокрема [2, c. 8]; систему професійних цінностей, професійних норм і традицій та як результат професійної соціалізації й ідентифікації особистості (психологічна характеристика) [3, с. 5].

Педагогічна культура – важлива сутнісна характеристика викладача вищої школи, показником рівня готовності до педагогічної діяльності. Саме педагогічна культура генетично пов’язана з духовною і професійною культурою особистості. Сформованість педагогічної культури характеризує творчу особистість, яка постійно мислить, аналізує, шукає, творить [7].

Педагогічна культура викладача вищої школи, на нашу думку, включає в себе педагогічну культуру діяльності та педагогічну культуру особистості. Педагогічна культура діяльності характеризує не лише роботу викладача, але і його громадянську позицію, соціальну активність, систему цінностей, рівень сформованості його світоглядної культури. Педагогічна культура викладача вищої школи – це сукупність його особистісних і професійних характеристик: педагогічна компетентність, гуманістична спрямованість, креативність, творче мислення, толерантність, комунікативна культура; здатність до інноваційної діяльності, педагогічної співпраці тощо.

Отже, сучасний викладач вищої школи повинен: мати вищу педагогічну та спеціальну (в галузі, з якої буде викладати дисципліни для майбутніх фахівців) освіту; володіти високим рівнем професійної компетентності й системи педагогічних знань (зокрема з теорії та методики професійної освіти) і фахової культури; мати певні творчо-педагогічні й аналітичні здібності; знати психологію спілкування, іноземні мови; бути комунікабельним, допитливим, професійно мобільним, ерудованим, доброзичливим, ввічливим, конкурентоспроможним.

Література

1. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспект) : автореф. дис. … д-ра пед. наук / В. М. Гриньова. – К., 2001. – 31 с.

2. Гура О. І. Психолого-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу: теоретико-методологічний аспект : монографія / О. І. Гура. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2006. – 332 с.

3. Дружилов С. А. Психологические проблемы формирования прфессионализма и профессиональной культуры специалиста / С. А. Дружилов. – Новокузнецк : ИПК, 2000. – 280 с.

4. Исаев И. Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / И. Ф. Исаев. – М. : Академия, 2002. – 208 с.

5. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: Підручник / С. О. Сисоєва. – К. : Міленіум, 2006. – 344 с.

6. Тульська О. Л. Критерії, показники та рівні сформованості професійної культури майбутніх екологів : [Електронний ресурс] О. Л. Тульська – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2010_3/10tolkme.pdf.

7. Чайка В. М. Підготовка майбутнього вчителя до саморегуляції педагогічної діяльності: Монографія / За ред. Г. В. Терещука. – Тернопіль: ТНПУ, 2006. – 275 с.