Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

Мажаренко К. П., Морозова А. О., Дендеберя Л. О.

Кременчуцький Національний університет ім. М. Остроградського, Україна

Особливості стратегічного планування страхових компаній України

Стратегічне планування представляє собою дії і рішення керівництва по розробці специфічних стратегій, які допоможуть організації досягти своїх цілей. Це вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Стратегічне планування формує управлінські рішення по комплексним проблемам діяльності організації: визначення розмірів інвестицій і джерел їх фінансування, впровадження прогресивних технологій та нововведень, диверсифікація та оновлення діяльності, реагування на зміни зовнішнього середовища, підвищення конкурентоспроможності організації.

Важливо зазначити, що в стратегічному плануванні виділяють чотири основних види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація і організаційне стратегічне бачення. В основі розробки стратегічного плану знаходиться:

- аналіз перспектив розвитку організації, задачею якого є визначення факторів, які впливають на її розвиток;

- аналіз позицій в конкурентній боротьбі, яка дозволяє визначити конкурентоспроможність і заходи по покращенню результатів роботи;

- вибір стратегії на підставі аналізу перспектив розвитку організації по різним видам діяльності з урахуванням забезпеченості ресурсами;

- аналіз напрямків диверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш ефективних видів і визначення очікуваних результатів.

У практиці страхового менеджменту широко використовується стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний процес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнтованих на послідовне вдосконалення страхової справи. Стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.

Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що супроводжують пристосування компанії до нових сприятливих можливостей розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як зміни в законодавстві, так і інтереси потенційних страхувальників, посередницьких структур, компаній-конкурентів та інших суб’єктів страхового ринку. Очевидно, що все це потребує постійного збору та аналізу великого обсягу інформації про розвиток економіки в цілому і страхової галузі зокрема, про різні ринки, послуги та інші чинники.

Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення мети. Приблизно кожні півроку його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що характеризують темпи економічного зростання (спаду), рівень інфляції та безробіття, структурні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних і фізичних осіб тощо.

В процесі розробки стратегії діяльності страхової компанії і забезпечення певного рівня фінансової стійкості у перспективі більш важливим є урахування специфічних для страхових організацій факторів макрорівня. До таких, в першу чергу, слід віднести:

- динаміку циклічних коливань на страховому ринку (так званий феномен страхового циклу);

- концентрацію капіталу на ринку фінансових послуг та страховому ринку;

- ємність страхового поля, що визначається демографічними, економічними, національними та іншими чинниками, і навіть рівнем страхової культури.

Зокрема, до економічних факторів можна віднести: рівень платоспроможного попиту населення та фінансовий стан суб'єктів господарювання; особливості податкової та облікової політики щодо страхових компаній; існуючі правові обмеження щодо розміщення страхових резервів.

На початковому етапі становлення фінансового ринку України довіра громадян та суб'єктів господарювання до фінансових інститутів була істотно підірвана численними обвалами так званих "фінансових пірамід" та іншими фактами недобросовісної поведінки суб'єктів фінансового ринку. Для України зокрема характерною є відсутність страхової культури, формування якої у провідних країнах світу відбувалося протягом багатьох століть. Саме на ліквідацію недовіри до страхових компаній та на формування страхової культури і необхідно спрямувати основні зусилля стосовно формування попиту на страхові продукти і послуги.

Для цього слід звернутися також до основних проблем, що існують у внутрішньому середовищі страхових організацій: слабка програма просування послуг, необхідність підвищення якості послуг, необхідність підвищення професійного рівня службовців компанії, гарантування виплат, створення позитивного іміджу в суспільстві завдяки якісній роботі.

За результатами статистичних даних по Україні у 1 півріччі 2015 року в порівнянні з І півріччям 2014 року обсяг надходжень валових страхових премій збільшився на 22,0%. Збільшення валових страхових премій відбулося з таких видів страхування, як: страхування вантажів та багажу - на 51,1%; автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка») - на 22,7%; страхування фінансових ризиків - на 51,7%; страхування майна - на 21,8%; авіаційне страхування - на 25,2%. Проте, у порівнянні з І півріччям 2014 року, зменшився обсяг валових страхових премій з таких видів страхування, як: страхування від нещасних випадків - на 51,8%; страхування кредитів - на 23,1%; страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ - на 5,9%; страхування життя - на 3,8%.

Таким чином, українським страховим компаніям при здійсненні стратегічного планування необхідно враховувати зміни попиту клієнтів з урахуванням причин, що викликають зміни, з метою вдалого прогнозування і обрання ефективної стратегії діяльності в майбутньому.