Професор, доктор с.-г. наук М. Сичов

Студент ОР «Магістр» Н. Дідик

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Хімічний склад кормів в умовах навчально-дослідного господарства Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого

Вирішальне значення у досягненні високого рівня молочної продуктивності має організація годівлі тварин та постійний контроль за її повноцінністю. Висока продуктивність і економічна витрата кормів можливі тільки при повному забезпеченні потреби тварин в поживних речовинах. Таке забезпечення досягається шляхом нормування годівлі [1]. Недостатнє або надмірне годування шкідливо для тварин і збитковою для господарства. Годівлю можна вважати правильною, якщо при ній досягається бажана продуктивність, зберігаються здоров'я, відтворювальні функції тварин, а також якщо вона економічна.

Продуктивність тварин знаходиться в повній залежності від стану в господарстві кормової бази, тобто від здатності забезпечити тварин кормами з урахуванням їх продуктивності і віку. Корми відіграють вирішальну роль не тільки як основне джерело продуктивності тварин, а й значною мірою характеризують ефективність виробництва галузі, оскільки більше 50% витрат лягає саме на годування [3].

Матеріал та методика. Зразки силосу кукурудзяного та соломи ячмінної досліджували у лабораторії кафедри годівлі тварин та технології кормів ім. П.Д. Пшеничного Національного університету біоресурсів і природокористування України за традиційними методиками зоотехнічного аналізу [2, 4]: первинну вологу – висушуванням зразка у сушильній шафі за температури 60−65 ºС з наступним доведенням його до повітряно-сухого стану; гігроскопічну вологу – висушуванням зразка за температури 100−105ºС до постійної маси; сирий жир – за методом С.В. Рушковського, за кількістю знежиреного залишку в апараті Сокслета при використанні бензолу як розчинника; сиру клітковину – за методом Геннеберга і Штомана; сиру золу – спалюванням наважки у муфельній печі за температури 500−550ºС; загальний азот та сирий протеїн – за методом К’єльдаля; кальцій – комплексометричним методом, в основу якого покладено здатність трилону Б утворювати безбарвну стійку комплексну сполуку з іонами кальцію; фосфор – ванадомолібдатним методом з використанням спектрофотометра “Spekol -11”, за довжини хвилі 450 нм в ультрафіолетовому спектрі.

Дослідження хімічного складу зерна кукурудзи, ячменю та шроту соєвого проводились в лабораторії київського представництва компанії Evonik Industries. Підготовка кожного зразка сировини, включала в себе подрібнення за допомогою подрібнювача-ультрацентрифуги Retsch до частинок розміром 0,5 мм. Потім на інфрачервоному спектрометрі Foss Model 5000 з монохроматором (1100-2500 нм) та модулем обертання зразка і рефлекторним детектором був отриманий спектр. Для розробки калібровок використовували комп'ютерну програму Winisi II. При розрахунку калібрувальних рівнянь індивідуальні спектри зразків кожної сировини були скомбіновані з результатами їх аналізу класичним методом рідкої хімії.

Результати досліджень. Нами було проведено хімічний аналіз кормів, що використовуються в господарстві (табл. 1).

За результатами хімічного аналізу силосу кукурудзяного було встановлено, що його енергетична поживність є більшою на 25%, суха речовина на 48%, сирий жир на 40%, сира клітковина на 98%, цукор на 5%, кальцій на 36%, фосфор на 250% в порівнянні з довідковими даними , але в той же час спостерігається нестача перетравного протеїну на 14%. Зміна хімічного складу силосу кукурудзяного, на нашу думку, можлива за рахунок більш пізньої фази його заготівлі. Підтвердженням цього факту може слугувати збільшення рівня сухої речовини та сирої клітковини в ньому.

Хімічний аналіз соломи ячмінної показав, що вміст сухої речовини в неї є більшим на 5% в порівнянні з довідниковими даними, але спостерігається нестача енергетичної поживності на 12%, перетравного протеїну на 69%, сирої

1. Хімічний склад кормів у перерахунку на натуральну вологу, %

Показники поживності	Корм
	Силос кукурудзяний	Солома ячмінна	Дерть кукурудзи	Дерть ячмінна	Шрот соняшниковий
Кормові одиниці	0,25	0,3	1,21	1,09	0,98
Обмінна енергія, МДж	3,406	5,52	13,125	11,914	7,599
Загальна волога	62,92	12,33	13,33	11,21	9,37
Суха речовина	37,08	87,65	86,67	88,79	90,63
Сира зола	3,37	5,12	1,0	2,0	6,9
Органічна речовина	33,71	82,53	85,67	86,79	83,73
Сирий жир	1,4	1,35	4,2	2,5	0,7
Сира клітковина	14,88	32,71	2,6	3,9	14,6
Сирий протеїн	2,08	1,17	6,98	10,68	41,58
Перетравний протеїн	1,2	0,4	5,1	7,5	3,83
БЕР	15,35	47,3	71,89	69,71	26,85
Цукор	0,63	0,22	4,0	3,2	5,3
Кальцій	0,19	0,31	0,05	0,2	0,36
Фосфор	0,14	0,75	0,191	0,256	0,13

клітковини на 1%, цукру на 8%, сирого жиру на 30%, кальцію на 6%, фосфору на 6%.

За результатами хімічного аналізу дерті кукурудзи було встановлено , що її енергетична поживність менша на 9% в порівнянні з довідниковими даними, а також спостерігається нестача перетравного протеїну на 33%, сирої клітковини на 32%,фосфору на 63%.

Хімічний аналіз дерті ячмінної показав, що вміст сухої речовини є більшим на 4%, сирого жиру на 14% в порівнянні з довідниковими даними. В той же час спостерігається нижча енергетична поживність на 4% та нестача перетравного протеїну на 12%, сирої клітковини на 20%, фосфору на 34%, всі інші показники не відрізнялися від довідкових показників. Хімічний склад шроту соняшникового також відрізнявся від довідникових даних, а саме була встановлена нестача сирого жиру на 81%.

Висновок. Отже, хімічний аналіз кормів показав значну розбіжність в показниках поживності в порівнянні з довідниковими данними.

Література

1. Дурст Л., Виттман М. Кормление сельскохозяйственных животных / Под ред. И.И. Ибатуллина, Г.В. Проваторова.–Винница: Новая книга, 2003.–386 с.

2. Зоотехнический анализ кормов / Петухова Е. А., Бессарабова Р. Ф., Халенева Л. Д. – М. : Колос, 1981. – 256 с.

3. Крылов В. М., Зинченко Л. И., Толстов А. И. Полноценное кормление коров.- Л.:Агропромиздат, 1987.-159с.

4. Петухова Е. А. Зоотехнический анализ кормов / Е. А. Петухова, Р. Ф. Бессарабова, Л. Д. Холянова. – М. : Колос, 1981. – 256 с.

5. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин / І. І. Ібатуллін, Ю. О. Панасенко, В. К. Кононенко та ін. – К.: вища освіта, 2003. – 432 с.