Адміністративна відповідальність юридичних осіб: загальна характеристика.

Ярошевська Яна

студентка 3 курсу

Керівник: Гаджиєва Шабінем Намєтовна

На сьогодні в Україні ми можемо чітко прослідити тенденцію щодо створення юридичних осіб. Виходячи зі статистики, приведеної на сайті Державної реєстраційної служби України, за два останні роки зареєструвалося більш ніж 100 000 юридичних осіб. Це тягне за собою зростання правопорушень, скоєних цими особами.

Якщо звернути увагу на інші галузі права, можна побачити що деякі галузі виділяють і законодавчо закріплюють відповідальність юридичних осіб. Наприклад, Цивільний кодекс України наголошує, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, усім належним їй майном. У статті 216 Господарського кодексу України зазначено наступне: “Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання”. А ось кримінальний кодекс не закріплює кримінальної відповідальності юридичних осіб, однак він передбачає заходи кримінально-правового характеру щодо них. Щодо адміністративного права, - в Кодексі про адміністративні правопорушення немає нормативного закріплення єдиного поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб, не закріплюються особливі заходи адміністративно-правового характеру, що застосовуються до цих осіб; не передбачено й особливого порядку притягнення до адміністративної відповідальності, який має відрізнятися від порядку притягнення фізичних осіб у зв’язку зі специфічними ознаками юридичної особи. Хоча, якщо проаналізувати норми особливої частини Кодексу, можна зазначити що законодавством передбачена адміністративна відповідальність юридичних осіб. Наприклад, диспозиція статті 166-11 вказую: “Неподання юридичною особою державному реєстратору... інформації про вигодоодержувача...”. Це означає що суб’єктом даного правопорушення є не фізична особа, а саме юридична особа.

У теорії і досі ведуться дискусії щодо необхідності законодавчого закріплення адміністративної відповідальності юридичних осіб і доцільності виділення такого підінституту взагалі. Постійно виникають питання, пов'язані з притягненням до відповідальності юридичних осіб за адміністративні правопорушення: Який має бути склад правопорушення? Хто понесе відповідальність у результаті реорганізації юридичної особи? Чи є вина необхідним елементом складу правопорушення?

Ці питання намагалися вирішити у своїх працях такі вчені-адміністративісти: С.С. Студенікін, І.О. Ґалаґан, А.Є. Луньов, Д.М. Бахрах, Л.Л. Попов, А.П. Шергін, І.І. Веремеєнко, Л.В. Коваль, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, І.С. Самощенко, В.К. Шкарупа, О.М. Якуба, В.А. Юсупов.

Один з основних висновків, до якого зводяться дослідження більшості науковців, що досліджують цю тему - закони і підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують адміністративну відповідальність юридичних осіб не складають єдиної цілісної системи, в певній мірі між собою не узгоджені, тому підвищення ефективності адміністративної відповідальності юридичних осіб вимагає проведення систематизації, в тому числі кодифікації нормативних актів, що її встановлюють. Погоджуючись із цією думкою, слід лише додати, що мабуть найпростішим і найефективнішим способом такої систематизації буде проведення її на базі КУпАП (далі - Кодекс), шляхом включення в кодекс відповідних приписів.

Загальновідомо, що для притягнення до адміністративної відповідальності є необхідною наявність підстав – фактичних і юридичних. Фактичною підставою є вчинення адміністративного правопорушення. Кодекс формує поняття адміністративного проступку як протиправне, винне діяння (дію чи бездіяльність), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Слід зазначити, що в диспозиції статті немає прямої вказівки на фізичну особу, тому є підстави вважати, що це нормативне поняття застосовується і до юридичних осіб з урахуванням особливостей щодо суб'єктивної сторони адміністративних правопорушень юридичних осіб.

Щодо юридичної підстави – такою є наявність складу правопорушення, що включає в себе суб’єкт, об’єкт, суб’єктивну сторону та об’єктивну сторону. Найбільшої проблематики для складу правопорушень які здійснює юридична особа, набувають суб’єкт та суб’єктивна сторона. Можна виділити як загальний суб’єкт – це правосуб’єктна юридична особа (тобто така, яка пройшла процедуру державної реєстрації в порядку встановленому для цього виду юридичних осіб і включена до єдиного державного реєстру), так і спеціальний. Юридична особа як спеціальний суб’єкт крім загальних має спеціальні, додаткові ознаки. Такі ознаки, необхідні для статусу спеціального суб'єкта, можна набути двома шляхами:

· нормативним - отримання державного дозволу, ліцензії, делегування повноважень, наявність яких робить можливим скоєння правопорушення;

· фактичним - набуття певних реальних ознак, не пов'язаних з державним дозволом, але за відсутності яких конкретне правопорушення вчинене бути не може (наприклад, ст. 166-1 КУпАП - монопольне становище на ринку).

