Олександр Гаврилюк

Науковий керівник:

Лозовський Олександр Миколайович, к.е.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ЗА УМОВ КРИЗИ

В умовах кризи що склалися в Україні на нинішньому етапі її розвитку, підвищується рівень ризику діяльності суб’єктів господарювання та виникає додаткова необхідність у пристосуванні до мінливих ринкових умов. Конкуренція є об'єктивним економічним законом товарного виробництва, який виражає внутрішні необхідні, стійкі та істотні зв'язки між відокремленими товаровиробниками в їх боротьбі за найбільшу результативність виробництва.

Питання конкурентоспроможності та конкуренції перебувають у центрі уваги дослідників протягом усієї історії розвитку економічних відносин. Проблемі конкурентоспроможності приділили увагу такі вчені, як М. Портер, С.Покропивний, І. Должанський, В. Нємцов, Є. Карпенко, Л. Кобиляцький, Р. Фатхутдинов, С. Ярошенко, А. Люкшинов, В. Василенко, О. Савчук, В. Дикань, Т. Гринько та багато інших.

На сьогоднішній день існує багато визначень поняття «конкурентоспроможність підприємства». Конкурентоспроможність підприємства – це  його здатність до ефективної господарської діяльності і забезпечення прибутковості в умовах конкурентного ринку, тобто, це здатність забезпечити випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції яка має будь-які переваги в порівнянні з продукцією інших товаровиробників[5,с.54].

Ансофф І. трактує поняття «конкурентного статусу фірми» [2,с.132], як своєрідне мірило її положення на ринку та позиції в конкуренції.

Як зазначає X. Фасхієв, висока конкурентоспроможність підприємства зумовлюється наявністю трьох ознак: задоволеності споживачів та їх бажання зробити повторну покупку; відсутності претензій до фірми з боку суспільства, акціонерів та партнерів; відчуття гордості працівників фірми за діяльність у ній та бажання сторонніх отримати роботу саме в цій компанії [3,с.42].

Іншими словами, конкурентоспроможність підприємства – це результат «конкурентних переваг за всім спектром проблем управління компанією».

Підвищення конкурентоспроможності являє собою процес змін та потребує управління та наявність стратегічного підходу підприємства, тобто для ефективного функціонування підприємства необхідна розробка стратегії такого підвищення з врахуванням всіх аспектів сприяння та протидії.

Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, фінансових та інформаційних можливостей, що у сукупності складають його потенціал, який, у свою чергу, також повинен бути конкурентоспроможним [3,с.53].

Проаналізувавши стан сучасної ринкової конкуренції ми можемо дійти до висновку, що підприємствам України в умовах кризи потрібно провести оцінку конкурентоспроможності і на основі неї застосовувати ті методи які будуть найбільш актуальними для того чи іншого підприємства. Тому ми з поміж усіх виокремили найбільш поширені методи підвищення конкурентоспроможності підприємства:

¾ збільшення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу підприємства;

¾ розвиток іноваційна діяльність підприємства, як запорука підвищення ефективності та конкурентоспроможності;

¾ розробка ефективної підприємницької стратегії є одним з найважливіших методів у підвищенні конкурентоспроможності підприємства, яка забезпечує відповідність поставлених завдань організаційній структурі та можливостям їх реалізації;

¾ метод зменшення витрат є традиційним, досить ефективним та найбільш дослідженим методом посилення конкурентних переваг підприємства;

Носієм конкурентної переваги в даному випадку є підприємство,якезавдяки комплексу заходів досягає менших, ніж у конкурентів, витрат.

Проте утримати таку конкурентну перевагу в умовах кризи достатньо важко.

Отже, підвищення конкурентоспроможності підприємств залежить від ефективного використання всіх вищезазначених чинників, що дасть змогу збільшити виробництво високоякісної продукції, знизити затрати праці та коштів, одержати прибутки в розмірах, необхідних для забезпечення розширеного відтворення економіки, сприятиме прискоренню виходу з сучасної фінансової кризи.

Використовуючи вищезазначені методи підприємство буде мати підвищення показників конкурентоспроможності. Запропоновані методи дозволять підприємству краще використовувати наявні ресурси, що позитивним чином буде впливати на прибутковість та стимулюватиме зміцненню конкурентних позицій організації на ринку.

Література

1.Азоев Г.Л., Челенко Л.П. Конкурентные преимущества фирмы. – М., 2012. – 256 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление. – М., 2008. – 519 с.

3. Балабанова Л.В. Стратегічне управління конкурентоспроможністю

підприємств / Л.В. Балабанова, В.В. Холод. – К. : Професіонал, 2006. –448 с

4. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства /І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. 384с.

5. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / С. Ф. Покропивний – [2-ге вид. перероб та доп.]. – К.: КНЕУ, 2008. – 352 c.