Афанасьєва Олена Олегівна,

магістрант, Запорізький національний університет

Гуржій Наталія Миколаївна,

д.е.н., професор кафедри менеджменту організацій та логістики,

Запорізький національний університет

Особливості антикризового управління підприємством в умовах фактичної стагнації економіки України

Актуальність необхідності впровадження антикризового управління підприємством полягає в тому, що сучасний стан економіки України, непередбачуваність змін зовнішнього середовища, процеси реструктуризації підприємств вимагають перегляду існуючих підходів до управління і переходу до нових форм та методів системи менеджменту. Проте у вищого керівництва багатьох вітчизняних підприємств відсутній досвід антикризового управління, через що кризова ситуація в Україні ще глибше впливає на функціонування організацій. Тому саме управління підприємством в кризовому стані на сьогодні є ключовим фактором, який забезпечує його довгострокову роботу та отримання прибутку.Сучасний стан вимагає наукового обґрунтування концептуальних засад і особливостей процесу антикризового менеджменту, розробки певних рекомендацій щодо вдосконалення існуючого методичного забезпечення системи антикризового управління.

Економічна криза представляє собою ситуацію, яка складається з великої кількості фінансово-економічних проблем, а кількість ресурсів для розв'язання цих проблем у фінансових менеджерів є обмеженою. За таких умов господарська діяльність підприємства знаходиться під загрозою, існує велика ймовірність настання кризового стану та банкрутства.

На думку М.К. Колісника, кризовий стан організації представляє собоюнебажаний та незапланований процес, який може стати суттєвою перешкодою або навіть звести нанівець діяльність організації. В даному випадку виникає потреба у пошуку нових ефективних механізмів і напрямків управління організацією [1].

На етапі стагнації для підприємства характерне скорочення реалізації продукції.Це, в свою чергу, призводить до скорочення доходів підприємства. Може виникнути неможливість подальшого функціонування організації. В цьому випадку для фірми настає криза.

Слід відмітити, що усі пропоновані шляхи пошуку виходу з кризового стану є вкрай болючими для працівників організації і реалізовувати їх дуже нелегко. І обумовлено це насамперед тим, що усі процеси на підприємстві в період кризової ситуації передбачити складно. А це вимагає особливого управління підприємством – антикризового. Зазвичай під таким видом управління розуміється те управління, яке на початку етапу стагнації, а в ідеалі – ще на етапі стабілізації, дозволяє запобігти серйозним ускладненняму майбутньому.

Антикризове управління – це невід’ємний елемент загальної системи управління підприємством, що здійснюється в умовах обмеженої кількості фінансових та часових ресурсів, і спрямований на запобігання та усунення несприятливих для функціонування організації явищ, а також створення умов для стабільного існування й розвитку за будь-яких обставин (економічних, політичних та соціальних). Процес антикризового менеджменту – це сукупність систематизованих управлінських заходів стосовно діагностики, попередження, нейтралізації кризових явищ та подолання їх наслідків, усунення причин виникнення кризи незалежно від рівня економіки. Особливістю сучасного антикризового менеджменту є можливість не тільки вивести підприємство з кризового стану, але й дати йомупоштовх до подальшого розвитку[2].

Основні завдання антикризового менеджменту:

1. Аналіз зовнішнього середовища, а також внутрішнього потенціалу організації та вибору на цій основі стратегії подальшого розвитку, прогнозування його майбутнього фінансового стану.

2. Діагностика причин, що призвели до настання кризовоїситуаціїна підприємстві.

3. Аналіз фінансово-економічного стану організації з метою пошуку найкращих методів його поліпшення.

4. Реструктуризація сфер діяльності організації.

5. Бізнес-планування фінансового оздоровлення підприємства.

6. Процедури антикризового менеджменту і контроль за їх виконанням.

Система антикризового управління організацію повинна бути побудована на наступних принципах: постійність; безперервність; рання діагностика кризових явищ; використання інновацій у всіх сферах діяльності організації; управління за «слабкими сигналами».