Недостатньо розкритою залишається і суб’єктивна сторона адміністративної відповідальності, відкрите питання про провину і її форми щодо юридичних осіб. В літературі висловлюється думка, що адміністративну відповідальність юридичної особи не можна вважати відповідальністю колективною, а вина організації не ототожнюється з виною працівників, оскільки, відповідно до сучасного розуміння "організації”, до її суб'єктів управління можуть належати і не члени даної організації (збори акціонерів) [1, с.8]. Тому такі характеристики вини як "психічне ставлення”, "умисел”, "необережність” видаються непридатними для визначення вини юридичних осіб. З огляду на це слушною можна вважати думку, висловлену в свій час Б.Пугінським і підтриману Е.Овчаровою про те, що вину юридичної особи у скоєнні адміністративного проступку слід розуміти як не прикладення юридичною особою зусиль, які допускаються і вимагаються законодавством, для виконання покладених на неї обов'язків, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, а також як невикористання наданих прав і можливостей для усунення причин адміністративного правопорушення [2, с.18].

Як зазначає Д.Бахарах, організації несуть відповідальність за те, що порушено, за те, що трапилось, не залежно від того винні вони чи ні [3,с.145]. Тобто мова йде про об'єктивне застосування адміністративної відповідальності. Однак, найбільш заслуговує уваги точка зору, згідно з якою вину юридичної особи становить вина осіб, які є у складі юридичної особи та осіб, котрі організують її діяльність. На прикладі деяких норм можна побачити цей принцип. У санкції статті 163-15 Кодексу “Порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги)” вказуються: “тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”; санкція статті 166-1 передбачає накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств, а в санкції статті 166-11 зазначена й особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу). З цього випливає, що стягнення за порушення законодавства здійснюється не з юридичної особи, як організації, установи, а з фізичної особи, як “частини юридичної особи”.

Такого ж висновку дійшов Д.Лук'янець, який стверджує, що для встановлення вини юридичної особи в разі притягнення її до адміністративної відповідальності необхідно найперше визначити, чи є її протиправне діяння наслідком дії або бездіяльності фізичних осіб, які встановлять юридичну особу[4, с.117].

Отже, у питанні адміністративної відповідальності юридичних осіб далеко не все вирішено. Передусім, законодавчо не розроблена концепція відповідальності, не визначені принципи, види стягнень, які накладаються на юридичних осіб. Можливо, доцільно виділити окрему главу в КпАП України про відповідальність юридичних осіб. Необхідно законодавчо визначити і закріпити положення що стосуються адміністративної відповідальності юридичних осіб. У цьому нам може допомогти практика інших держав. Наприклад, в "Кодексе Российской Федерации об административных правонарушениях" є положення, що встановлює: “Юридические лица подлежат административной ответственности за совершение административных правонарушений в случаях, предусмотренных статьями раздела II настоящего Кодекса или законами субъектов Российской Федерации об административных правонарушениях”[5]. Також висвітлюються питання: як притягнути до відповідальності юридичних осіб у разі зміни їхньої організаційно-правової форми або припинення (перетворення) такої особи.

Література

1. Стефанюк В., Полосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб і проблеми теорії і практики // Право України. – 1999. – №9.

2. Овчарова С.В. Материально-правовые проблемы административной ответсвенности // Гос. и право. – 1998. – №7.

3. Бахрах Д.Н. Административное право. М.: Изд-во БЕК, 1996.

4. Лук'янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. – 1999. – №11.

5. "Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях" от 30.12.2001 N 195-ФЗ (ред. от 13.07.2015, с изм. от 14.07.2015) (с изм. и доп., вступ. в силу с 01.10.2015) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_34661/dca52349d0296647b5ec14cd7de7ddff98b653d7/#dst100066