К.е.н., доц. Мараховська Т.М., Дарнопук І.В.

Вінницький національний аграрний університет (м. Вінниця)

 

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА КАТЕГОРІЮ ПРИБУТОК

 

В умовах стрімкого розвитку рин­кової економіки місце і роль прибутку у господарському процесі безперервно зрос­тає. З розвитком ринкових відносин в економіці України визначення прибутку зазнає певних змін. Трактування сутності доходів, витрат і фінансових резуль­татів є важливою науковою проблемою. Ці категорії залишаються в центрі уваги вчених у сфері філософії, економічної теорії, мікроекономіки, макроекономіки, фінансів, менеджменту, бухгалтерського обліку і містять багато суперечностей та протиріч. Єдиного трактування категорії «прибуток» не існує. Полеміка протягом десяти­літь значною мірою розгоралася навколо суті, форм та джерел формування прибутку.

Еволюція поглядів на сутність прибутку починається з часів виникнення мерка­нтилізму, найвидатнішим представником якого в Англії був Т. Мен. Джерело ба­гатства країни вбачали у зовнішній торгівлі, а першоджерело прибутку-у сфері обігу. Меркантилісти, найбільш відомими серед яких були Томас Мен та Жан Батист Кольбер, стверджували, що виникнення прибутку пов’язане з торгівлею. А. Тюрго [4, с. 63], на відміну від традиційних поглядів фізіократів, виділив прибуток на капітал як особливий вид доходу, самостійну економічну категорію.

Представники класичної школи (XVIII-XIX ст.) А.Сміт та Д.Рікардо обґрунту­вали ідею створення доданої вартості в галузях матеріального виробництва, а тому розглядали прибуток як результат праці робітника та функціонування вкладеного в справу капіталу [15, с. 232].

Продовжувачем теорії А. Сміта став Д. Рікардо. Однак прибуток і заробітна пла­та у останнього є не джерелами, а складовими вартості, що створюється лише пра­цею. Теорія формування прибутку А. Сміта та Д. Рікардо (концепція продуктивного капіталу) поклала початок трудовій теорії додаткової вартості, яка на той час ще не була обґрунтована як цілісна концепція прибутку.

В першій половині XIX ст. у працях відомих англійських економістів Д.С. Мілля та Дж.Р. Мак-Куллоха прибуток трактується як трудовий дохід підприємця, вина­города за його підприємницьку діяльність [5, с. 97]. Пізніше англійський вчений А.Маршалл почав визначати прибуток як плату за спостереження і управління ви­робництвом, вважаючи прибуток різновидом заробітної плати й трудового доходу [13, с. 30]. Основоположником теорії трьох факторів виробництва – праці, капіталу і землі, якої був Ж.Б. Сей. Він стверджував, що дані фактори виробництва мають самостійне значення у створенні доходів капіталістів та землевласників. Прибуток розглядався ним як винагорода підприємця за його промислові здібності в процесі поєднання всіх факторів вироб­ництва [16, с. 138].

Швейцарський економіст С. Сісмонді [5, с. 106-109] визначав прибуток як доход капіталіста, що є вирахуванням із продукту праці працівника. У другій половині XIX ст. французький учений П.Ж. Прудон [5, с. 109-115], ото­тожнюючи капітал з грошима, тим самим трактував прибуток як заробітну плату капіталістів.

Пізніше англійський вчений А. Маршалл [5, с. 30] почав визначати прибуток як плату за спостереження і управління виробництвом, вважаючи прибуток різнови­дом заробітної плати та трудового доходу. За А. Маршаллом, прибуток - це пере­вищення доходів підприємства над його витратами. З таких позицій збитки можна розглядати як неналежне управління виробництвом.

К. Маркс на основі трудової теорії вартості А.Сміта сформував нове пояснення прибутку, розділивши вартість товару на дві складові: витрати виробництва та пе­ревищення вартості товару над витратами виробництва чи, так звану, додану вар­тість. Тому прибуток він називав перетвореною формою доданої вартості, що поро­джена всім авансованим капіталом [11, с. 40].

Теорія прибутку як «монопольного доходу» пов’язана з американським економі­стом Е.Чемберленом, у ній монопольний прибуток ототожнюється з будь-яким додатковим доходом, що отримується в результаті застосування науково-технічних досягнень [5, с. 238].

Західні економісти визначають прибуток категорією добробуту, тобто ступенем поліпшення добробуту господарюючого суб’єкта за даний період часу. Інший погляд на прибуток мають фахівці американського інституту бухгалтерів, які стверджують, що «прибуток... є величиною, яка одержується шляхом відніман­ня з доходів або виручки собівартості реалізованої продукції, інших витрат та збит­ків.» [23]. Натомість фахівці Американського інституту присяжних бухгалтерів вважають, що «чистий прибуток (чистий збиток) – це перевищення (дефіцит) дохо­дів над витратами за звітний період...» [24]. Більшістю економістів на сучасному етапі розвитку економіки прибуток від господарської діяльності також трактується як перевищення доходів над витрата­ми. У сучасному світі серед вчених-економістів існують різні точки зору щодо по­няття прибутку.

Так С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виторгу, що залиша­ється після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підп­риємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток вті­лює мету підприємницької діяльності і є головним показником її результативності. На думку А.А. Мазаракі, прибуток як економічний показник – різниця між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманого виторгу та сумою витрат на виготовлення та реалізацію продукції. І.М. Бойчик вважає, що прибуток - це частина доходу, що залиша­ється підприємству після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності [14, с. 100].

Л.І. Шваб дає пояс­нення прибутку як узагальнюючому фінансовому показнику діяльності підприємс­тва, це та частина його виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. А.М. Поддєрьогін визначає прибуток як частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти [6, с. 98].

