Правова регламентація ведення війни в міжнародному праві

Історія свідчить нам про велику кількість воєн, на жаль лише мала частка з них була урегульована мирним шляхом. Останні десятиріччя продемонстрували світу нові тенденції ведення бойових дій збройними силами держав — світових лідерів. Основною їхньою особливістю є масштабне застосування технічних засобів під час проведення розвідувальних заходів, а також під час нанесення вогневих ударів по противнику, без зміни психології військовослужбовців усіх ланок військового управління [1]. Збройні конфлікти створюють значну загрозу людству внаслідок можливого розширення кількості учасників в умовах глобалізації, розвитку екологічних катастроф, негативних гуманітарних наслідків, пов’язаних із зростанням кількості біженців [2].

Упродовж багатьох років проводилась активна кодифікація звичаїв та законів війни і на сьогодні гуманітарне право збройних конфліктів налічує понад 800 статей. Але все ж залишаються невирішені питання, тому тематика збройних конфліктів залишається актуальною і до сьогодні.

До проблеми права збройних конфліктів зверталися безліч відомих вчених і теоретиків міжнародного права. В різні часи цієї теми торкалися такі закордонні автори: Гуго Гроцій, Фріц Кальсховен, Рене Козірнік, Анн-Марі Ла Роза, Фредерік Мулінен, Моріс Обер, Жан Пікте, Маріон Харофф-Тавель та ін. Також воєнні злочини були предметом дослі- дження в працях науковців в галузі міжнародного і кримінального права, зокрема: Р.А. Адельханяна, І.П. Бліщенко, В.О. Глушкова, В.П. Ємельянова, І.І. Карпеця, А.Г.Кидальника, В.М. Киричко, І.І. Лукашука, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, В.П. Панова, А.А. Піонтковського, А.І. Полторака, П.С. Ромаш- кина, Л.І. Савинського, І.Г. Соломоненка, А.Н. Трайнина, П.Л. Фріса, В.В. Фуркало, М.І. Хавронюка.

У сучасному міжнародному праві як загальноприйнятий принцип, що має характер yus cogens, закріпився принцип мирного розв’язання міжнародних суперечок. Відповідно до п. 3 ст. 2 Статуту ООН «всі Члени ООН вирішують свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість». Незважаючи на заборону використання військової сили у міжнародних відносинах, держави досить часто звертаються до неї для вирішення суперечок та конфліктних ситуацій, що виникають між ними [3].

Термін «міжнародне гуманітарне право» вперше був запропонований в 50-х рр. XX ст. відомим швейцарським юристом Жаном Пікте і за порівняно невеликий період отримав широке поширення і визнання спочатку в публіцистиці, в юридичній літературі, а потім увійшов в назву Женевської дипломатичної конференції (1974-1977) з питань про підтвердження і розвитку міжнародного гуманітарного права, що застосовується в період збройних конфліктів [4].

Міжнародне гуманітарне право визнає дві категорії збройних конфліктів: війна між двома або більшим числом держав вважається міжнародним збройним конфліктом, а збройні зіткнення, що відбуваються в межах території однієї держави, – не міжнародними (внутрішніми) збройними конфліктами [5].

Джерелами міжнародного гуманітарного права, що застосовуються в період збройного конфлікту неміжнародного характеру, є:

– по-перше, загальна ст. 3, чотирьох Женевських конвенцій від 12 серп- ня 1949 р;

– по-друге, Додатковий протокол II до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., прийнятий 8 червня 1977 р. Протокол складається з 28 ста- тей і розвиває положення загальної ст. 3, він розширює гуманітарний захист під час громадянських воєн.

– по-третє, до кінця ХІХ ст. основну роль у регламентації права збройних конфліктів відігравали міжнародні звичаї – “закони і звичаї війни”, які мають значення і зараз(буроменський)

– – по-четверте, спеціальні угоди між урядовими військами й повсталими, що перебувають у конфлікті. Стаття 3 Женевських конвенцій призиває сторони, що беруть участь у громадянській війні заключати спеціальні угоди про те, щоб повністю або частково застосовувати в громадянській війні положення, що характерні для міжнародних конфліктів.

Відповідно до положень Женевських конвенцій 1949 року міжнародними збройними конфліктами признаються такі конфлікти, коли один суб'єкт міжнародного права застосовує збройну силу проти іншого суб'єкта. При збройному конфлікті норми гуманітарного права застосовуються не всі.

Більшість норм права міжнародних збройних конфліктів містять міжнародні договори, а саме: Петербурзька декларація про скасування застосування вибухових і запалювальних куль 1868 р.; Гаазька декларація про заборону застосовувати кулі, що легко розгортаються або сплющуються в тілі людини, 1899 р.; Гаазька конвенція про закони і звичаї війни на суходолі 1899 р.; Конвенція про положення ворожих торговельних суден на початку воєнних дій 1907 р.; Конвенція про заборону виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення 1972 р.; Конвенція про заборону або обмеження використання конкретних видів звичайної зброї, яка може вважатися такою, що завдає надмірних ушкоджень чи має не вибіркову дію, 1980 р., та чотири протоколи до неї (про невідшуку-вані осколки тощо [6].

Таким чином, правове регулювання, яке застосовується в разі збройних конфліктів та війн представляє собою сукупність правових принципів і норм, що регулюють відносини між воюючими та нейтральними державами. За допомогою правового регулювання збройних конфліктів і війн здійснюється вплив на воюючі держави, а також на всі категорії учасників збройних конфліктів і війн, характеризуються види цих явищ та дається їм правова оцінка.

Література :

1. Лясковський В. І. Правова регламентація збройних конфліктів на сучасному етапі та особливості застосування в них міжнародного гуманітарного права / В. І. Лясковський // Юридична наука. - 2013. - № 5. - С. 111-124. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/jnn_2013_5_14.pdf

2. Луцишин Г. Особливості сучасних збройних конфліктів в умовах глобалізації / Г. Луцишин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - 2014. - Вип. 26. - С. 128-133. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Unir_2014_26_23.pdf

3. Стасюк С. В. Особливості регулювання сучасних збройних конфліктів: проблеми та перспективи / С. В. Стасюк // Юридична наука. - 2011. - № 1. - С. 206-210. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/jnn_2011_1_34.pdf

4. Числов Э.Г. Распространение знаний о международном гуманитарном праве // Белорусский журнал международного права и международных отношений — 2000. — № 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://evolutio.info/content/view/337/51/ 21:12/08.04.2013

5. Бескоровайний С. Я. Види збройних конфліктів та їх правове регулювання / С. Я. Бескоровайний // Юридична наука. - 2014. - № 3. - С. 116-126. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/jnn_2014_3_14.pdf

6. Буроменський М. В. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.