Рискаль М

Рискаль М.О.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Становлення радіоелектронної промисловості

Української РСР у другій половині 1950-х років

В контексті науково-технічного прогресу ХХ століття радіоелектроніка набула надзвичайної важливості для подальшого успішного розвитку усіх інших галузей народного господарства, що, в свою чергу, обумовлювало потребу швидкого розвитку радіоелектронної галузі.

Тому у другій половині 1950-х років у радіоелектронну промисловість продовжують вкладатися значні кошти. За період 1956-1959 років в промисловість було вкладено 383 млн рублів, з них 209 млн – на будівельно-монтажні роботи [4, c. 42]. Галузь республіки розширюється і за рахунок перепрофілювання підприємств інших галузей і передачі їх під контроль міністерства радіотехнічної промисловості. Таким шляхом у період 1957-1959 рр. була створена ціла низка потрібних галузі підприємств: 2 заводи напівпровідникових приладів, які раніше не випускалися в республіці (у Запоріжжі та Херсоні), заводи електровакуумних приладів, які також не випускалися на території УРСР, у містах Рівно, Львів, Київ, Полтава. Для забезпечення функціонування останніх у м. Луганську було введено в експуатацію завод спеціального технологічного обладнання та електровакуумної напівпровідникової промисловості. Була створена мережа з шести заводів, які мали задовольняти потребу інших підприємств галузі у радіодеталях та радіокомпонентах: завод постійних опорів ( м. Одеса), завод металопаперових конденсаторів (м. Миколаїв), завод трансформаторів та дроселей (м. Миколаїв), завод спеціальних радіокомпонентів (м. Полтава), завод радіонапівфабрикатів (м. Путивль) та завод штепсельних рознімачів (м. Харків). Також за рахунок перепрофілювання були створені заводи у Запоріжжі (завод радіолокаційних станцій), Києві (завод радіовимірювальних приладів, завод магнітофонів), Львові (завод телевізорів), Дніпропетровську (завод з випуску приймачів, радіол та телевізорів) [5, арк. 293]. В Черкаській області згідно з наказом міністра електротехнічної промисловості від 5 березня 1957 р. було створено завод «Мегомметр». Завод почав випускати трансформатори струму УТТ-5 і УТТ-6М (випуск розпочато в 1957 р.). Вже в 1958 р. на заводі вдалося налагодити лінію з виробництва мегометрів М1101. З 1959 року починається процес розширення вирбництва і з 1959 по 1963 рік було збудовано новий складальний корпус [3].

Новостворені підприємства являли собою спеціалізовані заводи, які були розраховані на масовий випуск продукції великими партіями, що дозволило впровадити комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів і тим самим здешевити та покращити якість продукції. Процес механізації та автоматизації у радіоелектронній галузі, як і в інших галузях народного господарства, ініціювався з самого високого рівня. Зокрема, на ХХІ з’їзді КПРС було прийнято рішення про впровадження нової техніки, механізації та автоматизації промисловості [1, с. 282]. В 1959 році на підприємствах радіотехнічної промисловості створено та введено в експлуатацію 35 конвеєрів та механізованих ліній, 34 поточні лінії та більше 140 спеціальних автоматів та напівавтоматів. Планом на 1960 рік було передбачено створення 3 напівавтоматичних ліній, 20 конвеєрних та механізованих ліній, 13 поточних ліній та більше 270 спеціальних автоматів та напівавтоматів [5, арк. 290].

Завдяки впровадженню печатного монтажа та напівпровідникових приладів, обробки деталей ультразвуком, використання металокераміки, феритових виробів та інших передових технологій було отримано значний економічний ефект. Лише за 1959 рік отримано умовнорічної економії у розмірі 41 млн рублів. Створення спеціалізованих заводів з випуску радіокомпонентів та типових вузлів давало змогу вивільняти інші підприємства від випуску значної кількості непрофільної продукції. Раніше підприємства були змушені виробляти непрофільні радіодеталі для задоволення своїх потреб, що гальмувало випуск власної продукції. В цей період впроваджуються заходи з вивільнення заводів, які випускали радіоапаратуру, від виробництва виробів з дерева, пластмаси, кераміки, скла, гуми, феритів, а також трансформаторів, дроселів та інших типових радіокомпонентів і передачі їх виробництва спеціалізованим заводам. Цей процес дозволив збільшити випуск радіоапаратури на деяких підприємствах до 50% без додаткового вводу нових промислових площ [2, с. 177].

