Енономічні науки/9. Економіка промисловості

К.е.н. Грицуленко С.І.

Доцент кафедри економіки підприємства та корпоративного управління

Кучерявая Х.О.

магістрантка 6-го курсу Інституту Економіки та Менеджменту

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Статистичний аналіз інноваційної діяльності

промислових підприємств України

Як свідчить світовий досвід, у сучасних умовах обранню інноваційної моделі в якості стратегічної мети розвитку економіки через активне здійснення інноваційної діяльності господарськими системами альтернатив немає. Не зважаючи на негайну необхідність прискореного розвитку інноваційних процесів як основного фактору економічного зростання країни, на сьогодні зміна домінант у конкуренції національних промислових підприємств ще не відбулася. Так, спостерігається негативна тенденція зниження частки реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової, показник якої на кінець 2014 р. складає лише 2,5% [1]. Стає очевидним, що питанням аналізу інноваційної складової промислового сектору національної економіки слід приділяти пильну і систематичну увагу.

За визначенням українського вченого [2], інноваційна модель розвитку господарської системи в своїй основі враховує інноваційний тип розвитку економіки в ринковому середовищі. Інноваційний тип розвитку господарської системи спирається на інноваційну діяльність, на базі якої здійснюється інноваційна політика. За своєю суттю і економічним змістом остання знаходить своє відображення при розробці стратегій інноваційної моделі розвитку як ключової мети по досягненню якісно нового типу розвитку господарської системи. Отже, фундаментальним принципом процвітання сучасних підприємств є постійне здійснення інноваційної діяльності на основі створення, використання і комерціалізації інновацій, що забезпечує прискорення економічного зростання через випуск на ринок нових товарів і послуг як визначального чинника зростання конкурентоспроможності країни в цілому.

Як свідчить національна статистика 2010-2014 рр. [1], інноваційну ситуацію у промисловості по суті визначають підприємства переробного сектору (в середньому 21% інноваційно активних підприємств, тобто таких, що здійснюють інноваційну діяльність). Найбільших значень даного показника у 2010 р. досягли підприємства з виробництва коксу і нафтопереробки (33,3%), машинобудування (22,2%), хімічної і нафтохімічної промисловості (19,9%). Високі показники демонструє металургія (14,4%), виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (14,3%). У 2014 р. лідерство перейшло до високотехнологічних виробництв фармацевтичної (38,2%), комп’ютерної, електронної і оптичної (34%) продукції та середньотехнологічних виробництв транспортних засобів (33,9%), машинобудування (27%). В інших галузях частка інноваційно активних підприємств коливається у межах 1-10%. Проте цей показник у промисловості все ж таки залишається дуже низьким (лише 16,1% підприємств із загальної кількості промислових здійснюють інноваційну діяльність), щоб визначати інноваційну спрямованість національної економіки.

Наголошуючи на провідній ролі інфокомунікаційних компаній в інноваційному розвитку економіки через інформаційне забезпечення загального інноваційного процесу, зауважимо на їхній низькій, як для наукоємної галузі, активності у сфері впровадження технологічних інновацій. Так, якщо у 2010 р. значення даного показника було найвищим (31,8%) серед усіх технологічно активних підприємств, то у 2014 р. спостерігається його шестикратне падіння (5,2%). До того ж лише 16,3% суб’єктів галузі інфокомунікацій є інноваційно активними, на які ледве припадає 2-3% власних передових технологій та отримання патентів на винаходи і корисні моделі у створених технологіях [1].

Динаміка основних показників інноваційної активності промислових підприємств України за останні роки наведена у табл. 1. Обсяг фінансування інноваційної діяльності за джерелами у відсотках представлено на рис. 1.

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити наступні висновки:

1. У промисловості спостерігається тенденція до зниження інноваційної активності (у середньому на 4%), в основному за рахунок підприємств, що

Таблиця 1 – Показники інноваційної активності промислових підприємств України

Показник	Значення по роках			Індекс динаміки
	2012	2013	2014	13/12	14/13	14/12
Кількість інноваційно активних підприємств у промисловості (од.), з них:	1758	1715	1609	0,976	0,938	0,915
• мали інноваційні витрати	1362	1337	1206	0,982	0,902	0,885
• впроваджували інновації, з них:	1371	1312	1208	0,881	0,921	0,881
– нові технологічні процеси	598	683	600	1,142	0,878	1,003
– інноваційні види продукції	704	665	614	0,945	0,923	0,872
• реалізовували інноваційну продукцію	1037	1031	905	0,994	0,878	0,873
Частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості промислових (%)	17,4	16,8	16,1	0,966	0,958	0,925
Обсяг інноваційних витрат, млн. грн., у т.ч.:	11481	9563	7696	0,832	0,805	0,670
• на внутрішні науково-дослідні роботи	965	1312	1222	1,360	0,931	1,266
• на зовнішні науково-дослідні роботи	231	327	533	1,416	1,630	2,307
• на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення	8052	5546	5115	0,689	0,922	0,635
• придбання інших зовнішніх знань	47	87	47	1,851	0,540	1,000
• інші витрати	2186	2291	779	1,048	0,340	0,356
Обсяг реалізованої інноваційної продукції	36158	35863	25669	0,991	0,716	0,710
Частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової	3,3	3,3	2,5	1,000	0,758	0,758

