Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

к.е.н. Величко К.Ю.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

ІНТЕГРАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Процес глобалізації сучасної світової економіки та євроінтеграції вимагає нового рівня розвитку бізнесу. Національні економічні ринки в усьому світі стають більш інтегрованими. Як наслідок, змінюється характер конкуренції і структура економіки. Загальною світовою тенденцією стало підвищення ступеня відкритості економічної системи країни для міжнародної конкуренції. Інтеграційні процеси стали одним із основних засобів здійснення стратегії розвитку компаній у сучасних умовах.

Сучасну світову економіку більшість науковців трактує як глобальну. Інтеграційні та глобалізаційні процеси виступають ключовими характеристиками сучасних світогосподарських зв’язків. Більшість дослідників значну вагу приділяють створенню економічної інтеграції як процесу глибоко проникнення економік країн-учасниць. Козак Ю.Г. відзначає, що «економічна інтеграція є результатом поглиблення міжнародного територіального поділу праці, процесу зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони [2, c.43].

Однією з закономірностей розвитку світового господарства, за умов глобалізації, виступає розширення інтеграційних процесів.

Сам термін «інтеграція» походить від латинського «integrum» – ціле, та означає, взаємопроникнення, об`єднання, поєднання розрізнених елементів та процес їх взаємного зближення, виникнення взаємозв`язків. Найбільш доцільним є трактування інтеграції «як структури та процеси, за допомогою яких відносини між частинами соціальної системи впорядковуються способом, що забезпечує їхнє гармонійне функціонування в системі». [1, с. 364].

Інтеграція визначається як складний процес, що поєднує, з одного боку, інтегруючу дію ринкових сил і механізмів, а з іншого – передбачає поступове.

Інтеграція – це завжди свідома взаємодія (interaction) елементів, а не однобічні дії (action). Результатом інтеграційних взаємодій є виникнення цілісності, що має якісно нову сутність. У процесі взаємодії відбувається формування (примусово або органічно) інтересів, цілей, які виступають спільними відносно нової цілісності.

Науковці відзначають, що інтеграційні процеси стали вимогою сучасного розвитку економіки. «Знамення часу – інтеграція, інтеграція загальна, аж ніяк не тільки міжнародна. Інтеграція як капіталів, інтеграція виробництв, інтеграція – із цим доводиться вважатися – капіталу й праці... Спробуй, проіснуй зараз поза інтеграцією хоч капіталіст, хоч робітник» [1, с.366].

Об’єктивними передумовами сучасних інтеграційних процесів виступає міжнародного поділу праці, що проявляється через міжнародну господарчу кооперацію та спеціалізацію та посилення процесів взаємозалежності та тенденцій до певної впорядкованості на рівні глобальної світової системи.

Розширення глобалізаційних процесів у сфері економіки як відтворювального процесу відносин та механізмів регулювання, які притаманні ринковій економіці, що поєднувалося з одночасним поширенням та засвоєнням ліберальних цінностей, зумовило прояву інтеграційних процесів, перш за все, через економічну інтеграцію. Саме виходячи з цього факту, проблеми інтеграції часто пов’язують з проблемою оптимальної економічної політики. З цієї точки зору, трактування І. Тінбергена, який розглядав інтеграцію як «створення бажаної структури міжнародного господарства через усунення штучних перешкод для оптимальної діяльності та свідомого впровадження всіх елементів координації та уніфікації» є актуальним.[3]

Газін В.П. зазначає, що «інтеграційний процес як результат дії об’єктивних чинників світового економічного й технічного прогресу почав глобалізуватися». Ще наприкінці минулого століття у світі сформувалися три потужні регіональні інтеграційні угрупування – ЄС, НАФТА, АТЕС [1, c.453]. Головною метою цих інтеграційних об’єднань було створення спільного ринку. Реалізація цієї мети передбачала послідовну реалізацію чотирьох основних складових, а саме: свободи пересування (мобільність) товарів, капіталів, послуг та робочої сили.

Слід зазначити, що для ефективного функціонування нової інтегрованої структури, необхідним в процесі інтеграції є висока координація, узгодження політики та кооперації діяльності в одній чи декількох сферах (секторах) чи політики вцілому.

Для розвитку національної економіки вкрай важливим є активне інтегрування до міжнародних систем на різних рівнях. У 2014 році було підписано Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Така угода носить сьогодні лише режим тимчасового застосування, проте потребує від національних інститутів та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності проведення значних реформ. Положення Угоди, виключивши ті її положення, що передбачають створення глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі (до початку 2016 р.), для України з боку ЄС продовжують дію режиму автономних торговельних преференцій до 31 грудня 2015 р.

Асоціація з ЄС принесе українському бізнесу зміни, пов’язані із масштабами конкуренції на українському та європейському ринках. Специфіка економічного розвитку України на макро- і мікрорівні сьогодні характеризується дещо деформованою структурою з високим рівнем ресурсо- й енергоємністю виробництва, надмірно екстенсивним розвитком сировинних галузей, низькою інноваційністю, відірваністю фінансового сектору від реальної економіки, низькоефективним функціонуванням секторів, що забезпечують соціальний розвиток країни.

Література:

1. Газін В. П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945–2002 роки) : навч. посіб. / В. П. Газін, С. А. Копилов. – К. : Либідь, 2004. – 624с.

2. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка : навч. посіб. /Ю.Г.Козак. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 1118 с.

3. Тинберген Ян.Пересмотр международного порядка / Ян Тинберген. – М., : Прогресс, 1980. – 416 с.