Господарське право

Іванова А.Є.

студентка 3 курсу напряму підготовки «Правознавство»

ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»

Проблеми державної реєстрації суб`єктів господарювання

Практика застосування законодавства у сфері державної реєстрації, підтверджує, що є наявність прогалин, неузгоджень, різного тлумачення одних і тих самих норм реєстраційними органами. Це створює штучні перешкоди на шляху розвитку підприємництва. Тож, правове регулювання цієї процедури в Україні потребує вдосконалення і упорядкування. Сьогодні з основних проблем державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності можна виділити три групи: проблеми неузгодженості нормативно-правових актів; проблеми організаційного характеру; проблеми інформаційного характеру.

Основними суперечностями і розбіжностями законодавства, що застосовується під час державної реєстрації є суперечності між Цивільним кодексом України і Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Особливо, такі суперечності виникають при визначенні видів юридичних осіб, складу установчих документів, місцезнаходження юридичної особи.

Також, є значні розбіжності та неузгодженість і між окремими законами України. Немає і єдиного визначення поняття «державної реєстрації». Застосовуються поняття «державної реєстрації підприємства», «державної реєстрації підприємництва, «державної реєстрації статуту».

Також, немає чіткості у визначенні поняття «засновника суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи». Так, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» окреслює перелік осіб, які не можуть здійснювати підприємницьку діяльність, тобто яким заборонено. Якщо ж вони, не реєструючись підприємцем, засновують підприємство, що є юридичною особою, наприклад, приватне підприємство, то чи є це порушенням? З тлумачення ст. ст. 3, 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» така заборона не очевидна, так як суб`єктом підприємницької діяльності в такому випадку буде створена юридична особа, а не її засновник.

Тож, така нестабільність базового закону для розвитку підприємництва не сприяє і нормальному функціонуванню органів державної реєстрації. Виходом з даної ситуації могло б бути прийняття єдиного нормативного акту, який був би присвячений регулюванню підприємницьких відносин та держаній реєстрації суб`єктів господарювання.

Необхідним є також додаткове законодавче регламентування окремих видів державних реєстраційних процедур. В першу чергу, це пов`язано з необхідністю визначення процедури реєстрації змін і доповнень до установчих документів у випадку зміни складу засновників, реорганізації підприємств, заснованих під час спільного подружнього життя у випадку припинення шлюбу. Українська практика ставить багато питань, на які неможливо дати однозначної та повної відповіді, керуючись діючим законодавством України.

До проблем інформаційного характеру можна віднести таке: - питання інформаційного обміну між реєстраційними органами, розташованими в різних адміністративно-територіальних одиницях; - створення баз даних зареєстрованих підприємств, підроблених паспортів тощо. Українська практика свідчить, що контролюючі органи звертаються за інформацією про підприємства саме до реєстраційних органів, оскільки в них знаходяться документи, що подавалися на державну реєстрацію. Органи статистики такі документи в своїх справах не залишають. Вимагає також вдосконалення процедура доступу зацікавлених осіб до даних державних реєстрів, встановлення чіткого об`єму інформації, що оприлюднюється, з метою недопущення зловживання даною інформацією.

Вирішення цих та багатьох інших проблем дозволить вдосконалити процедуру державної реєстрації в Україні і тим самим створити належні правові умови для розвитку підприємництва.