старший викладач Щербаченко
В.К.
Національний
технічний університет України «КПІ» ім. І. Сікорського
Настільний теніс - шлях від салонної гри
до олімпійського виду спорту.
Будь-які ігри, це історичне явище. Вони виникали ще у стародавні часи і
уявляли собою самостійний вид діяльності, якій людина надавала більш розважальний
характер. Різновидність ігор, де застосовувався м’яч або щось подібне до м’яча,
було безліч і саме вони стали, внаслідок еволюції людства і розвитку технічного
прогресу, засновниками сучасних видів
спорту таких як теніс, бадмінтон.
У 1874 році англійський майор Вальтер Клоптон
розробив нові правила, які отримали назву «лаун-теніс» і були дуже схожі на
сучасні правила гри в теніс. Поняття теніс трактується істориками по різному: одні
вважають, що це від англійського слову «десять», інші вважають родоначальником
латинське слово стрічка, тасьма, сітка, а може історична назва пішла від
французького виклику «Ось вам!», «Беріть!». Цей викрик гравцем, було підмічено під
час виконання подачі.
Вважається, що появленню нової гри -
настільний теніс, дуже сприяла англійська дощова погода, коли перебування на
відкритих площадках унеможливлювало подальші ігри і тому вони переносилися до
приміщень. Гра проводилась, як суто розважальна примха людей вищого світу і не
було конкретизованих офіційних правил. На той період вона мала назву, як «теніс
на обідньому столі», учасники якої були одягнуті у гарний вечірній одяг: жінки
у довгих платтях, а чоловіки у смокінгах і фраках. Але поволі ця гра стала
набувати популярність серед інших верств населення та і у інших державах. Ще не
було стандартизації правил, ігрового реманенту, але вже почали проводитись
невеличкі змагання, турніри. Офіційне визнання настільного тенісу, як виду
спорту відбулося у 1900 році у Великобританії. Цього ж року у Лондоні відбувся
перший чемпіонат міста, де брали участь близько 300 спортсменів. А вже у 1901
році, у Індії, відбувся офіційний міжнародний турнір, який вважається першим
історичним змаганням у життєпису настільного тенісу.[1]
Початковий етап
розвитку настільного тенісу тривав до 1926 року і характеризувався довготривалим
розіграшом м’яча, досить примітивним обладнанням, висота сітки була (17 см),
набір технічних ударів мав замалий діапазон.
Протягом 20 років (кінець 1930-х років) настільний теніс знаходився на
стадії формування та пошуку. Домінуючу позицію, у цей період, на світовій арені
посідали європейські гравці, які пропаганду вали захисний стиль.
На
основному етапі розвитку настільного
тенісу (початок 1950-х років) відбулися найважливіші зміни у правилах гри.
Після того, як на черговому етапі світу одна зустріч тривала понад 7 годин,
виникла гостра необхідність регламентувати термін одного матчу, до одного часу,
а трохи пізніше і цього виявилося недостатньо і тривалість скоротили до 15
хвилин для однієї партії, а також ввели нові правила «13 ударів» або інакше
правила «пришвидшеної гри», які діють у сучасному настільному тенісі і на
сьогоднішній день, але термін однієї партії скоротився ще на п’ять хвилин.
Перехідний
період гри (кінець 1950-х років - початок 1980-х років), одразу було визначено
після проведення чемпіонату світу у Бомбеї, де на передові позиції світового
рівня вийшли вже гравці Азії. Спеціалісти настільного тенісу характеризують цей
період, як революційний, внаслідок якого гра набуває більшої яскравості,
швидкості, сили. Також, новий виток у розвитку гри, додала поява губчатої
резини, яка при з’єднанні з м’ячом надавала різні обертання.
