Економічні науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.

К.е.н., проф., Кравченко В.О.

Магістрант, Евтодий М.О.

Одеський національний економічний університет. Україна

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ

КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах діяльність суб’єктів господарювання здійснюється в ситуації наростаючої невизначеності і мінливості економічного середовища. Саме тому, виникає неясність і невпевненість в отриманні запланованого результату комерційної діяльності, отже зростають ризики та непередбачені втрати.

Як відомо, в умовах адміністративно-командної форми господарювання економічний механізм формувався у вигляді сталого набору правил і норм. Система планів, програм, ціноутворення формували господарське середовище, яке обмежувало можливість самостійної (незалежної) економічної діяльності, а тому неможливість суттєво впливати на процес захисту комерційної таємниці.

Практичний досвід діяльності успішних світових лідерів свідчить, що успішний їх розвиток значною мірою залежить від політико-економічного середовища тобто ринково-конкурентного. Щодо умов господарювання в Україні, діяльність суб’єктів господарювання на засадах ринкового-конкурентного середовища, слід зазначити, що в значній мірі їх економічна безпека залежить від рівня корупції. Отже, наявність корупційних схем, за яких виникає реальна загроза економічній безпеці, тобто виникнення збитків, визначає стратегічне рішення проблеми охорони комерційної таємниці та гарантування економічної безпеки суб'єкту господарювання.

Згідно от. 6 Закону України «Про інформацію», громадяни, юридичні особи, що володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, отриманою власним коштом або такою, котра є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, і встановлюють для неї систему (способи) захисту [1].

Саме тому, для цього, перш, ніж скористатися своїми правами на комерційну таємницю, підприємство повинне юридично грамотна оформити їх. Із цією метою вносяться відповідні положення в установчі документи: установчий договір; статут (положення); колективний договір; правила внутрішнього розпорядку.

На підставі цих основних документів підприємством розробляються інші внутрішні документи, у яких конкретизуються питання комерційної таємниці і її захисту. Крім наказу про комерційну таємницю, підприємства можуть складати посадові інструкції із зазначенням порядку і системи обміну інформацією між працівниками підприємства і зовнішніми користувачами, деталізований графік документообігу із призначенням осіб, відповідальних за витік інформації, вносити спеціальні розділи в трудові угоди та контракти і т.ін.

Слід зазначити, що існують такі протиправні дії, що дозволяють оволодіти конфіденційною інформацією підприємства: повідомлення, надання та пересилка відомостей, що становлять комерційну таємницю; підкуп співробітників підприємства, що володіють або мають доступ до конфіденційної інформації; підслуховування та підглядання (спостерігання); підключення до технічних засобів; крадіжка; копіювання та фотографування; перехоплювання; знищення. Порушенню комерційної таємниці також сприяють низький рівень контролю за досягненням заходів безпеки, незадовільні умови праці, неефективна система заохочування працівників, відсутність досконалих технічних засобів захисту, плинність кадрів, недовільна мотивація праці, невідповідність співробітника посаді, яку він займає. Виходячи з того, що основна загроза надходить від персоналу, вважаємо за необхідне складати на підприємстві перелік усіх можливих способів оволодіння комерційною таємницею. Перелік покладається в основу розробки способів захисту конфіденційної інформації на підприємстві.

Досліджуючи схильності до протиправної поведінки на робочому місці, криміналісти виявили фактори, що провокують присвоєння майна й коштів організації (експертна оцінка по п'ятибальній шкалі):

· безконтрольність — 3,81;

· неблагополучне соціальне середовище — 3,36;

· недолік коштів до існування — 3,10;

· спокуса — 2,88;

· образа на компанію (безпосереднього начальника) — 2,39.

Серед загальних рекомендацій щодо виявлення й попередження таких погроз та захисту комерційної таємниці доцільно виділити наступні:

1) лідери й керівники повинні подавати гарний приклад підлеглим/ колегам;

2) керівники зобов'язані добре знати своїх підлеглих;

3) керівники повинні знати «критичні місця»;

4) правила роботи з працівниками, що зробили провини й підлягаючими звільненню співробітниками повинні бути описані чітко й зрозуміло.

Щоб ефективно «управляти» порушеннями, потрібно розуміти їхні рушійні сили. Концентрація зусиль керівників на виявленні й контролі порушень приводить лише до мінімальних поліпшень, у той час як вплив на значимі фактори поведінкової моделі дозволяє досягти істотних поліпшень.

У розвинених країнах охороною комерційних таємниць підприємства займаються як окремі особи, так і внутрішні підрозділи (власник підприємства, члени правління, заступники керівника із загальних питань, кадрові служби, режимно-секретні органи підприємства й т. ін.). Їхні зусилля підкріплюються діяльністю численних зовнішніх (стосовно підприємства) структур, таких як: об'єднання підприємців і споживачів, адвокати і юридичні консультанти, приватні бюро організаційно-правового й технічного захисту комерційної таємниці, приватні детективи та ін. Служби безпеки створюються вже й на вітчизняних підприємствах, але ці служби головним чином створені в комерційних організаціях.

Література:

1. Закон України «Про інформацію». м. Київ 2 жовтня 1992 року
N 2657-XII (Законом України від 13 січня 2011 року № 2938-VI цей закон викладено у новій редакції).