Горицька К.М.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Науковий керівник: д.е.н., доцент Коваленко О.М

Умови формування агропромисловоі інтеграції

Агропромислова інтеграція - необхідна умова адаптації АПК до ринку, її поява викликана потребами розвитку і самого промислового виробництва сільськогосподарської продукції. На її основі вдається більш ефективно вирішувати наступні завдання: домагатися безперервності поставок сировини; впроваджувати новітні технологічні розробки; раціонально використовувати відходи виробництва; ефективно вирішувати екологічні проблеми - усувати забруднення повітря, грунту та води; здійснювати заходи з охорони земель сільськогосподарського призначення та навколишнього середовища; ефективніше використовувати трудові ресурси в сільському господарстві та промисловості; перерозподіляти трудові ресурси і засоби виробництва з переробної промисловості в сільське господарство і назад. Зворотний процес життєво необхідний не тільки у зв'язку з сезонністю сільськогосподарського виробництва, а й тому, що дозволяє якісно поліпшити взаємодію виробників і споживачів сільськогосподарської техніки і обладнання з метою максимального задоволення запитів виробників якісної і високопродуктивної техніки та обладнанні [5].

При інтеграції об'єднуються частково або повністю фінансові, матеріально-технічні, трудові та інші ресурси, формуються загальні організаційні, економічні та соціальні структури.

Аналіз відповідних літературних джерел [1,2,6] дозволяє зробити висновок про те, що виділяються, як правило, два основних напрямки розвитку інтеграції: горизонтальна інтеграція, що складається з самостійних підприємств, що спеціалізуються на випуску певного виду продукції або на певному виді діяльності для підвищення ефективного використання ресурсів; вертикальна інтеграція, яка полягає в кооперуванні на договірній основі або з утворенням юридичної особи підприємств і виробництв різних галузей АПК, що спеціалізуються на виробництві одного або декількох видів продукції в рамках єдиного технологічного ланцюга [3].

Інтегровані агропромислові структури - це підприємницькі структури різних організаційно-правових форм, які об'єдналися з метою оптимізації процесів виробництва, забезпечення єдності та безперервності відтворювального процесу та більш ефективного використання виробничої інфраструктури.

З нашої точки зору, слід виділити наступні форми агропромислової інтеграції:

1. Інтеграційні об'єднання без утворення юридичної особи, в яких фірми-інтегратори здійснюють зв'язки з іншими учасниками об'єднання на основі контрактної системи.

2. Агропромислові формування у формі корпорацій, кооперативів, в яких об'єднують капітал і працю юридичні та фізичні особи.

3. Агрохолдинги - агропромислові формування, до складу яких входить декілька юридичних осіб, де підприємство-інтегратор є власником всього або частини статутного капіталу інших підприємств.

4. Фінансово-промислові групи, які становлять інтеграцію виробництва і збуту з фінансовим капіталом.

5. Підприємства, в яких представлений весь технологічний цикл від виробництва сільгосппродукції до її переробки та реалізації споживачеві.

По складу учасників, формам власності і господарювання, глибині їх організаційних та економічних відносин між собою і інтегратором (інвестором) у процесі виробничої діяльності, а також ступеню господарської та юридичної самостійності суб'єктів, рівню усуспільнення власності інтегровані формування характеризуються великим різноманіттям.

В даний час існують, принаймні, три основних типи юридичного оформлення існуючих груп: керуюча компанія як центральна структура холдингу, заснована номінальними власниками материнської холдингової компанії (або активів групи, оформлених реальними власниками на різні офшорні компанії), отримала довіреності на управління активами. «Оболончатий» холдинг, фактично функціонує як єдина структура з реальними управлінськими повноваженнями, але в якій ні контролюючий акціонер центральної компанії холдингу, ні сама центральна компанія не є власниками дочірніх підприємств, так як вони виведені в інші - юридично не пов'язані з холдингом структури; група, яка передбачає різні рівні залученості учасників [4].

Агропромислову інтеграцію, на нашу думку, слід розглядати як соціально-економічний процес об'єднання сільськогосподарських, промислових, торгово-збутових, дослідних, інформаційно-консультаційних та інших організацій, що безпосередньо беруть участь у дослідницьких процесах у виробництві, первинній та глибокій переробці, транспортуванні та реалізації харчової продукції і сировини, з метою формування на споживчому ринку високоефективного і конкурентоспроможного продукту.

При цьому дуже важливо, щоб даний процес проходив під єдиним керівництвом від самого початку і до кінця. Цим досягається наступність і відповідальність за кінцеві результати виробничої та економічної діяльності.

Список використаних джерел:

1. Валентинов В. Л. Регулювання міжгалузевих відносин як складова інституційного розвитку АПК / В.Л. Валентинов // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 48–50.

2. Кобозев И.В. Ноогенез и аграрная экономика. Монография. / И.В. Кобозев, Р.Г. Ахметов –М.: Изд–во МСХА, 1999. – С. 58–61.

3. Осташко Т.О. Ризики для сільського господарства України при запроваджені режиму вільної торгівлі з Європейським Союзом /Т.О.Осташко. – К.: Ін–т екон. та прогнозув. – 2010. – 104 с.

4. Пілявський В.І. Агропромислова інтеграція: види та організаційно–правові структури / В.І. Пілявський // Наук. праці Полтавської державної аграрної академії. – Вип. 2. – Т.1. Економічні науки. – Полтава: ПДАА, 2011. – С. 184–191.

5. Поляруш М. О. Агропромислова інтеграція – один із факторів системного розвитку АПК регіону / М.О. Поляруш, І.М. Поляруш, Н. А. Славіна [за ред. М.І. Бахмата] // 3б. наук. пр. Подільський державний аграрно–технічний університет. – Кам'янець–Подільський: ФОП Сисин О.В., 2007. – С. 187–189.

6. Природа фірми. Походження, еволюція і розвиток / Р. Коуз, П. Джосков, О. Вільямсон, Дж. Вінтер, Г. Демсетц, Ш. Розен, О. Харт [За ред. О.Е. Вільямсона, С. Дж. Вінтера]. – К.: "А.С.К.", 2002. – 336 с.