Экономические науки/1.Банки и банковская система.

здобувач Дмитрова О.С.

Черкаський національний університет
ім. Б. Хмельницького Україна

Формування методології термінів «моніторинг» та «фінансовий моніторинг»

Дослідження вченими поняття «моніторинг» достатньо різноманітними, а часом навіть протилежними за змістом. Це може пояснюватись недосконалості законодавства, що встановлює основні підходи до організації та здійснення моніторингу як методу контролю[2]. Але, враховуючи той факт, що на даний момент не існує єдиного загальновизнаного тлумачення терміна "моніторинг".(внаслідок багатогранністі даного явища) але існує низка загальноприйнятих визначень цього поняття - автор пропонує спочатку розглянути саме поняття «моніторинг».

Загалом термін «моніторинг» походить від «monitor» (латинський) - «попереджуючий» та «monitoring» (англійський) - «контроль» [3]. У науковій літературі можна зустріти різноманітні визначення поняття „моніторинг”. Українсько-англійсько-російський тлумачний словник розглядає слово „моніторинг” (monitoring) як нагляд (спостереження, стеження) за виробничою і фінансовою діяльністю підприємства [1]. У Юридичної енциклопедії термін „моніторинг” означає (англ. monitoring – контроль, від лат. – monitor – той, хто попереджає, застерігає, радник, консультант) регулярне спостереження за станом природних, технічних і соціальних процесів з метою їх оцінки, контролю, прогнозування [12]. Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає моніторинг як «безперервне стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату» [4].

Проблеми моніторингу діяльності підприємства, досліджували багато вчених таких як: А.А. Антонюк, Т.В. Богуславська, Т.А. Бурова, І.Є. Давидович, О.Е. Лубєнченко, І.П. Мойсеєнко, С.М. Петренко, М.С. Пушкар, В.В. Полякова, І.Д. Чуліпа, Н.А. Шедина, Н.М. Шмиголь, В.Г. Щербак, Ю.П. Проте, у їх наукових працях відсутній чітко визначений підхід до визначення фінансово-економічного моніторингу, його функцій,інформаційного забезпечення та організації фінансово-економічного моніторингу на підприємстві. Всі ці обставини призводять до недостовірності результатів фінансово-економічного моніторингу та помилкових управлінських рішень. Але, всі ці вчені зазначають ,що основними характеристиками моніторингу є системність, динамічність та спрямованість на прогноз.

