Федотова Т.О. студентка

Науковий керівник:

Віхляєв М.Ю. д.ю.н.,доцент

Запорізький національний університет, Україна

Проблеми підвищення ефективності сучасного міжнародного права

Сучасний період характеризується встановленням пріоритету норм міжнародного права перед нормами національних правових систем. Це засвідчує утворення, зокрема, органів міжнародної юстиції (Європейський суд з прав людини, Міжнародний кримінальний суд та ін.), рішення котрих є обов'язковими для держав-учасниць [1].

Актуальність дослідження. Оскільки серед основних напрямів розвитку сучасної Української держави важливе місце займає питання міжнародного співробітництва та впровадження міжнародних тенденцій в Україні набуває актуальності питання підвищення ефективності сучасного міжнародного права.

Метою даної статті є аналіз ефективності системи сучасного міжнародного права.

Питання ефективності міжнародного права, його ролі та місця в сучасному світі викликає значні доктринальні дискусії таких вчених, як Київець О.В., Тимченко Л.Д., Григоренко Є.І., Передерій О.С., В.М. Репецький, В.М. Лисик, М.М. Микієвич, Кушнір Н.О., Дяченко Б.І., Литвиненко I.Л. та інші.

Сучасне міжнародне право характеризується певними особливостями. Його початок прийнято датувати серединою XX ст. У цей період відбувається поступове обмеження ролі держави як основною й єдиного суб'єкта цього права. Зміст сучасного міжнародного праві на етапі свого становлення багато в чому визначився прийняттям Статуту ООН 1945 р. та утворенням універсальних міжнародних організацій. Вони, своєю чергою, дещо потіснили переважаючу роль держави у міжнародному правотворенні [2, с. 49].

Розвиток законодавства України повинен відбуватися на підставі загальновизнаних норм та принципів міжнародного права, які мають бути враховані при реалізації вагомих, законодавчо покладених на державу зобов’язань і головним чином у галузі прав людини. Необхідність надійного механізму взаємозв’язку та взаємопроникнення міжнародного права та його загальновизнаних принципів і норм у національну правову систему обумовлюється покликанням часу та об’єктивним розвитком світової спільноти, невід’ємним елементом якої є й наша держава [3, c. 15].

Ефективна та результативна взаємодія норм міжнародного права та національного законодавства України досягається передусім завдяки фундаментальним положенням, закріпленими в Конституції України. Так, ст. 9 встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до КУ [3, c. 16; 4].

Таким чином, ця норма встановлює, що міжнародне право є невід’ємною частиною вітчизняного законодавства, і Конституція має перевагу над нормами міжнародного права. Проте, норми міжнародного права мають пріоритет над законами України. Законом України «Про міжнародні договори України», зокрема, у ч. 2 ст. 17 встановлено: «Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України» [5].

Григоренко Є.І., Передерій О.С. зазначають, що застосування норм міжнародного права на теренах України тільки починається. У діяльності правоохоронних органів, суду, інших державних органів перевага все одно віддається нормам внутрішнього права, а міжнародні норми якщо й застосовуються, то лише для підтвердження правильності застосування норм внутрішньодержавного права. Проте конституційні норми повинні сприяти інтенсифікації практики застосування норм міжнародного права, у тому числі й при вирішенні питань у межах конституційного правопорядку [3, c. 18].

В.М. Репецький враховуючи особливості міжнародного права, навів основні аргументи, що засвідчують юридично обов'язкову силу міжнародного права [6, c. 47]:

1. Виконання норм міжнародного права забезпечується системою міжнародно-правових санкцій. Як і раніше, основним засобом гарантування виконання міжнародних зобов'язань є самозахист держав. Це суттєво відрізняє міжнародне право від національного, де самозахист дозволяється лише у виняткових випадках. Причому ця система настільки розвинена, що нині можна сміливо говорити про те, що в міжнародному праві є зовнішні відносно суб'єктів засоби забезпечення виконання міжнародних зобов'язань. Таку роль виконують міжнародні організації, передусім системи ООН. Особлива роль у цьому належить Раді Безпеки ООН та Міжнародному суду. Крім того, система міжнародно-правової відповідальності за порушення норм міжнародного права продовжує розвиватися.

