Мехеда Н.Г к. е. н., доцент, Романенко І.О.

Черкаський національний університет ім.. Б.Хмельницького

ХАРАКТЕРИСТИКА ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Питання організації оплати праці і формування рівня заробітної плати становлять основу соціально-трудових відносин у суспільстві, оскільки включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Будь-які зміни, що стосуються оплати праці, прямо чи опосередковано впливають на доходи всіх членів суспільства, а також на найважливіші макроекономічні показники. Тому в жодній країні світу питання регулювання оплати праці не залишені лише на розсуд ринкових сил, хоча методи, сфера, масштаби державного втручання в кожній країні різні [1].

Заробітна плата в сучасному економічному середовищі є:

- економічною категорією, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником щодо розподілу доданої вартості;

- винагородою, обчисленою, як правило, в грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу;

- ціною, за якою найманий працівник продає свою робочу силу, тобто заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили;

- трудовим доходом працівника в результаті здатності до праці, який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили;

- елементом поточних витрат підприємства;

- головним чинником забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Оплата праці має відповідати цілям управлінської стратегії, а саме розвитку почуття спільності в працівників, вихованню їх у дусі партнерства, раціональному сполученні особистих і суспільних інтересів. Для цього необхідно змінити її мотиваційний механізм. Оплата праці повинна психологічно та економічно спрямовувати працівника на чітке розуміння взаємозв'язку між вимогами, які висуває до нього підприємство, та його внеском у кінцеві результати.

Витрати на оплату праці є складовою частиною поточних витрат підприємства, вони формують фонд оплати праці й складаються з декількох частин: основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до норм праці), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми) та інші заохочувальні й компенсаційні виплати [2].

Основними видами заробітної плати є номінальна, і реальна заробітна плата. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримують працівники за свою працю. Реальна – засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей.

Організація та формування рівня оплати праці на підприємстві може відбуватися на основі законодавчих актів (державне регулювання) або системи угод (договірне регулювання). Основним законодавчим актом державного регулювання заробітної плати в Україні є закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. Договірне регулювання оплати праці найманих працівників здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів. Угоди укладаються на державному, міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях.

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання. На 2015 рік рівень мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, передбачений державним бюджетом України, становить – 1378 гривень.

Не зважаючи на те, що встановлений державним бюджетом обов’язковий рівень мінімальної заробітної плати є гарантованим, трапляються випадки коли власники підприємства ігнорують закон. У 2015 році серед 17 тисяч зареєстрованих активних підприємств у Черкаській області більше тисячі (648 підприємств та 406 підприємців-фізичних осіб ) виплачували працівникам зарплати, менші за передбачений законодавством мінімум або на рівні мінімуму. Після спільних заходів фіскальної служби області робітники отримали 5,431,7 млн. грн. заборгованої зарплати. Зокрема погасили зарплатні борги перед працівниками тринадцять підприємств державної форми власності на загальну суму 2, 41 млн. грн [3].

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів за галузями народного господарства [1].

Література:

1. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.С. Іванілов – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.

2. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб./ І.В. Ковальчук – К.: Знання, 2008. – 679 с.

3. Служба новин Черкаської області. Вчасно [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://v4asno.com/bilshe-tysyachi-robotodavtsiv-pidvyschyly-riven-oplaty-pratsi/