Зокрема, треба відзначити, що більшість поважних вчених моніторинг визначають як систему регулярного відстеження змін, які відбуваються або в усьому суспільстві, або в його окремих групах за умови регулярного застосування одних і тих самих принципів вибірки та інструментарію для збирання даних [8]. Під моніторингом також розуміють постійне, систематичне збирання інформації з метою спостереження і контролю за розвитком певного соціально-економічного явища чи процесу, а також його прогнозування [6]. Моніторинг , це економічна категорія, яка передбачає неперервний нагляд за економічними об’єктами та аналіз їх діяльності як складової частини управління [5], також, моніторинг визначають, як процес динамічного відстеження стану і параметрів системи, а також видача звітів по змінах, які відбулися, за пройдений період [10]. Всі ці визначення, схожі в одному – моніторинг, це непереривне спостереження, нагляд, за будь – яким явищем. У науковій літературі моніторинг взагалі часто ототожнюють із спостереженням. З деякими застереженнями можна вважати спостереженням і діяльність із фінансового моніторингу згідно з вимогами Закону України „Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” [11, с. 87]. Вчені Л. К. Воронової та М. П. Кучерявенка, також ототожнюють поняття „моніторинг” з поняттям „спостереження”. Вони підкреслюють, що спостереження (моніторинг) – загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб’єкта. На відміну від Т.О. Білько [2]. яка, у своїх дослідженнях вважає, що моніторинг і спостереження – це різні поняття. Такої ж думку притримується і Л. А. Савченко. І зазначає , що моніторинг передбачає системний збір інформації, яка може бути використана для покращення процесу управління підконтрольним суб’єктом, прийняття рішення, як інструмент зворотного зв’язку. Розглядаючи поняття моніторингу, науковець не ототожнює його із поняттям «спостереження» і вважає ці два поняття різними, оскільки спостереження є самостійним методом фінансового контролю і передбачає загальне ознайомлення з фінансовою чи господарською діяльністю підконтрольного суб’єкта, організацію внутрішнього контролю з метою отримання інформації, необхідної для оцінки його стану. Спостереження належить до попереджувальних заходів контролю, оскільки за результатами його проведення не застосовуються заходи впливу до підонтрольного суб’єкта. Воно є одним із елементів моніторингу, але, на відміну від останнього, не має систематичного характеру [10, с. 180–182]. Автор не може погодитись з даним визначенням, оскільки спостереження, як можна побачити із наведених вище визначень, є неодмінною частиною моніторингу, а отже не може бути окремо від моніторингу, та з різним змістом. Вчені Е.М. Коротков, Б.Г. Литвак, П.І. Кононенко. досліджували поняття «моніторинг» у контексті частини управлінського циклу. На думку, цих авторів, якісний підхід по управління не може відбуватись без етапу моніторингу. На думку автора, це вірно, для того щоб мати уявлення про оберт управління, необхідно мати максимально повну інформацію про нього, із врахуванням змін, які відбуваються у часі. Дуже цікавим, є пояснення О. П. Орлюк, який вважає, зо моніторинг – це метод фінансового контролю, що передбачає постійне ознайомлення із загальним станом фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю, виконання ним управлінських рішень. Основною його метою є виявлення ознак, які можуть свідчити про наявність фінансових чи інших порушень, та звернення на це уваги об’єкта контролю, аби заподіяти порушенням у будь-якій формі. Спостереження – метод фінансового контролю, що передбачає загальне ознайомлення з фінансовою чи господарською діяльністю об’єкта контролю з метою отримання інформації, необхідної для оцінки його стану, належить до попереджувальних заходів контролю, оскільки за його результатами не вживають заходів впливу до об’єктів контролю [9, с. 158–159]. Моніторинг визначається як безперервне стеження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Систематичне збирання інформації про хід робіт у межах моніторингу є своєрідним "скануванням" подій і проводиться для того, щоб вчасно виявляти відхилення від окреслених планів [7, с. 18-23]. Д. Хана і Н.Г. Данілочкіної. М.О. Кизим, В.А. Забродський – у своїх працях, вже розглядають поняття моніторинг – як частину фінансового моніторингу, та вважають, що моніторинг є частиною системи діяагностики фінансового стану. Підходи Е.М. Коротков, Б.Г. Литвак, П.І. Кононенко та Д. Хана і Н.Г. Данілочкіної. М.О. Кизим, В.А. Забродський в цілому співпадають, основна відмінність полягає, в тому, що перша група авторів розглядає поняття моніторинг, як більш широке визначення, и на думку автора, саме такий підхід є правильним, адже у контексті економічної безпеки банку, автор пропонує трохи розширити ці поняття, адже процесу моніторинг загроз економічній безпеці банку, дозволяє банку не лише виявляти можливі недоліки та порушення, але й постійно моніторячи ризики, дозволяє класифікувати ризики економічної безпеці, виходячи із основних загроз. Такої ж думки дотримується і український вчений С. В. Мочерний вважає, що вдосконалення методологи та системи показників, що характеризують економічні процеси, масштаби та рівень розвитку економіки, вирішення проблем удосконалення статистичної оцінки збалансованості та пропорційності економічного розвитку будь якої економічної сфери, дослідження конкретних форм вияву і дії економічних законів, вивчення закономірностей, удосконалення методів розрахунку і порівняльного аналізу показників економіки, уточнення інформації для отримання зіставних і достовірних даних, необхідних як для оцінки стану економіки, так і для відповідного прогнозування все це не можливо без моніторингу [6].

Література:

1. Алексеєнко Л. М. Економічний словник : банківська справа, фондовий ринок (українсько-англійсько-російський тлумачний словник) / Алексеєнко Л. М., Олексієнко В. М., Юркевич А. І. – К. : Максимум ; Тернопіль : Економічна думка, 2000. – 592 с.

2. Білько Т. О., Національний університет ДПС України ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ „ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ” РЕЖИМ ДОСТУПУ :http://ndi-fp.nusta.com.ua/files/doc/finansove-pravo/2011/2011_2bilko.pdf

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.: ВТФ Перун, 2003. – 1440 с.

4. Глущенко В. В. Ліквідність, платоспроможність та фінансова безпека комерційного банку / В. В. Глущенко, М.М. Перешибкін, В. С. Серба. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразина, 2004. – 196 с.

5. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.

6. Інформаційне і аналітичне забезпечення системи моніторингу / А. О. Морозов, В. Л. Косолапов, В. Є. Колосов та ін. // Наук.-техн. інформація. - 2002. - № 3. - С. 18-23.

7. Лендьел М. Нові інституційні механізми регіонального розвитку в Європі / М. Лендьел. - Режим доступу : http://194.44.230.3/science/idurr/lendel.doc.

8. Орлюк О. П. Фінансове право. Академічний курс : підручник / Орлюк О. П. – К. : Юрінком Інтер, 2010.

9. Савченко Л. А. Правові основи фінансового контролю : навч. посіб. / Савченко Л. А. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 504 с.

10. Фінансове право України : навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / [Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін.]. – К. : Правова єдність, 2009. – 395 с.

11. Шемшученко Ю. С. Юридична енциклопедія / Ю. С. Шемшученко. – К. : Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – 792 с.