Соціологія

Д.і.н., проф. Чубіна Т.Д. (м. Черкаси)

Соціальні норми як регулятори соціальної взаємодії

У суспільстві люди дотримуються певних правил і норм. Жодне суспільство не може існувати без правил, які регламентують поведінку його членів. Саме через соціальні норми суспільство і соціальні групи пред'являють своїм членам вимоги, яким повинна відповідати їх поведінка, скеровують, регулюють, контролюють і оцінюють цю поведінку. В найбільш загальному розумінні нормативне регулювання означає, що особистості чи соціальній групі «задається» певний належний тип поведінки, його форма, певні способи досягнення цілей, певна належна форма і характер відносин та взаємодій між людьми в суспільстві. А сама реальна поведінка і відносини членів суспільства і різних соціальних груп оцінюються у відповідності з цими заздалегідь «заданими» нормами.

Соціальні норми – це правила в яких втілені вимоги суспільства до поведінки його членів.

Соціальні норми об'єктивні, вони не залежать від суб'єктивних бажань і волі, людини. Але в той же час, норми є відображенням певної соціальної реальності, тобто реальності, яка створена людьми.

Соціальні норми є важливим засобом орієнтації поведінки людини і соціальної спільноти в певних суспільних умовах. Їх можна розглядати як своєрідні моделі, еталони належного з точки зору суспільства чи якоїсь соціальної групи. Одночасно соціальні норми є й засобом контролю суспільства за поведінкою своїх членів. Норма не тільки рекомендує, вона й зобов'язує. Її характерною рисою є імперативність (обов'язковість). Всім соціальним нормам властиві такі основні способи регулювання поведінки: дозвіл (все, що не забороняється, те дозволяється. Причому, межі туї дуже широкі: від рекомендованої, але не обов'язкової поведінки, до такої. яку, ще терплять); припис (поведінка в межах прийнятих норм); заборона (встановлення покарання за порушення норм).

Для кожного члена суспільства норма виконує три основні функції: орієнтуючу, програмну, прогностичну.

Тобто, існуючі в суспільстві норми обумовлюють вибір людиною цілей і засобів їх досягнення, прийняття рішення і планування вчинку, передбачення його об'єктивних і суб'єктивних наслідків.

Неоднорідність соціальної реальності, різноманітність соціальних потреб породжують і різноманітність норм. Класифікувати норми можна за різними ознаками: за суб'єктом, об'єктом, за змістом, функціями, які виконують у суспільстві, тощо. Відомий вітчизняний соціолог. О. Якуба наводить, на наш погляд, найбільш детальну класифікацію соціальних норм.

Так, за суб'єктом, тобто носієм норм, виділяють загальнолюдські норми, колективні, групові, норми даного суспільства.

Суспільні норми діють у всіх сферах суспільства. Тому, за об'єктом виділяють політичні, економічні, релігійні, правові, етичні, естетичні та інші норми. Більшість дослідників в якості основних нормативних регуляторів суспільного життя виділяють мораль і право. Між ними є багато спільного: і мораль, і право створюють загальнообов'язкові правила поведінки; встановлюють відповідальність за порушення цих правил.

Однак, мораль і право далеко не співпадають, відмінність між ними є значною.

У суспільстві мораль і право взаємодоповнюють одне одного. Проте і в історії, і в нашому сьогоденні можна знайти багато прикладів, коли моральні і правові норми вступають в протиріччя з реальним життям: наприклад, існуючі в нашій державі правові норми відстали від реальної соціально-економічної ситуації, саме тому одним з найважливіших завдань в ході побудови правової демократичної держави є створення такої нормативно-законодавчої бази, яка б сприяла утвердженню і розвитку гуманістичних тенденцій у сьогоднішній Україні.