Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

 

Канд. екон. наук Андросова Т.В., канд. наук з держ. упр. Світлична Ю.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Специфіка формування міжнародних інноваційних систем

 

Специфіка сучасного етапу глобалізації світової економіки проявляється у зростанні рівня інтернаціоналізації інноваційної діяльності та поглибленні міжнародного науково-технічного співробітництва. Прискорення інтеграційних тенденцій призводить до формування міжнародних інноваційних систем, які стають новим інституційним форматом підтримки інновацій та міжнародного співробітництва, що докорінно змінює моделі інноваційного розвитку національних економік. Незважаючи на велику увагу, в сучасній економічній науці відсутня цілісна концепція міжнародних інноваційних систем, яка б визначала їх сутність, ієрархію і функції.

Необхідність виділення такого поняття, як міжнародна інноваційна система, підтверджує критичний аналіз базових і нових положень теорії інновацій, дослідження еволюції концепції інноваційних систем, а також особливостей інноваційного розвитку світової економіки. Виникнення нового напрямку дослідження інноваційних систем проявляється в наступному:

-     по-перше, підвищена увага приділяється дослідженню впливу зовнішніх (міжнародних) факторів інноваційного розвитку;

-     по-друге, міждержавний аналіз підтверджує підвищення рівня відкритості національних інноваційних систем, їх інтернаціоналізації та включення в міжнародні процеси (насамперед у рамках інтеграційних угруповань);

-     по-третє, підвищується значення міжнародного регулювання інноваційної діяльності, що змушує відповідно розглядати умови її здійснення.

Поки дослідження цих явищ і процесів залишаються фрагментарними, що підтверджує обмеженість існуючої концепції інноваційних систем.

Гіпотетично концепція міжнародних інноваційних систем дозволяє: охопити більш широкий спектр чинників інноваційного розвитку національних економік, визначити нові чинники інноваційної продуктивності; виділити новий рівень забезпечення і регулювання інноваційної діяльності; встановити нові моделі організації інноваційних процесів і взаємодії їх учасників; створити новий (просторовий) підхід до розвитку різних мереж, кластерів, комунікаційних платформ та ін.

Міжнародна інноваційна система, створена на базі інтеграційного угруповання, має більшу схожість з національними системами за спектром виконуваних функцій, завданням, структурі, методології формування. Тому пропонується розглядати інтерпретацію міжнародної інноваційної системи як просторово-інтеграційного утворення, яке базується на спільних інституціональних основах і ринках (знань, праці, капіталу та ін.), має специфічну архітектуру, забезпечує постійну інтеграцію національних інноваційних систем країн-членів угруповання.

Формування міжнародних інноваційних систем спрямоване на створення сприятливих умов для інновацій в рамках інтеграційних угруповань з єдиним ринком, що дозволяє домогтися інтенсифікації та підвищення ефективності інноваційних процесів. Такі міжнародні системи створюються на основі таких спеціальних принципів:

-     спеціалізації міжнародних інститутів;

-     інституційної конвергенції інноваційних систем нижчих порядків;

-     поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва;

-     релевантності забезпечення.

Міжнародні інноваційні системи мають відповідні географічні характеристики, просторові рамки, визначені адміністративними межами країн, які в неї входять, а також мають правові та політичні особливості. Такі системи не є незалежними, проте має самостійне значення. Вони формуються інтегративно, об'єднуючи і охоплюючи системи більш низьких порядків, доповнюючи і підсилюючи їх потенціал (зокрема, використання переваг міжнародного співробітництва, інтеграції, факторів географічної близькості для навчання та ін.).

Виникнення міжнародної інноваційної системи засновано на існуванні певного міжнародного простору з уніфікованим інституціональним середовищем, що у свою чергу веде до його подальшої консолідації простору і розвитку. Такий простір стає основою для забезпечення інтернаціональної взаємодії учасників інноваційних процесів, а також абсорбції знань глобального середовища, залучення інтелектуальних ресурсів і капіталу.

Світовий досвід показує, що на сьогоднішній день міжнародні інноваційні системи формуються в Європейському Союзі (ЄС) і на базі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Тому слід розглядати дві моделі формування міжнародної інноваційної системи:

1) на базі інтеграційного угруповання;

2) на базі міжнародної економічної чи спеціалізованої (науково-технічної) організації.

Обидві моделі мають свої переваги і недоліки, проте перша модель більш краща, тому що охоплює всі умови здійснення інноваційної діяльності, всі типи інновацій та стимулів.

