Психологія та соціологія / 7. Загальна психологія

Канд. психол. н. Кравчук С.Л.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

До проблеми дослідження особливостей життєстійкості та духовних цінностей особистості юнацького віку

Проблема духовної культури, духовного виховання, духовних цінностей особистості набуває все більшої важливості та актуальності.

На сьогоднішній день важливою задачею є цілісне осмислення особистісних характеристик, відповідальних за переборення, подолання життєвих труднощів.

Погіршення рівня життя, підвищення загрози фізичного, психологічного, економічного насилля, загрози техногенних та екологічних катастроф та терористичних актів призводять до зниження почуття захищеності. Останнім часом значно збільшилась кількість стресових ситуацій, в яких особистість відчуває перенапруження.

Життєстійкість як особистісна змінна відіграє важливу роль в успішному протистоянні особистості стресовим ситуаціям, перш за все у професійній діяльності. Життєстійкість виступає ключовою особистісною змінною, що опосередковує вплив стресогенних факторів, в тому числі хронічних, на соматичне та душевне здоров’я, а також успішність діяльності.

Поняття життєстійкості (“hardiness”) було введене С. Мадді та знаходиться на перетині теоретичних поглядів екзистенційної психології та прикладної області психології стресу та подолання його.

На думку С. Мадді та Д. Кошаби [4], поняття hardiness відображує психологічну живучість та розширену ефективність людини, а також є показником її психічного здоров’я.

У вітчизняній літературі прийнято переводити “hardiness” як стійкість чи життєстійкість (за Д. О. Леонтьєвим).

Життєстійкість (hardiness) являє собою систему переконань про себе, про світ, про відношення із світом. Життєстійкість включає в себе три порівняно автономні компоненти: залученність, контроль та прийняття ризику.

Подолання особистістю несприятливих умов її розвитку є однією із специфічних форм прояву її особистісного потенціалу.

Д. О. Леонтьєв ввів поняття особистісного потенціалу як базової індивідуальної характеристики, стрижня особистості. Особистісний потенціал, згідно Д. О. Леонтьєву, виступає інтегральною характеристикою рівня особистісної зрілості. На думку вченого, головним феноменом особистісної зрілості та формою прояву особистісного потенціалу є феномен самодетермінації особистості [1]. Особистісний потенціал відображує міру подолання особистістю заданих обставин, подолання особистістю самої себе.

На думку С. Мадді, стресові впливи переробляються людиною саме на основі життєстійкості, і вона є каталізатором поведінки, що дозволяє трансформувати негативний досвід в нові можливості. Саме ця риса є основою відкритого і енергійного протистояння стресовим подіям і кризам. Переборення проблем може йти двома шляхами – чи активним (життєстійке переборення, за С. Мадді), чи за пасивним (інфантильність, прагнення плити за течією).

На сьогоднішній день не існує терміна, що є повністю ідентичним поняттю життєстійкості (“hardiness”) С. Мадді. У вітчизняній психології найбільш близькими поняттями є наступні: суб’єктність, смисл життя, стильові закономірності, життєтворчість, життєздібність, особистісно-ситуаційна взаємодія, самовідношення, самореалізація особистості.

Ціннісні орієнтації виступають одним з найважливіших чинників особистісного самовизначення [3]. Сьогодні особливої актуальності набуває проблема формування системи цінностей у людей молодого віку. Як зазначають Л. В. Долинська та Н. П. Максимчук, струнка несуперечлива система ціннісних орієнтацій визначає продуктивність життя, а встановлення пріоритетів спрощує ситуацію життєвого вибору.

Ціннісні орієнтації особистості безпосередньо пов’язані з її світоглядом. Сьогодні cуттєві зміни в ціннісних орієнтаціях людей спричинені значними змінами в економічній та політичній сферах нашого суспільства. Тому одним з найважливіших завдань є формування світогляду як життєвої філософії молодої людини, як її визначальних ціннісних орієнтацій, бо саме із світоглядом пов’язане соціальне самовизначення, пошук себе та самореалізація.

З поняттям індивідуальних цінностей тісно пов’язаний феномен духовності. Духовність суб’єкта – це результат його залучення до загальнолюдських цінностей, духовної культури [2].

Одним з найважливіших чинників особистісного самовизначення є духовні цінності. Сьогодні особливої актуальності набуває проблема формування системи духовних цінностей у людей юнацького віку.

Духовні ціннісні орієнтації особистості визначають її сутнісні життєві принципи, які використовуються як орієнтири на життєвому шляху особистості.

З формуванням системи цінностей пов’язані зміни, що відбуваються в структурі особистості. Тому особливої уваги набуває вивчення змін, що відбуваються у духовних цінностях юнацтва.

Література:

1. Леонтьев Д. А. Личностное в личности: личностный потенциал как основа самодетерминации / Д. А. Леонтьев // Ученые записки кафедры общей психологии МГУ им. М. В. Ломоносова. – М.: Смысл, 2002. – Вып. 1. – С. 56-65.

2. Помиткін Е. О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія / Е. О. Помиткін. – К.: Наш час, 2007. – 280 с.

3. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Роджерс. – М.: Прогресс, Универс, 1994. – 478 с.

4. Maddi S. R., Khoshaba D. M. Hardiness and Mental Health / S. R. Maddi, D. M. Khoshaba // Journal of Personality Assessment. – 1994. – Oct. – Vol. 63, № 2. – Р. 265-274.