Политология/9. Проблемы европейской интеграции в странах постсоветского лагеря

Волошина В. А., Лютко Н. В.

Хмельницький національний університет

Умови та види членства в ЄС

Європейський Союз (ЄС) — економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС».

Можна виокремити п’ять основних етапів процесу вступу до Європейського Союзу:

1. Консультативний етап – триває перед поданням країною заяви про вступ. Практика свідчить, що на цьому етапі країни-претенденти на вступ укладали один з трьох типів асоціативних угод: Європейську угоду (European Agreement), Угоду про асоціацію (Association Agreement), Угоду про стабілізацію і асоціацію (Stabilization and Association Agreement).

2. Оціночний етап – триває між поданням країною заяви про вступ та початком переговорів про вступ. На цьому етапі країни намагаються якнайбільше виконати критерії членства в ЄС. Держава офіційно стає країною-кандидатом на вступ до ЄС.

3. Переговорний етап – триває від початку і до завершення переговорів про вступ. У процесі переговорів про вступ визначаються умови, на яких кожен кандидат може приєднатися до Європейського Союзу, та терміни прийняття, імплементації і правового впровадження (acquis communautaire) („спільного доробку ЄС”). Переговори відбуваються у формі серії двосторонніх конференцій між країнами-членами та кожною з країн-кандидатів за кожним із 31 розділів acquis communautaire. Серед цих розділів – конкурентна політика, транспортна політика, енергетика, податкова політика, митний союз, сільське господарство, юстиція і внутрішні справи, фінансова сфера, регіональна політика, бюджетні асигнування тощо. Результати переговорів включаються до проекту угоди про вступ країни-кандидата до Європейського Союзу.

4. Ратифікаційний етап – триває між підписанням угоди про вступ та її ратифікацією. Перед підписанням угода про вступ має бути подана до Європейської Ради для схвалення та до Європейського Парламенту для надання згоди. Після підписання угода про вступ подається до країн-членів ЄС і країн-кандидатів для ратифікації та прийняття країнами-кандидатами рішення про вступ, за необхідністю – через процедуру референдуму. Саме тому успішний хід переговорів, й навіть їх завершення, не є гарантією вступу країни до ЄС.

5. Імплементаційний етап – започатковується після виконання усіх ратифікаційних процедур та набуття угодою чинності. Лише після цього країна стає повноправним членом Європейського Союзу.

Також країни кандидати повинні відповідати Копенгагенським критеріям членства в Європейському союзі, які були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. і включають в себе:

- стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);

- наявність дієвої ринкової економіки і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії);

- здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії).

- “спроможність Європейського Союзу абсорбувати нових членів, одночасно підтримуючи динаміку європейської інтеграції, є важливим фактором спільного інтересу як Союзу, так і держав- кандидатів”. Іноді цей критерій називають “незалежним”, оскільки його суть – забезпечення того, щоб вступ нових країн не послабив європейську інтеграцію.

Вони в свою чергу поділяються на політичні, економічні та інші критерії.

Політичні критерії.

- Забезпечення свободи парламентських та президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;

- Створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації;

- Прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин, створення відповідних установ;

- Посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;

- Вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів;

- Створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції та внутрішніх справ, гарантії незалежності судової влади, покращення функціонування судів;

- Захист особистих прав і свобод людини.

Економічні критерії.

Відповідно до Копенгагенських критеріїв, вимоги до членства у сфері економіки полягають «у наявності як дієвої ринкової економіки, так і здатності витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС».

Основні елементи про наявність дієвої ринкової економіки:

- рівновага між попитом і пропозицією як результат вільної взаємодії ринкових сил;

- лібералізація цін і торгівлі;

- відсутність перешкод для доступу на ринок і виходу з нього;

Критерій здатності витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС передбачає:

- наявність дієвої ринкової економіки з достатнім рівнем макроекономічної стабільності, що дає змогу суб’єктам ринку приймати рішення в атмосфері стабільності й передбачуваності;

- достатня кількість людських і матеріальних ресурсів, включаючи інфраструктуру (енергопостачання, телекомунікації, транспорт і ін.), рівень освіти і дослідницької діяльності;

- ступінь впливу урядової політики і законодавства на конкуренцію шляхом проведення торговельної політики, політики конкуренції, надання державної допомоги;

- рівень і темпи інтеграції держави в ЄС перед його розширенням;

- достатня частка малих фірм у структурі економіки, оскільки малі фірми отримують вигоду від спрощеного доступу на ринок [2].

Також необхідно зрозуміти, що не існує якоїсь загальної економічної моделі, яка б підходила для всіх країн. Ті чи інші методи державного регулювання, що їх використовують окремі країни, значною мірою залежать від конкретних соціально-економічних умов, властивих їм, і навіть від історичних і психологічних факторів (менталітету народу). А також не завжди країни відповідають всім критеріям, як наприклад Туреччина, яка за географічним критерієм не повинна була б бути членом ЄС [1, С. 6-9].

Література:

1. Грищенко К. Зовнішня політика України в умовах глобального світу// Україна дипломатична: Науковий щорічник. – К., 2004. – Вип. 4. – С.6-9.

2. Копенгагенські критерії членства в Європейському союзі (інформаційно-аналітична довідка): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/page/open/id/774. - Назва з екрану.