УДК 373.2.015.311:316.663.5

Брик Віта Віталіївна

Вахняк Надія Вікторівна

Мелітопольський державний педагогічний університет

ім. Б. Хмельницького, Україна

Вплив гри на психічний розвиток дітей дошкільного віку

Гра – провідний вид діяльності дітей дошкільного віку, у процесі якої розкриваються духовні й фізичні сили дитини, її емоційна й пізнавальна сфери. Можна з упевненістю сказати, що це своєрідний, властивий дошкільному вікові засіб засвоєння колективного досвіду. В грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни у її психіці: розвиваються сприйняття, пам’ять, мислення, мовлення, відчуття, воля, що сприяють переходу до нової, вищої стадії розвитку. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Цим пояснюються величезні виховні можливості гри, які багато в чому залежать від професійної майстерності педагога.

На важливість означеної проблеми зазначають Базовий компонент дошкільної освіти й чинні програми розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку „Дитина”, „Дитина в дошкільні роки”, „Українське дошкілля”, „Впевнений старт”.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники К. Бюллер, Л. Виготський, К. Гроос, Д. Ельконін, Е. Еріксон, О. Запорожець, П. Каптерєв, Д. Клоцц, О. Леонтьєв, П. Лесгафт, С. Рубінштейн, А. Сікорський, М. Спенсер, К. Ушинський, З. Фрейд, С. Хол, К. Шіллер висували різні теорії гри. Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Є. Аркін, Р. Жуковської, Д. Менджерицької, А. Сорокіної, В. Нечаєвої, Л. Усової та ін.).

На думку Л. Виготського, гра є рушійною силою розвитку дитини. Розроблена у вітчизняній педагогіці концепція становлення дитячої особистості розглядає гру як провідну діяльність дитини-дошкільника [2].

Загальновідомо, що гра у дошкільному віці є провідним видом діяльності не тому, що займає найбільше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці. У свою чергу, психічний розвиток – це становлення дитини як суб’єкта життєдіяльності, соціальної істоти, спроможної бережливо ставитися до природи, людей, що її оточують, до себе, предметного світу, витворів мистецтва [1, с. 26].

Слід відмітити, що гра за своїм походженням і змістом є соціальним явищем. Вона зумовлюється розвитком суспільства та його культури. Це, насамперед, особливості життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки. Гра передбачає певну форму пізнання світу, провідну діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.

Зазначимо, що найважливішою передумовою ігрової діяльності дитини є порівняння і ототожнення своїх дій з діями дорослого, особистість і дії якого вперше стають для дошкільника зразком не лише на об’єктивному, а й суб’єктивному рівні. Таким чином, якщо у ранньому дитинстві центральним моментом гри є предмет і способи дії з ним, то в дошкільному віці у ній переважає людина: її стан, дії, стосунки з іншими людьми.

На межі раннього й дошкільного дитинства вперше виникає гра із сюжетом. Це перші прояви режисерської гри. Одночасно з нею або трохи пізніше з’являється образно-рольова гра. У ній дитина уявляє себе ким завгодно і чим завгодно та діє відповідно до обраної ролі. Обов’язковою умовою появи такої гри є яскраве, інтенсивне переживання: дитина була вражена тим, що відбувалося навколо, в грі відтворила образ, що зумовило сильний емоційний відгук [5 с. 38].

Вважаємо за доцільне підкреслити, що рольова й образно-рольова ігри стають джерелами сюжетно-рольової гри, яка досягає розвиненої форми у середині дошкільного віку. Пізніше з неї виділяються ігри із правилами. Під час розвитку дошкільників виникнення нових видів гри не скасовує повністю старих, уже засвоєних раніше видів: вони зберігаються та продовжують удосконалюватися. У сюжетно-рольовій грі діти відтворюють людські ролі та стосунки, вони грають одне з одним або з лялькою, як ідеальним партнером, якій теж надається своя роль.

Закономірно, що рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого.

Рольова гра – не лише улюблене заняття дітей дошкільного віку, а провідний вид діяльності у цей віковий період. На думку дослідників саме у грі формуються основні психологічні новоутворення, які готують дитину до наступного вікового етапу [1; 2; 3; 4]. Наприклад: ігрова діяльність сприяє розвиткові мотиваційної сфери дитини, формуванню соціальної готовності до шкільного навчання. Це зумовлено особливим емоційним наповненням входження дитини в життя дорослих, дієвим виділенням суспільних функцій і змісту людської діяльності.

У грі формується і найповніше активізується громадське життя дітей. Вона дозволяє малюкам уже на ранніх стадіях розвитку створювати самостійно ті чи інші форми спілкування.

Таким чином, можна зробити висновок, що гра створює зону найближчого розвитку дитини, забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.

Гра сприяє становленню не тільки спілкування з однолітками, а й довільної поведінки дитини. Механізм керування своєю поведінкою (підпорядкування правилам) складається саме під час гри, а потім виявляється в усіх видах діяльності. Довільність передбачає наявність зразка поведінки, якого дотримується дитина, і контролю. У грі зразком є образ іншої людини, чию поведінку копіює дитина. Самоконтроль виявляється до кінця дошкільного періоду, тому дитині потрібен зовнішній контроль, який забезпечують товариші по грі. Перенесення механізму довільності, що формується у грі, на інші неігрові ситуації в цей період ще ускладнене.

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.

З позиції нашого дослідження випливає, що ігрова діяльність допомагає поглибити та уточнити уявлення дітей про навколишній світ, явища природи, ознайомитися з різними якостями предметів. Вона впливає на формування психічних процесів дошкільників: пам’яті, мислення, уваги, уяви. Саме у грі починають формуватися довільна увага та пам’ять. Спілкуючись з однолітками, дитина без особливих зусиль запам’ятовує правила гри, намагається їх дотримуватись.

ЛІТЕРАТУРА

1. Артемова Л.В. Розвиток теорії та практики дитячої гри. Сторінки історії / Л.В. Артемова // Дошкільне виховання. – 2001. – №7. – С. 18-19.

2. Выготский Л.С. Проблемы развития психики [Текст] / Л.С. Выготский / Под ред. А.М. Матюшкина; собр. соч.: В 6-ти т. – М. : Педагогика, 1983. – Т.3. – 368 с.

3. Організація дитячої ігрової діяльності в контексті наступності дошкільної та початкової освіти. Навчально-методичний посібник / За ред. Г.С. Тарасенко. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2010. – 320 с.

4. Карасьова К.В. Ігровий простір дитини / Катерина Карасьова, Тамара Піроженко. – К. : Шк. світ, 2011. – 128 с.

5. Карасьова К.В. Світ дитячої гри: навчально-методичний посібник [Текст] / К.В. Карасьова, Т.О. Піроженко. – К. : Шк. світ, 2010. – 128 с.