Левченко А. В., Повторенко В. Ю.

Хмельницький національний університет

ОБРАЗ СУЧАСНОЇ ЖІНКИ:

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Вступ. Проблема людини, сенсу її життя, прав та обов’язків перед собою, суспільством та Богом, а також становище жінки потрапляє в коло філософської проблематики з давніх часів, у кожну епоху приймаючи притаманні їй форми дискусій, висвітлюючи той чи інший аспект.

Впродовж останніх століть сталися істотні зміни в усіх соціальних інститутах, змінився соціальний статус жінок, а також в цілому морально-ціннісна система, що регулює взаємовідношення чоловіка та жінки. У сучасному суспільстві відбуваються інтенсивні соціальні трансформації, які ведуть до зміни у відносинах між статями. Оскільки гендерні відносини пронизують усі сфери громадського життя, то зміна уявлення про гендерну ідентичність чоловіків і жінок призводить до виникнення деяких істотних суперечностей, характерних для сучасної соціальної системи. У сучасному суспільстві виникла актуальна необхідність розробити нову парадигму мислення про співвідношення чоловічого і жіночого початків в суспільстві і досліджувати її вплив на формування суспільної і індивідуальної свідомості у дусі гуманізму, толерантності, мудрості, доцільності, подолання гендерних забобонів і стереотипів.

Кожна епоха розглядала цю проблему по-своєму. Питання жіночих прав не відразу стали надбаннями політичної та філософської думки. Їх формулювання супроводжувалося тривалими пошуками. Сторічні дискусії навколо жіночого питання були, перш за все, відповіддю на болючі соціальні проблеми суспільства, а також становище жінок, та результатами пошуків щодо жіночого питання. Різноманітні філософсько-політичні доктрини та течії по-різному висвітлюють жіночі питання. Тому в ситуації ідеологічного розмаїття, а точніше повної невизначеності, яка спостерігається в сучасному українському суспільстві (демократизм, лібералізм, консерватизм, соціалізм, комунізм, націоналізм та інші, які досить по-різному трактують питання прав жінок), потрібно розглядати основні особливості політичних та філософських течій, тому що це має допомогти для обґрунтування необхідності гендерних відносин у суспільстві.

Технічний характер розвитку сучасної цивілізації кардинально змінив політичний, економічний, правовий і соціальний статус жінки, що освоїла різні види професійної діяльності. Професійна зайнятість жінок стрімко рісла протягом усього XX ст. В даний час в світі, найімовірніше, не існує ні однієї сфери діяльності, де жінка не приймала б активної участі. Сучасна жінка, в силу необхідності, активно освоює ті види діяльності, які традиційно не були доступні, або не заохочувалися. А це, у свою чергу, зажадало активізації та переоцінки системи цінностей, вибору нових життєвих орієнтирів, а в теоретичному відношенні - дослідження різних способів адаптації жінок в умовах, що змінюються, виявлення шляхів оптимізації життєвих орієнтацій особистості, самореалізації жінки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Однією з перших гендерний підхід для аналізу суспільного статусу жінок в українському суспільстві застосувала О. Кісь. Соціально-культурну специфіку української фемінності досліджено у роботах Н. Зборовської, Н. Лавриненко, С. Павличко, М. Рубчак та ін. Дослідники гендерної соціалізації в освітянському аспекті: Т. Говорун, Т. Голованова, О. Кікінежді, В. Кравець. Актуальність гендерної теорії для України відзначає Л. Смоляр, І. Бондаревська; дослідження становища українських жінок-науковців В. Троян та Н. Таран. О. Горошко, Ю. Бєлікова, О. Луценко зосереджують увагу здебільшого на аналізі культурних стереотипів щодо жінок та чоловіків.

Постановка завдання. З’ясування місце й роль жінки у сучасному суспільстві як об’єкта гендерного дискурсу.

Результати досліджень. Простежимо як протягом століть змінювалась роль жінки в суспільстві. На ранньому етапі розвитку людського суспільства жінка була керівною. Згадайте історію про матріархат: саме жінка берегла домашнє вогнища, шила одяг, була на чолі сім'ї та роду. Мабуть, із цієї далекої епохи матріархату й пішло уявлення про головний обов’язок жінки – бути берегинею домашнього вогнища.

Середні віки увійшли в історію як жахлива епоха інквізиції. Македонський собор 1585 року обговорював питання : «Чи можна жінку вважати людиною?». Сотні жінок звинувачені у чаклунстві та змові з дияволом, були спалені на вогнищах. Водночас зароджується лицарство . Жіночий ідеал набуває нового тлумачення ( і нині актуальна метафора «лицарський», що означає поважне й шанобливе ставлення до жінки).

У ХІХ ст. ідеал жінки – романтична, ніжна, вишукана особа, яку треба оберігати. Але поряд із цим ідеалом поширене явище емансипації ( бажання рівних прав чоловіків і жінок), яке у ХХ ст. набуває крайніх форм.