Рис. 1. Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності за джерелами, %

впроваджували інновації (в середньому на 10%). Простежується недостатній рівень уваги новим технологіям. Так, частка підприємств, що спеціалізується на впровадженні технологічних процесів, нижча (у середньому 37%) за такі, що займаються випуском інноваційної продукції (у середньому 40%). До того ж остання часто є новою лише для підприємства, що вказує на брак інвестиційного попиту на корпоративні інновації. Продовжується зменшення частки підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію (–13%). В цілому питома вага інноваційно активних підприємств у загальній кількості промислових знизилася на 7,5%.

2. У структурі витрат інноваційної діяльності по джерелах фінансування переважають власні кошти підприємств, частка яких зросла на 33%. Незважаючи на подвійне збільшення державної фінансової підтримки, її частка у загальних інвестиціях залишається незначною (у середньому 2,3%), тобто замовлення інноваційної продукції з боку держави майже відсутнє. Інноваційна складова вітчизняної промисловості практично втратила привабливість для іноземних інвесторів, на що вказує різке падіння обсягу відповідних інвестицій (–86%). Очевидно, що покладатися на масовий приплив іноземного капіталу у найближчому майбутньому недоцільно. Необхідно активізувати зусилля на виявленні внутрішніх інвестиційних резервів, зосереджуючи їх на технологічних інноваціях для збільшення частки на ринку високотехнологічних товарів та інтелектуальних послуг.

3. Якщо дослідити розподіл інноваційних витрат по видах, то науково-дослідні роботи (у середньому 17%) значно уступають місце придбанню готових машин, обладнання і програмного забезпечення (у середньому 65%). До того ж пріоритетним напрямком інноваційної політики промислових підприємств залишається придбання зовнішніх науково-дослідних робіт, ніж проведення власних, про що свідчить подвійне зростання відповідних витрат. Загалом обсяг інноваційних витрат у промисловості впав на 33%, в основному по таких напрямках, як: придбання машин, обладнання і програмного забезпечення (до 37%); інші витрати – навчання, підготовка персоналу для розробки і впровадження нових або значно вдосконалених продуктів і процесів, діяльність з ринкового запровадження інновацій та інші роботи по створенню і впровадженню інновацій (до 65%).

4. Як наслідок, відбувається зменшення обсягів реалізованої інноваційної продукції з 36,2 млрд. грн. до 25,7 млрд. грн. та її частки в обсязі промислової на 24,2%.

Слід зауважити і на неоднорідності інноваційного розвитку України у регіональному аспекті. Інноваційна активність суб’єктів країни знаходиться на різних рівнях. Так, за найбільшою часткою інноваційно активних підприємств промисловості п’ятірку лідерів за період аналізу [1] складали: Запорізька (у середньому 27%), Миколаївська (у середньому 25%), Херсонська (у середньому 24,6%) області, м. Київ (24,7%) та Харківський регіон (у середньому 22,6%). В інших суб’єктах країни даний показник є нижчим, що зумовлено в т.ч. індивідуальною специфікою їхнього розвитку.

Таким чином, відзначаючи в цілому негативні тенденції в інноваційній діяльності національної промисловості, слід наголосити на важливості проведення обґрунтованої інноваційної політики при розробці власної моделі інноваційної економіки з урахуванням особливостей розвитку країни, кількості і якості наявних у її розпорядженні ресурсів, поточного становища справ, стану різних сфер життєдіяльності суспільства. Крім того, необхідно враховувати і територіальну особливість України з погляду різного рівня розвитку інноваційного потенціалу по регіонах, неоднакових можливостей інвестування у створення інфраструктури, необхідної для розвитку інноваційної економіки.

Підсумовуючи доповідь, зазначимо наступне. Ключовим фактором економічного зростання України є переведення її на якісно новий тип розвитку. Подолання негативних тенденцій в інноваційній ситуації, що склалися на сьогодні у промисловості країни, обумовлено активізацією інноваційної діяльності на основі індивідуальної інноваційної політики господарюючих суб’єктів, обґрунтованість якої повинна знайти своє відображення у власній моделі інноваційного розвитку.

Література:

1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [Електронний ресурс]: за даними статистичних збірників 2010-2014 рр. / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http:// http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт та особливості бухгалтерського та податкового обліку / О.Б. Бутнік-Сіверський // Интеллектуальная собственность в современном бизнесе: матеріали І Професійної конференції. – К., 2005. – С. 18-27.