Модернізація ракетки, придала значний поштовх у розвитку технічного
арсеналу ударів гри в настільний теніс. Гумові накладки нового покоління,
призвели до появи такого сучасного елементу, як «топ-спін». Цей прийом дозволяє
відправити м’яч на сторону суперника з неймовірною силою обертання, швидкості,
потужності, що надавало грі динамічності, певної ризикованості, атлетизму,
яскравості.[2]
Сучасна
стадія розвитку гри, це кінець 1980-х років і по теперішній час. Період
який можна характеризувати, як протистояння гравців Європи та Азії. Цей процес
пов’язаний в головному з різним уявленням тактичної і фізичної підготовки гравців
світового рівня, а також дуже важливим фактором став такий момент, що хватка ракетки по-європейському (у
перекладі з англійської мови – потискання руки), яка мала значні відмінності
від азіатського (пером), значно поширилася і набрала популярності, і серед
азіатських гравців. Європейська хватка дозволяла робити найскладніші технічні
елементи (топ-спін, хіт-спін та інші удари) двома сторонами ракетки (лівою і
правою), що значно вплинуло на інтенсивність гри. Такий стиль надав певний
поштовх для появи плеяди видатних гравців настільного тенісу, а зіткнення
різних стилів надав спеціалістам новий курс на удосконалення.[3]
Незважаючи на те, що КНР є
безперечним лідером сучасного настільного тенісу, але у технічному плані гравці двох континентів
досягають практично однакові показники. На змаганнях вищого рівня такі гравці,
як Дмитро Овчаров (Німеччина), Володимир Самсонов (Білорусія) або Ван Хао
чи Ван Личин (Китай) мають однакові гостро атакуючі стилі. Ці гравці віддають
усі сили за для перемоги, використовуючи свій ігровий потенціал, але настільний
теніс це не лише технічні удари та їх доцільне використання. Сучасний
настільний теніс це взаємозв’язок і поєднання фізичної та спеціальної
підготовки, злиття стратегічного і тактичного мислення, а також для досягнення
успіху гравець обов’язково має володіти міцною психологічною підготовкою, що
потужною пружиною впливає на позитивну мотивацію спортсмена, підтримує його
ігрову дисципліну, дозволяє прогнозувати та передбачати дії суперника.
З кожним роком настільний теніс набуває безліч шанувальників у всьому світі.
Міжнародна федерація, яка була створена ще у 1926 році, на сьогоднішній день,
нараховує у складі більше 130 національних асоціацій з різних континентів.
Відстань шляху тривалістю у сто років, знадобилося грі настільний теніс, щоб
увійти до когорти найкращих видів спорту. І у 1988 р. настільний теніс нарешті
був введений до програми Олімпійських Ігор, де розігрувалися медалі у особистих
чоловічих та жіночих змаганнях, а також у парних розрядах. Олімпійські ігри
стали для цього виду спорту не тільки відповідним етапом визнання і
популярності, а і стимулюючим розвитком ігрових горизонтів, критерієм оцінки
створення нової сучасної техніко-тактичної майстерності гравців та фахівців.[4]
Багаторічні дослідження міжнародних
вчених виявили деякі дуже цікаві особливості про настільний теніс. Виявляється
що діти, які займаються цим видом спорту, мають найбільш органічний розвиток у
фізичному, розумовому і психологічному стані та на 20-25% мають кращі показники
у навчанні. А у проведених дослідженнях, серед 1000 гравців світового рівня,
встановлено що 95% спортсменів мають підвищений IQ.
Література:
1.Амелин А.Н. Современный настольный
теннис. Москва. 2001, 13-15с.
2. Астахов С.В., головний
тренер збірної команди
Китая Ли Ксяо-дун Збірник методичних матеріалів №1. Федерація настільного тенісу Росії. Москва. 2012р. 5-7с.
3. Барчукова Г.В. Теория и методика настольного тенниса /
Г. В. Барчукова, В. М. Богушас,
О.В. Матыцин Москва - Издательский центр «Академия»-
4.Богушас В. Ракеткой мастерски
владей. Вильнюс. 1994. 7-10 с.