Щодо жінки, то явище емансипації призвело до того, що жінки почали втрачати жіночі риси. Ми з вами живемо у непрості часи, коли нерідко для досягнення життєвої мети необхідні такі риси, як агресивність, ігнорування інтересів інших, безтактність. Сучасні представниці жіночої статті поводять себе надто різко, переймаючи чоловічу манеру поведінки. Тривалий час навіть існувала мода на стиль агресивної «жінки-вамп» [1, с. 16].

Є така думка, що найбільша революція, яка відбулась у ХХ столітті, це зміна становища жінки. І, можливо, ця точка зору не така вже й максималістська і не є перебільшенням. Справді, починаючи з 20-х років ХХ ст., влада порушувала питання прав жінки. Порівнюючи становище наших бабусь та прабабусь і те що у суспільстві є зараз, ми спостерігаємо вище, що саме жінка прийшла у ті сфери, де раніше не була присутня, і цілком комфортно себе там почуває. Можливо, у суспільстві змінилось щось так глобально внаслідок цієї присутності, та це ще не узагальнено як слід ні соціологією, ні культурологією. Є така дивна статистика в українській літературі першої чверті ХХ ст. : навколо Івана Франка, навколо франківського літературно-наукового вісника було дуже багато жінок-письменниць. У літературі соціалістичного реалізму їх було мало. Я можу пояснити це тим, що соцреалізм і радянська ідеологія менше цікавилась індивідуальним, приватним, особистим, і тому жінка-авторка, власне, не могла вповні висловити те, що було їй більш цікаве. До речі, зверніть увагу й на те, що в сучасній літературі в нас велика кількість жінок-письменниць.

Сьогодні для багатьох вважається чимось незбагненним, дивною західною провокацією те, що раптом в Україні так активно розвинулись гендерні студії, з’явилась велика кількість феміністок. Їх насправді не є багато, але сприйняття таке існує. Важливо те, що нічого не буває випадково, і коли в 90-ті роки так активно почали розвиватись гендерні студії, яскраво заявили про себе жінки в літературі, культурі, то очевидно, це тому, що існує закоріненість у щось, існує традиція, втілена в іменах Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Мілени Рудницької. Традиція не лише у літературі, але і, у випадку Мілени Рудницької (є одією з ідеологів українського жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp., також голова центральної управи Союзу Українок , Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок, політичної жіночої організації «Дружина Княгині Ольги»; редактор двотижневика «Жінка»; учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах, активна діячка УНДО, посол до польського сейму), політична [2, с. 88].

Сьогодні гуманітарна сфера на теренах України представлена переважно представницями прекрасної половини людства. Офіційно педагогічна діяльність не вважається ні «чоловічою» ні «жіночою», але повсякденній свідомості вона асоціюється все ж з «жіночою». Педагогічну діяльність як професійну нішу, зазначає Н. Д. Фриер, яка вивчала специфіку гендерних відносин у професійному середовищі провінції, представлено переважно жінками, що мають якісну освіту, високу духовну культуру, соціально орієнтовану систему цінностей, де професійний розвиток, інтерес до справи, бажання реалізувати свої здібності і любов до дітей займають одне з головних місць в життєдіяльності жінок [3].

Я думаю, що сьогодні можна говорити про те, що жінка успішно знайшла себе у бізнесі. С. В. Клюзіна вважає, що під жіночим підприємництвом розуміється бізнес в сфері послуг, торгівлі, громадському харчуванні, виробництві товарів народного споживання, харчовій промисловості та інших традиційно «жіночих» в Україні галузях.

Своєрідністю жіночого бізнесу вважається стиль керівництва. Жінки віддають перевагу змішаним стилям керівництва («товариський і авторитарний», «демократичний та авторітарний»), зменшують дистанцію в спілкуванні з підлеглими, повністю контролюють роботу своїх підлеглих, щоб мати можливість вчасно виправляти помилки у разі їх виникнення.

Такий жіночий менеджмент характеризують як «гуманітарний менеджмент» завдяки здатності поєднувати в управлінні інтуїцію, жорсткість і дипломатичність, а також існуючої етичні норми.

Таким чином, фемінізація сфери української економіки набирає свої оберти, незважаючи на відсутність допомоги та захисту з боку держави. Об'єктивні умови, такі як безробіття, зростання цін і зниження життєвого рівня, роблять вельми привабливими для жінок різні форми самостійного підприємництва Тільки так безробітні жінки своїми власними силами можуть створити собі робочі місця.

Цікавою є інформація, що на початку кризового періоду, на початку 90-х років, соціологи та журналісти активно обговорювали те, що безробіття має жіноче обличчя. Справді ніби так було перші рік-два, коли з державних структур скорочували насамперед жінок. Адже відома логіка : вона піде у декрет, у неї дитина, вона чимось обтяжена. Але потім, соціологи свідчать, що жінки швидше знайшли себе у недержавних структурах, у малому бізнесі, у способах виживати і заробляти гроші. Уже наприкінці 90-х років жіноче обличчя українського безробіття – це швидше стереотип, який склався. Важко говорити про всі сфери діяльності, але, я думаю, від політики до мистецтва у нас є дуже успішні жінки. Це обнадіює, я певна того, що ці процеси вже просто незворотні. На початку ХХІ ст. поставити жінку на її традиційне патріархальне місце, яке вона повинна знати десь там між кухнею і церквою, вже, на щастя, цілковито неможливо [2, с. 90].

