Історія/ 1. Вітчизняна історія

Д. іст. н. Левицька Н.М.

Національний університет харчових технологій, Україна

СТАНОВЛЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В ХАРЧОВІЙ ГАЛУЗІ у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Нині освітня галузь перебуває в процесі глибокого реформування. Оптимізація та успішна реалізація цього процесу не можлива без звернення до спадщини технічної освіти, яка дасть можливість крізь призму досвіду минулого вирішити багато освітянських сучасних проблем. Особливості діяльності технічних закладів освіти потребують глибокого вивчення. До питання розвитку технічної освіти дослідники частково зверталися. Однак, нині залишається багато білих плям у дослідженні питань створення та діяльності технічних освітніх закладів, які готували кадри для харчової промисловості. Тому вивчення даного питання та особливостей формування системи підготовки інженерних кадрів в Україні другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. залишається актуальним. Ця проблематика є важливим елементом, який покликаний забезпечити успішне функціонування будь-якого харчового підприємства. Зазначена проблема була об’єктом наукового дослідження у різні історичні періоди та й нині її вивчають В.Ф. Решетник, О.О. Пилипчук [1,2].

Друга половина ХІХ ст. є часом зародження харчової промисловості як галузі промислового виробництва. Із розвитком харчової промисловості у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. почала зростати кількість кваліфікованих кадрів із українських та російських робітників. Кількість іноземних спеціалістів поступово почала зменшуватися. Інтереси підприємців в українських губерніях Російської імперії у галузі освіти зосереджувалися на підготовці кваліфікованих робітників, спеціалістів середньої ланки та управлінців промислових об’єктів. Тому найбільш вагомою формою її активності у сфері освіти була підтримка передусім професійних навчальних закладів різних освітніх рівнів. Обмежена кількість закладів професійно-технічної підготовки кваліфікованих спеціалістів середньої ланки перешкоджала розвитку харчової промисловості. У зв’язку з цим передові представники вітчизняної науково-технічної інтелігенції почали вживати заходів щодо створення професійно-технічних навчальних закладів. Технічна інтелігенція харчової промисловості формувалася із представників усіх класів і прошарків суспільства. Найбільш підготовленим до кінця ХІХ ст. виявився вищий прошарок, який доповнювався, головним чином, випускниками навчальних закладів і в меншій мірі практиками.

Провідне становище в індустріально розвиненому суспільстві наприкінці XIX ст. займав клас підприємців, який постійно впливав на політику уряду. У другій половині XIX ст. суспільство, яке вступило у смугу ринкових відносин, відчувало могутній приплив господарської енергії. У результаті цього зростав кількісно і розширювався у соціальному відношенні підприємницький клас суспільства, зокрема – промисловий, який дедалі більше набував всестанового характеру у провідних галузях харчової промисловості. До нього приєднувалося родовите дворянство та рядові поміщики, знатні купці й дрібні торговці, селянство, інженери, юристи та адвокати, вчені, лікарі. Потреби народного господарства в епоху утвердження капіталізму викликали появу нових середніх та вищих спеціальних навчальних закладів. Історія розвитку технічної освіти в харчовій галузі нерозривно пов’язана з історією родини Бобринських – цукрової династії, внесок якої у розвиток промисловості та технічної освіти важко переоцінити. Її шлях до розвитку промисловості України починається з біографії Олексія Олексійовича Бобринського.

Розвитком технічної освіти переймалися не лише цукрові магнати, але й прогресивна інтелігенція цього часу. Саме тому другою невід’ємною складовою історії технічної освіти в харчовій галузі є діяльність Київського відділення російського імператорського технічного товариства (далі КВРІТТ).

Київське відділення Російського технічного товариства ставило за мету не лише розвиток техніки та технологій, а в першу чергу - питання технічної освіти: «Идея возникла в 1871 году в память покойного графа Алексея Алексеевича Бобринского организовать училище для подготовки образованных служащих по сахарному производству»[3, арк.8].

Отже, ініціаторами створення та відкриття нового навчального закладу була родина Бобринських, яка асигнувала значні кошти на їх відкриття, КВРІТТ, а також відомі вчені збирали кошти за рахунок адресних публічних лекцій. Це такі видатні науковці як Д.І. Менделєєв, М.А. Бунге, О.М. Бутлеров, П.П. Алексєєв та інші. Прийняття Положення про училища дозволило Київському відділенню Російського імператорського технічного товариства на своєму засіданні 15 лютого 1884 р. ухвалити рішення про відкриття у м. Сміла технічних класів на базі училища графів Бобринських.

У 1884 р. у м. Сміла було відкрито дворічні технічні класи, що започаткувало спеціалізований навчальний заклад для підготовки технологів, хіміків та майстрів цукрового виробництва, еволюційні перетворення якого призвели до створення сучасного Національного університету харчових технологій. Підготовка фахівців для галузі велася також у Харківському технологічному інституті, політехнічних інститутах Львова, Києва, сільськогосподарському інституті в Одесі.

Літетатура:

1. Решетняк В.Ф. Невідомі сторінки з історії Смілянського технікуму харчових технологій. / В.Ф. Решетняк. – Сміла,2014. – 22с.

2. Пилипчук О.О. Історія Київського відділення Російського технічного товариства (1871 – 1919): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07 / О.О. Пилипчук; НАН України. Центр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва. – К., 2006. – 20 с.

3. Ответ Попечителя Киевского Учебного округа на прошение Киевского отделения Русского Императорского технического общества об открытии при двухклассном училище графов Бобринских в местечке Смела двух технических классов // ЦДІАК. – Ф.707 – Оп. 227, спр.86 – арк. 8.