Нажаль сьогодні велика кількість українських підприємств перебуває в стані кризи. Тому на даний момент однією з найважливіших проблем в управлінні підприємством є запобігання кризовим ситуаціям та розробка заходів щодо виведення підприємства з кризи [3].

З метою управління процесами виходу із кризи підприємству потрібно мінімізувати витрати та застосовувати оперативні заходи, спрямовані на збереження чинників виробництва та їх дієвості[4, c. 122].

Для подолання кризи в організації слід вирішити наступні важливі завдання: 1) відновити платоспроможність; 2) розробити стратегію розвитку підприємства. Серед антикризових заходів на українських підприємствах можна запропонувати наступні: зменшення обсягу неефективних витрат за рахунок зупинки нерентабельних виробництв та виведення зі складу підприємства затратних об’єктів, які ще непродані, зміна фінансової стратегії компаніїз метою фінансової стабілізації.

Ефективність антикризового менеджменту на вітчизняних підприємствах характеризується ступенем досягнення цілей, пом’якшенням чи локалізацією, позитивним використанням кризового явища та зіставлення відвернених збитків (одержаного ефекту) з витраченими на це ресурсами.

Таким чином, процес антикризового управління організацієюв умовах фактичної стагнації економіки потребує постійного дослідження, здійснення організованих і скоординованих дій всіх підрозділів підприємства[5, c. 114].

Для того, щоб швидко та успішно подолати кризову ситуацію в ході виконання процесів антикризового управління, слід врахувати наступні основні фактори: використання кваліфікованого кризис-менеджера; здійснення безперервного аналізу фінансового стану підприємства; виявлення основних факторів, що призвели до настання кризового стану ворганізації; визначеннямасштабів кризового стану підприємства; формування завдань антикризової фінансової політики; вибір ефективних заходів і послідовне їх впровадження відповідно до специфіки господарської діяльності організації, а також масштабів кризових явищ; забезпечення постійного контролю за своєчасністю та ефективністю впроваджених заходів; врахувати досягнуті результати в антикризову фінансову політику та зміни чинників внутрішнього і зовнішнього середовища; послідовне впровадження заходів стосовно удосконалення культури управління компанією на оперативному та стратегічному рівнях.

Отже, в умовах фактичної стагнації економіки України діяльність суб’єктів господарювання супроводжується виникненням кризових явищ. Серед причинвиникнення кризи можна виділити зовнішні та внутрішні фактори. Протеданіфактори впливають на виникнення кризового стану організації в комплексі. Головним шляхом виходу підприємства з кризової ситуації є впровадження антикризових заходів. Для успішного функціонування фірми слідвикористовувати більш гнучкий та адаптивний антикризовий менеджмент.

Антикризове управління відіграє дуже важливу роль для підприємств не залежно від рівнів та форм власності. Але, в Україні йому приділяють недостатню увагу. Рання діагностика кризового стану організації та грамотне антикризове управляння є запорукою уникнення банкрутства в умовах фактичної стагнації економіки Українита має дуже важливе значення для ефективного функціонування фірми та перспектив на майбутнє.

Список використаних джерел

1. Чернишов В. В. Сучасне розуміння поняття антикризового управління / В.В. Чернишов // Механізм регулювання економіки. – 2013. – № 6. – С. 21-24.

2. Копа М.В. Узагальненняпідходівдовизначення сутності антикризового управління / М.В. Копа // Управління ризиком. – 2012. – № 21. – С. 164-166.

3. СажієнкоС.А. Роль антикризового управління в запобіганні банкрутства підприємств / С.А. Сажієнко// Вісник Хмельницького національного університету. Сер. Економічні науки. – 2011. – № 6. – T. 2. –С. 52-55.

4. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : [навч. посібник] / В. О. Василенко. – [2-евид., виправл. і доп.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2012. – 504 с.

5. Скібицький О. М. Антикризовий менеджмент: [навч. посіб.] / О. М. Скібицький. ––Центр учбової літератури, 2011. – 568 с.