Щодо політичного життя, то в державному управлінні є ряд особливостей: як і раніше політичне представництво жінок в органах влади залишається надзвичайно низьким, при цьому жінки займають посади, далекі від безпосередньої участі в політиці і пов'язані з виконавчими і технічними функціями.

Маргарет Тетчер, екс-прем'єр Великобританії й один з найяскравіших політиків минулого століття, сказала: "Будь-яка жінка, яка розуміє проблеми в управлінні домашнім господарством, зрозуміє проблеми і в управлінні країною". В Україні політики не настільки високої думки про представниць слабкої статі і тому до керма держвлади співвітчизниць не підпускають. Особливо чітко це виявляється у Верховній Раді, яка залишається чоловічим клубом навіть незважаючи на те, що країна сьогодні відома у світі завдяки колишньому прем'єру Юлії Тимошенко.

Низький рівень проникнення представниць слабкої статі це не тільки проблема рівності. Жінки у владі, на думку експертів, – це соціальне добро: чим більше їх серед вищих чиновників, тим краще захищені жителі країни. Для України, де значна частина населення живе на мінімальну зарплату, більша увага до цього питання з боку держави не завадила б [4].

Хоча, Верховна Рада 8-го скликання має найбільше жінок-народних депутатів за всю історію незалежної України. 2014 року до парламенту обрано 47 жінок, або 11,1% загального складу. Для порівняння, у ВР першого скликання – лише 2,3% (11 осіб). В цьому плані можна сказати, український парламент стає більш збалансованим. Втім, до світової практики ще далеко – в середньому, в парламентах світу 22% жінок, а в Європі цей показник сягає 25% [5].

І до сьогодні чоловіки на всіх рівнях – починаючи від керівника партії і закінчуючи рядовим виборцем, вбачають у жінці хранительку вогнища, а не громадського діяча. Можна зробити висновок, що політика поступово перестає бути закритим чоловічим клубом, головне – професіоналізм. Отже, радикальні зміни, що знаменували сучасну дійсність, дали жінкам нові перспективи для активізації жіночого начала, перегляду соціальних функцій і сфер суспільного життя.

Висновки. Становлення сучасної жінки здійснюється через взаємодію патріархатних принципів, що спираються на тривалу соціальну і культурну традицію, і принципів егалітаризма, що є результатом жіночої боротьби за рівноправ’я. Емансипація жінки, що відбувається в короткий проміжок часу, до цих пір не може усунути цінності патріархату ні в суспільстві і культурі, ні в самосвідомості жінки. Не відмовляючись від своїх традиційних ролей і вважаючи їх невідчужуваними, сучасна жінка активно освоює маскулінізований соціокультурний простір. Як наслідок жінка вимушена жити між тими установками і вимогами, які існують між патріархатом і новою егалітарною соціальністю [6, с. 19].

Таким чином, початок нового тисячоліття характеризується новим підходом до жіночого питання: у жінок з'явилася можливість вибору між кар'єрою, роботою та родиною. В даний час це проявляється у всіх сферах життєдіяльності: у політиці, і бізнесі, в ЗМІ та освіті і т. д. І звичайно, у жінці завжди цінується гармонійне поєднання трьох складових : зовнішності, інтелекту та характеру. Але справжня жінка не може існувати, якщо поряд не буде справжнього чоловіка.

Список використаних джерел

1. Кузьменко, Л. Сучасна жінка. Яка вона? Заняття для старшокласників // Психолог. – 2014. – №22. – С. 15-19.

2. Падалко, В. "Я не феміністка, але...". Віра Агеєва розмірковує про портрет сучасної жінки // Книжковий огляд. – 2004. – №9. – С.87-91.

3. Фриер Н. Д. Специфика гендерных отношений в профессиональной среде провинции: Автореф. дис. канд. филос. наук. – Кемерово, 2002. – 18 с.

4. Корреспондент: Жіноча частка. За кількістю жінок у владі Україна поступається багатьом країнам світу – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua.korrespondent.net/journal/1447311-korrespondent-zhinocha-chastka-za-kilkistyu-zhinok-u-vladi-ukrayina-postupaetsya-bagatom-krayinam-svitu

5. У новій Верховній Раді найбільше жінок за всю історію – КВУ – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2014/11/12/7044034/?attempt=1

6. Левченко Л. Ю. Жінка як об’єкт гендерних досліджень: філософсько-соціологічні аспекти / Л. Ю. Левченко, В. В. Бова // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. - 2013. - Вип. 6(4). - С. 17-20.