Економічні науки/12. Економіка сільського господарства

К.е.н., доцент Гузенко О. П., Мотигуля М. М.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ», Україна

Оцінка проблем формування ринку земельних ресурсів в Україні

Земля є основним національним багатством, базовим об’єктом економічної системи України. Від успішного функціонування ринку землі залежить продовольча безпека держави та раціональне й екологобезпечне використання її найціннішого багатства – земельних ресурсів, підвищення ефективності аграрного виробництва і подальший розвиток ринкових перетворень в аграрному секторі.

Проблема використання земельних ресурсів та формування ринку землі в Україні відображена в працях багатьох вітчизняних учених – економістів, серед яких варто виділити В. Андрійчука, С. Голова, Т. Ліщенюк, П. Онищенка, А. Попова, П. Саблука, В. Савчука, О. Шпичака, В. Юрчишина та ін. Незважаючи на великі наукові напрацювання, дане питання досі залишається невирішеним і потребує доповнень з врахуванням нових обставин господарювання.

Метою даної роботи є представлення результатів дослідження щодо проблем розвитку даного сегменту і можливостей вдосконалення земельних відносин в Україні.

Ринок землі – це засіб перерозподілу земельних ділянок між власниками і користувачами на основі конкурентного попиту та пропозиції, що забезпечує: купівлю-продаж, оренду, заставу земельних ділянок або прав на них; визначення вартості землі та визнання її капіталом і товаром; розподіл простору між та суб’єктами ринку [1]. Згідно з даними Державного земельного кадастру загальна площа земель України становить 60,35 млн. га, з яких 41,5 млн. га (68,8% території) – землі сільськогосподарського призначення (в тому числі орна земля – майже 33 млн. га). Тобто близько 70% земель в Україні залишаються поза ринком в вказує на його неповноцінність.

Запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення та його ефективного державного регулювання в Україні дозволить забезпечити реалізацію цілої низки важливих на сьогодні проблем, зокрема: повноцінна реалізація права приватної власності та інших прав наземельні ділянки сільськогосподарського призначення всіма суб’єктами земельних відносин;створення сприятливого ринкового середовища, що забезпечує постійний перехід прав на нерухоме майно до найбільш ефективних власників; кардинальне підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства; раціональний перерозподіл та оптимізація використання земель сільськогосподарського призначення; встановлення об’єктивної ринкової власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обороту; підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави; безперешкодний доступ громадян до землі як ресурсу людського розвитку; збереження та створення робочих місць у сільській місцевості; стимулювання розвитку інститутів громадянського суспільства у питаннях захисту прав власників земельних ділянок [2].

Сьогодні ринок земель сільськогосподарського призначення стримується також через мораторій на купівлю-продаж земельних часток (паїв) до 1 січня 2012 р. Мораторій на продаж землі в Україні не запобігає здійсненню трансакцій з землею сільськогосподарського призначення, проте породжує їх тіньовий обіг за відсутності прозорого ринку. В результаті зазнають втрат жителі сільської місцевості — власники землі, які отримують нижчу ціну за свої земельні ділянки порівняно з умовами конкурентного ринку. Оскільки тіньові трансакції не передбачають сплату податків і відрахувань до державного і місцевих бюджетів, останні також зазнають значних втрат. До негативних наслідків такого мораторію можна віднести:

Враховуючи вищевикладене можемо зробити висновки: заблокована оптимізація землеволодінь і землекористувань. У цих умовах необхідно уникнути погіршення технологічних умов використання сільськогосподарських угідь внаслідок черезсмужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у масиви земель господарств. Заборона вільного обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення зашкодила мільйонам селян. Адже більшість з них не має належних професійних знань та фізичних можливостей займатися землеробською роботою. Заборона вільного обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення означає блокування процесів створення конкурентоздатних господарств ринкового типу. Одним з головних негативних факторів заборони вільного обороту сертифікатів на право на земельну частку (пай) стало зниження інвестиційної привабливості української аграрної економіки, пов'язаної з підвищенням ризику вкладень.

Література:

1. Ліщенюк Т.М. Формування інфраструктури ринку землі: автореф. на дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / Інститут економіки та прогнозування НАН України. – К., 2006. – 24 с.

2. Зінчук Т. Аграрна політика країн ЦСЄ у контексті інтеграції до ЄС: реалії та перспективи для України / Т. Зінчук // Економіка України. – 2006. – №34. – С. 74–88. 4. Артюшин В.І. Проблеми становлення та функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні / Артюшин В.І., Кобець М.І., Пугачов М.І. К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2007. — 60 с.