2. Довгий час одним із аргументів на користь заперечення юридично обов'язкового характеру міжнародного права була відсутність універсального органу вирішення міжнародних спорів. Проте це не так. З моменту створення Міжнародного суду ООН такий орган існує. Хоча юрисдикція Суду поширюється тільки на спори юридичного характеру, вона охоплює всі міжнародні спори, оскільки, крім політичного, в них завжди міститься і юридичний елемент.

3. Важливу роль у забезпеченні дотримання норм міжнародного права відіграє взаємність. Так, наприклад, держави дотримуються норм про імунітети і привілеї дипломатів, оскільки їхнє недотримання спричинило б таку саму реакцію з боку інших держав, як наслідок - їхні власні дипломати опиняться без захисту.

4. Держави дотримуються норм міжнародного права, оскільки факти їх недотримання будуть засуджені міжнародною спільнотою і в кінцевому результаті держава-порушник може опинитися в міжнародній ізоляції.

5. Юридичну обов'язковість норм міжнародного права засвідчує і той факт, що держави завжди, вчиняючи ті чи інші дії на міжнародній арені практично, намагаються аргументувати їх з точки зору міжнародного права.

6. Більшість конституцій, які прийняті впродовж останніх ЗО років, містять посилання на норми міжнародного права, що теж підтверджує юридично обов'язковий характер норм цієї галузі права.

На сьогодні Україна знаходиться на етапі приєднання до Європейського Союзу, адже він є своєрідним прикладом для нашої країни, а питання співробітництва з країнами-членами ЄС є пріоритетним на сучасному етапі розвитку України.

Як зазначає Кушнір Н.О., для України європейська інтеграція – це шлях до модернізації вітчизняних підприємств, залучення іноземних інвестицій та новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності української продукції, отримання фінансових ресурсів для розвитку економіки, підвищення якості життя громадян, поліпшення системи охорони здоров’я, зміцнення верховенства права та підвищення ефективності норм права ЄС на рівні національного права тощо [7, c. 225].

З вищевикладеного стає зрозуміло, що сучасний етап розвитку міжнародного права характеризується його подальшою універсалізацією і вирішальним впливом на нього процесу глобалізації.

Таким чином, засади конституційного ладу мають важливе значення у всіх сферах державного та суспільного життя, насамперед у міжнародно-правовому аспекті, саме тому норми міжнародного права мають юридично обов'язковий характер. При цьому загальні засади запобігають надконституційному підходу до міжнародного права, створюючи відповідні передумови для нового сприйняття міжнародного права в конституційному правопорядку з огляду на нову практику взаємозв’язку держав у сучасному світі. Тим самим забезпечується новий погляд на міжнародне права та більш ефективне застосування його норм.

Література

1. О.В. Київець Сучасне міжнародне право: проблеми ефективності системи через призму джерел міжнародного права// [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://radnuk.info/statti/560-mijnarodne/14745-2011-01-19-01-50-39.html.

2. Тимченко Л.Д. Міжнародне право : підручник / Л.Д. Тимченко, В.П. Кононенко. - К. : Знання, 2012. - 631 с. - (Вища освіта XXI століття).

3. Міжнародна складова засад конституційного ладу як фактор підвищення ефективності реалізації норм Міжнародного права на теренах України Григоренко Є.І., Передерій О.С. Проблеми ефективності міжнародного права. Матеріали науково-практичного круглого столу 4 квітня 2014 року. – Х. : ФОП Бровін О. В., 2014. – 117 с.

4. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 2014. – 80 с.

5. Закон України «Про міжнародні договори України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 50, ст.540.

6. Міжнародне публічне право : підручник / В.М. Репецький, В.М. Лисик, М.М. Микієвич та ін.; за ред. В.М. Репецького. - 2-ге вид., стер. - К. : Знання, 2012. - 437 с.

7. Кушнір Н.О., Дяченко Б.І. Асоціація Україна ЄС: потенційні вигоди та можливі ризики для економіки України. Науковий вісник Ужгородського університету. – 2014. – С. 224-228.

8. Литвиненко I.Л. Міжнародно-правові механізми захисту прав людини / I. Л. Литвиненко // Університетські наукові записки. - 2005. - № 4 (16). - С. 271-279.

9. Захист прав людини судом справедливості європейських співтовариств Венецька О. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХIV регіональної науково-практичної конференції. 6 лютого 2008 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – 396 с.