З метою подальшої спеціалізації заводів та створення економічно виправданої кооперації з одночасним створенням умов для рентабельного переходу на автоматизоване виробництво радіоелектронної техніки та виготовлення спеціальної радіотехнічної апаратури для впровадження комплексної механізації та автоматизації в інших провідних галузях промисловості в республіці необхідно було також створити ще цілий ряд радіотехнічних підприємств (заводи з виробництва високочастотної радіокераміки, п’єзоелектричних виробів, електронно-обчислювальних машин, електролітичних конденсаторів, радіовимірювальних приладів, автоматичних телефонних станцій, апаратури телебачення, радіорелейних ліній та інш.).

На кінець 1950-х років заводи радіотехнічної промисловості Української РСР освоювали в серійному виробництві та випускали більш ніж 10 тисяч найменувань різноманітних радіовиробів. Більшість радіотехнічних апаратозбірних підприємств республіки виготовляли для своїх потреб в середньому 30 тисяч різних оригінальних виробів. Таким чином, вдалося забезпечити ріст випуску валової продукції радіотехнічної промисловості Української РСР за період з 1956 по 1959 рік з 1217,9 млн до 2477,8 млн рублів, а подальший план розвитку передбачав зростання обсягів валової продукції більш ніж у 3 рази (на 1965 рік – 6325,0 млн рублів). Загалом питома вага радіотехнічної промисловості в машинобудуванні республіки становила у 1956 році 4,95%, у 1957 році – 5,65%, у 1958 році – 6,51%, у 1959 році - 6,65% [5, арк. 289–290]. Наведені дані свідчать про невпинний щорічний розвиток радіоелектронної галузі республіки.

Таким чином, з середини 50-х років ХХ століття розвиток радіоелектронної галузі Української РСР відбувався швидкими темпами, які забезпечувалися, в основному, за рахунок перепрофілювання та різкого збільшення виробничих потужностей заводів, які були передані із інших галузей промисловості. В галузі формується новий напрямок діяльності – задоволення потреб населення, що активізує виробництво товарів широкого вжитку. Будуються та створюються нові підприємства, які вже на кінець 1950-х років входять до ладу і з 1960-х років працюють на повну потужність, тим самим задовольняючи зростаючий попит широких верств населення у радіоелектронних товарах широкого вжитку.

Література

1. ХХІ съезд Коммунистической партии Советского Союза 27 января – 5 февраля 1959 года: в 2 т. / М.: Госполитиздат, 1959. – Т.2.: Стенографический отчет. – 616 с.

2. Брусникин В.В. Эволюция схемно-технологических решений вещательных ламповых радиоприемников в СССР (1924–1975 годы): дис. ... канд. техн. наук: 07.00.10 / Виталий Валериевич Брусникин. – СПб., 2005. – 211 с.

3. ПАО "Уманский завод "Мегомметр" [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.megommetr.com/about-us .

4. Сухацький Р. П. Розвиток радіоелектроніки в Україні (1950–1980 рр.) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.07 / Сухацький Роман Петрович. – Переяслав-Хм., 2012. – 249 с.

5. Центральний державний архів громадських об’єднань України, м.Київ, Ф. 1, Оп. 24, Спр. 4975. Копии исходящих писем ЦК КПСС, СМ СССР и другие адреса. Справки отделов ЦК КП Украины, письма, информации обкомов КП Украины, заводов и других организаций по вопросу работы предприятий оборонной промышленности. 1960 р., 441 арк.