На сьогоднішній день реально сформована і проходить етап становлення інноваційна  система Європейського Союзу. Найважливішою характеристикою інноваційної система ЄС є її інституціональна архітектура, яка складається з правової основи (загальне міжнародне право, право ЄС), управлінської основи (наднаціональний механізм ЄС, незалежні міжнародні організації), структурних (органи та установи ЄС, інші європейські міжнародні організації) і функціональних компонентів (фінансові, правові та інформаційні механізми), а також охоплює інноваційні системи нижчих рівнів ієрархії (національні, регіональні та секторальні). В цілому ж триває подальша інституціоналізація інноваційної системи ЄС, посилюється консолідація незалежних міжнародних організацій. Існують підстави того, що інноваційна система ЄС буде трансформуватися в загальнорегіональну систему.

 

 

 

 

 

 

 

Специфика  формирования международных инновационных систем

 

Специфика современного этапа глобализации мировой экономики проявляется в росте уровня интернационализации инновационной деятельности и углублении международного научно-технического сотрудничества. Ускорение интеграционных тенденций приводит к формированию международных инновационных систем, которые становятся новым институциональным форматом поддержки инноваций и международного сотрудничества, в корне меняют моде­ли инновационного развития национальных экономик. Несмотря на большое внимание, в современной экономической науке отсутствует целостная концеп­ция международных инновационных систем, которая бы определила их сущность, иерархию и функции.

Прежде всего, следует кратко остановиться на теоретико-методологических основах формиро­вания международных инновационных систем. Необходимость выделения такого понятия подтвержда­ет критический анализ базовых и новейших положений теории инноваций, исследование эволюции концепции инновационных систем, а также особенностей иннова­ционного развития мировой экономики. Возникнове­ние нового направления исследования инновационных систем проявляется в следующем: во-первых, повышен­ное внимание уделяется исследованию влияния внеш­них (международных) факторов инновационного раз­вития; во-вторых, межстрановый анализ подтверждает повышение уровня открытости национальных иннова­ционных систем, их интернационализации и включе­ния в международных процессы (прежде всего в рамках интеграционных группировок); в-третьих, повышается значение международного регулирования инновацион­ной деятельности, что заставляет соответственно рас­сматривать условия ее осуществления. Пока исследо­вания этих явлений и процессов остается фрагментар­ным, что подтверждает ограниченность существующей концепции инновационных систем.

Гипотетически концепция международных инно­вационных систем позволяет: охватить более широкий спектр факторов инновационного развития националь­ных экономик, определить новые факторы инновацион­ной продуктивности; выделить новый уровень обеспе­чения и регулирования инновационной деятельности; установить новые модели организации инновационных процессов и взаимодействия их участников; создать но­вый (пространственный) подход к развитию различных сетей, кластеров, коммуникационных платформ и др.

Международная инновационная система, создан­ная на базе интеграционной группировки, имеет боль­шую схожесть с национальными системами по спектру выполняемых функций, задачам, структуре, методоло­гии формирования. Поэтому предлагается рассматри­вать интерпретацию международной инновационной системы как пространственно-интеграционного обра­зования, которое базируется на общих институциональ­ных основах и рынках (знаний, труда, капитала и др.), имеет специфическую архитектуру, обеспечивает по­стоянную интеграцию национальных инновационных систем стран-членов группировки.

Формирование международных инновационных систем направлено на создание благоприятных условий для инноваций в рамках интеграционных группировок с единым рынком, что позволяет добиться интенсифика­ции и повышения эффективности инновационных про­цессов. Такие международные системы (помимо базо­вых принципов менеджмента) создаются на основе та­ких специальных принципов: специализации междуна­родных институтов, институциональной конвергенции инновационных систем низших порядков, углубление международного научно-технического сотрудничества, релевантности обеспечения.

Международные инновационные системы име­ет соответствующие географические характеристики, пространственные рамки, которые определены адми­нистративными границами входящих в нее стран, а так­же имеют правовые и политические особенности. Такие системы не является независимыми, однако имеет са­мостоятельное значение. Она формируется интегратив­но, объединяя и охватывая системы более низких по­рядков, дополняет их и усиливает потенциал последних (использование преимуществ международного сотруд­ничества, интеграции, факторов географической близо­сти для обучения и др.). Возникновение международной инновационной системы основано на существовании определенного международного пространства с унифи­цированной институциональным средой, а с другой – ведет к его дальнейшей консолидации пространства и развитию. Такое пространство становится основой для обеспечения интернациональной взаимодействия участников инновационных процессов, а также абсорб­ции знаний глобальной среды, привлечения интеллек­туальных ресурсов и капитала.

Мировой опыт показывает, что на сегодняшний день международные инновационные систем формируются в ЕС и на базе Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР). Поэтому следует рассматривать две модели формиро­вания международной инновационной системы: 1) на базе интеграционной группировки; 2) на базе междуна­родной экономической или специализированной (научно-технической) организации. Обе модели имеют свои преимущества и недостатки, однако первая модель более предпочтительна, так как охватывает все условия осуществления инновационной деятельности, все типы инноваций и стимулов. На сегодняшний день реально сформирована и проходит этап становления ИС ЕС.