Економісти-фінансисти: Н.В. Герасимчук, Г.Г. Кірейцев, А.М. Ковальова розглядають прибуток з позицій акумулювання-розподілу фінансо­вих ресурсів, тобто з однієї сторони як основну частину грошових накопичень, що створюються для формування власності, та з іншої сторони - як позитивний уза­гальнюючий фінансовий результат господарської діяльності підприємства, завдяки якому фінансується приріст оборотних коштів, оновлення та розширення виробни­цтва, соціальний розвиток підприємства тощо [21, с. 102; 19, с. 85].

В менеджменті, на думку Г.М. Тарасюк та Л.І. Шваб [18, с. 240], прибуток вва­жається основним складовим елементом предмету і продукту праці управлінського персоналу, що аналізується, прогнозується та планується як найважливіший еконо­мічний показник. Система управління прибутком є складовою частиною загальної системи управління підприємством. Наближеним до вимог ринкової економіки є визна­чення Г. Р. Вечканової та Г.С. Вечканова [4, с. 654], С.В. Мочерного [12, с. 196], Ю.В. Ніколенка [15, с. 93], прибуток є перетвореною економічною формою вартос­ті додаткового продукту. Таке трактування прибутку, на нашу думку розкриває його сутність з якісної сторони, адже додатковий продукт є частиною заново ство­реної працею робітників вартості.

Таким чином, прибуток як економічна категорія має кількісну та якісну сторону. Прибуток з кількісної сторони – це приріст власного капіталу підприємства за рахунок пере­вищення доходів звітного періоду над пов’язаними з їх формуванням витратами. Прибуток з якісної сторони - це економічна форма додаткового продукту (доданої вартості).

Еволюція теоретичних підходів до суті прибутку показує її склад­ність та багато вимірність, залежить від позицій учених, з яких вони розглядають цю категорію, суспільно-політичного устрою країни, предмету та рівня розвитку науки, а також від положень нормативно-правової бази певного часу чи країни.

Література:

1.               Боди Эви. Финансы: [пер. с англ.] / Эви Боди, Роберт Метрон. - М.: Издат. дом «Вильямс», 2003. – 592 с.

2.                Бойчик І. М. Економіка підприємства: навчальний посібник / І.М. Бойчик. – K.: Атика, 2002. – ­480 с.

3.                Вечканов Г.С. Современная экономическая энциклопедия / Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова. – Спб: Издательство «Лань», 2002. – 880 с.

4.                Волощук Г.О. Особливості аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства / Г.О. Волощук, Т.М. Одінцова // Збірник друкованих праць ЧДТУ. Вип. 15. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 10-15.

5.               Дмитриченко Л.И. История экономический учений: учебное пособие / Л.И. Дмитриченко. – До­нецк: «КИТИС», Дон Гу, 1999. – 452 с.

6.                Економічна енциклопедія [Текст]: У трьох томах, Т. 2 / За ред. С. В. Мочерний та ін. – K.: Вид.центр «Академія», 2002. – 952 с.

7.                Кужельний М.В. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / М.В. Кужельний, В.Г. Лінник. – K.: КНЕУ, 2001. – 334 с.

8.                Лень B.C. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: навчальний посібник / B.C. Лень, В.В. Гливенко. – K.: Центр навчальної літератури, 2004. – 576 с.

9.                Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку: навчальний посібник / О.В. Лишиленко. – K.: Центр навчальної літератури, 2003. – 215 с.

10.          Малюга Н.М. Прибуток як економічна категорія та об’єкт бухгалтерського обліку / Н.М. Малюга // Вісник ЖДТУ. – 2004. – № 2 (28). – С. 119-129.

11.          Маркс К. Капітал. Т. 3. Державне видавництво політ. літератури УРСР, 1952. – 926 с.

12.          Мочерний С.В. Основи економічних знань / C.B. Мочерний. – K.: Феміна, 1995. – 352 с.

13.          Наумчик A.A. Механизм экономического стимулирования заготовительной деятельности пот­ребительской кооперации / A.A. Наумчик. - Минск: Белорусская наука, 2001.-155 с.

14.          Олексюк O.I. Прибутковість в управлінні результативністю діяльності сучасних компаній [Текст] / О.І. Олексюк, Л.М. Дзюбенко // Фінанси України. – 2006. – № 12. – С. 101-111.

15.          Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.-2-ге вид., перероб. і доп. - K.: Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с.

16.          Основи економічної теорії: підручник / за ред. Ю.В. Ніколенка. - 3-тє вид. – K.: Центр учбової літератури, 2003. – 540 с.

17.          Проскурін В.П. Історія економіки та економічних учень . Нариси економічної історії індустріа­льної цивілізації: Навч. посіб. / В.П. Проскурін. – K.: КНЕУ, 2005. – 372 с.

18.           Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник / Г.М. Тарасюк, Л.І. Шваб. - K.: «Каравела», 2003. – 432 с.

19.          Финансы: учебник для вузов / под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы, 1999. – 527 с.

20.          Фінанси підприємств: навчальний посібник / за ред. Г.Г. Кірейцева. – K.: Центр учбової літера­тури, 2002. – 268 с.

21.           Финансы: учебное пособие / под ред. A.M. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 1997. – 336 с.

22.          Хикс Дж. Стоимость и капитал / Дж. Хикс. – М.: Прогресс, 1993. - 488 с.

23.          American Institute of Accountants (1955). Proceeds, Revenue, Income, Profit and Earnings. Account­ing Terminology Bulletin No.2. Committee on Terminology. AIA.

24.          American Institute of Certified Public Accountants (1966). APB Opinion. No.10.Omnibus Opinion. New York: AICPA.