Право/ Господарське право

Короткий А. О.

студент 3 курсу напряму підготовки «Правознавство»

ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»

Золотий парашут

«Золотий парашут» - це компенсація яка може бути у вигляді грошової суми в розмірі декількох річних окладів або премій, акцій компанії або додаткових привілеїв, вона виплачується топ-менеджеру або особливо цінному співробітникові великих компаній в разі припинення з ним трудових відносин за бажанням роботодавця.

Як відомо, термін «золотий парашут» прийшов до нас із США. Саме там вважалося, що високопоставлені особи мають право на компенсацію в разі звільнення. Однак під час світової економічної кризи дана ініціатива була кардинально переглянута низкою держав - грошей зайвих не буває, а в умовах кризи - тим більше. При цьому зовсім припинити виплати закордонні компанії не наважилися, а в багатьох країнах була змінена податкова політика по відношенню до вихідної допомоги топ-менеджерів.

Суть його в тому, що за погодженням з власниками кредитних установ, з метою стимулювання діяльності керівних працівників банківської сфери, додатковими угодами до їх трудових контрактах роботодавцем встановлюється умова про грошову компенсацію, що виплачується топ-менеджеру при відсторонення його від управління або при звільненні. «Золоті парашути» набули широкого поширення як угода яка має мотивувати менеджера до більш ефективної роботи наданням йому певних фінансових гарантій на випадок зміни власника банку. В інших сферах економіки така компенсація передбачалася господарями бізнесу, в тому числі і з метою запобігання недружнього поглинання підприємства.

Ще років 15 тому про "золоті парашути" в Україні мало хто знав. Найчастіше іноземці, які приїздили на роботу в Україну в середині 90-х - початку 2000-х, просили включити "золотий парашут" в контракт, щоб знизити для себе ризики. Про факти та обсяги таких компенсацій на сьогоднішній момент можна тільки здогадуватися. На практиці отримати таку допомогу топ-менеджер може в разі, якщо він доведе свою виняткову компетентність на ринку, покаже досвід, навички та вміння, які дозволять компанії-роботодавцю зайняти лідируючі позиції; якщо топ-менеджер виступить з інноваційними ідеями щодо розвитку бізнесу або планом з кризового менеджменту, в разі необхідності. На таку компенсацію можуть розраховувати і досвідчені лобісти з хорошою репутацією, і фахівці зі зв'язків з урядовими органами, і видатні знавці законодавства - в загальному, управлінці, чиї компетентність і внесок в бізнес підприємства будуть цінніше можливих майбутніх виплат.

Українське законодавство щодо компенсаційних механізмів при звільненні базується на принципі рівності, що не розмежовуює співробітників за рівнем ієрархії в компанії. У нашій країні будь-які компенсаційні виплати при звільненні вважаються оподатковуваним доходом фізичної особи.

Оподаткування відстежити в цілому складно, тому що воно не відноситься до категорії виплат з фонду оплати праці - у кожній компанії підхід до нарахування індивідуальний.

Згідно з українським законодавством, єдиною законодавчо встановленої компенсаційною виплатою працівникові в разі припинення трудових правовідносин є вихідна допомога, передбачена ст.44 КЗпП (не рахуючи виплати компенсації за невикористану відпустку). Вона виплачується не всім працівникам, а тільки звільнених на підставах, передбачених цією статтею Кодексу, наприклад, в разі відмови працівника від переведення на інше місце роботи, в разі змін в організації виробництва і праці тощо. Слід зазначити, що ст.44 КЗпП передбачає обов'язкові мінімальні розміри вихідної допомоги і, по суті, є гарантією захисту прав певних груп працівників що звільняються. Це означає, що роботодавець має право закріпити великі суми вихідної допомоги в колективному договорі і диверсифікувати їх відповідно до посад або підстав для звільнення. Нарахування «золотого парашута» організація може віднести як до компенсаційних виплат фонду зарплати, так і до незапланованих витрат. У цих випадках база системи оподаткування відрізняється. Якщо оформляти виплату офіційно, доведеться заплатити податок, але набагато частіше «вихідну допомогу» у нас видають в конверті, причому не обов'язково відразу, часто виплата відкладається, і сплачується вже після завершення трудових відносин. В такому випадку виплата компенсації після припинення трудових відносин не може включатися до валових витрат і фактично виплачується з чистого прибутку компанії. Законодавство України не встановлює будь-яких обмежень або податкових позовів для звільнених керівників при виплаті їм «золотих парашутів». Однак для компанії здійснення таких виплат - процес часто досить болючий через виникнення податкових обтяжень.

В Україні з практикою "золотих парашутів" зіткнулися порівняно недавно. Не дивно, що ставлення до цього явища ще не усталене, як і не визначилися з питаннями регулювання виплат законодавці і суди. У багатьох країнах вже давно вводяться певні обмеження на "золоті парашути". У Штатах і в Європі з "золотими парашутами" активно борються, бачачи в них одну з причин глобальної економічної кризи. У деяких країнах наявність "парашутів" виносять на голосування громадян.

Дуже складно говорити про правомірність "золотих парашутів", необхідно проаналізувати ситуацію з двох сторін. Навіть найдорожчі товари, проте, купують. Якби на них при такій вартості не було попиту, ціна однозначно була б нижче. Аналогічна ситуація і в разі виплати "золотих парашутів": просто попит на топ-менеджера знаходить пропозицію. Рівень заробітної плати та інші компенсаційні виплати встановлюються ринком, а не бажанням конкретного співробітника або роботодавця. Тому якщо на пункт про "золотий парашут" є попит, значить, буде і пропозиція. Більш за все для покращення функціонування цього поняття слід зменшити відсоток податку на доходи фізичних осіб.