Фезічна культура і спорт / 4

Фезічна культура і спорт / 4 . Дослідження фізичної працездатності у спортсменів

старший викладач Татарченко Л. І. , студент Пшеголінський М.Л.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

Фізична працездатність студентів

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фізична працездатність спортсмена є вираженням життєдіяльності людини, що мають в своїй основі рух, універсальність якого була блискуче охарактеризована ще І. М. Сеченовим. Фізична працездатність спортсменів обумовлена їх сомато-психологічними особливостями, тому цілісний підхід, що враховує психічну і соматичну компоненту дозволить підвищити ефективність її оцінки й прогнозу. Фізична працездатність - одна з найважливіших складових спортивного успіху. Діагностика стану фізичної працездатності у студентів і безперервне відстеження змін цього стану під впливом застосовуваних засобів і методів тренування складають одну з центральних завдань , що реалізуються в практиці спортивної медицини. Фізична працездатність людини - явище багатофакторне .

До числа найбільш значущих чинників, що визначають фізичну працездатність, зазвичай відносять швидкісно-силового підготовленість спортсмена, рівень розвитку його біоенергетичних можливостей (аеробних і анаеробних), техніку виконання вправ, тактику ведення спортивного поєдинку і психологічну підготовку. Виділення функціональних складових високої працездатності з включенням в аналіз показників продуктивності аеробного і анаеробного організму, реалізаційних можливостей швидкісно-силового потенціалу, компенсації гіпоксичних і ацідеміческіх зрушень, швидкості відновних процесів дозволяє підійти до аналізу структури і оцінці функціонального стану висококваліфікованих хокеїстів [2]. До недавнього часу основна увага спортивних медиків при вивченні біоенергетичних можливостей спортсменів приділялась визначенню їх аеробних здібностей, і зокрема, лімітуючим ці здібності кардіореспіраторної функцій; м мало досліджуваними і рідко включаються в програми етапних і польових обстежень залишалися швідкісносилові та анаеробні можливості спортсменів. У якості істотних критеріїв, що характеризують аеробні можливості організму спортсмена, фахівці [1, 3] виділяють показники потужності та економічності аеробного механізму енергозабезпечення рухової діяльності. Лише тільки в останні роки вивчення та регулярне тестування швидкісносілових і анаеробних можливостей спортсменів стало предметом уваги з боку фахівців в галузі спортивної медицини. В даний час фізична працездатність найбільш широко досліджується в спортивній практиці, представляючи безсумнівний інтерес для фахівців як медико - біологічного, так і спортивно-педагогічного напрямків. Найбільш повно дано визначення фізичної працездатності В. Д. Сонькіним, на думку якого це комплексне поняття можна визначити як інтегральну психофізичну характеристику організму, що відображає властивості скелетних м'язів, вегетативне, субстратное та енергетичне забезпечення, нервову і гуморальну регуляції, а також нервово-психічні властивості і мотивацію індивідуума, кількісно виражаються у величині обсягу та інтенсивності (потужності, швидкості) виробленої механічної роботи. Ця якість є також визначальним у багатьох видах виробничої діяльності, необхідним у повсякденному житті, тренувань, і побічно відображає стан фізичного розвитку і здоров'я людини, її придатність до занять фізичною культурою і спортом.

Вона проявляється в різних формах м'язової діяльності і залежить від здатності і готовності людини до фізичної роботи. Актуальність даного розділу обумовлена тим, що сучасні вищі спортивні досягнення неможливі без максимального напруження фізичних і духовних сил людини. Отже, знання цих закономірностей необхідно як тренеру, фізіологові і спортивного лікаря, так і самому студентам займаються фізичною культурою і спортом. Для визначення фізичної працездатності застосовуються прямі і непрямі методи. Прямі методи зазвичай застосовуються при обстеженні високо тренованих людей і базуються на прямому визначенні кількості роботи, яку може виконати випробуваний за допомогою різних навантажень (рівномірної потужності до «відмови», рівномірно підвищується потужності до «відмови» і т.д.). При всіх цих навантаженнях випробуваний досягає рівня максимуму споживання кисню (виходить на «плато»). Прямі показники фізичної працездатності є об'єктивними критеріями фізичної підготовленості людини в тих видах діяльності, результати якої тісно пов'язані з аеробного продуктивністю (циклічні види спорту на витривалість та ін.). Важливим моментом у проблемі прямого визначення фізичної працездатності є питання про достатньої мотивації випробовуваних до виконання виснажливих м'язових навантажень. Трудомісткість досліджень, необхідність наявності складної апаратури, виснажливий характер навантаження - все це вкрай обмежує застосування прямих методів визначення фізичної працездатності у нетренованих людей. У зв'язку з цим в даний час для оцінки фізичної працездатності широкого поширення набули непрямі методи. Основними з них є: гарвардський степ-тест, тест (проба) РWC₁₇₀, тест Руфье - Діксона, непряме визначення МПК, та інші.

Постановка проблеми. В даний час немає універсальних тестів, що дозволяють дати вичерпну відповідь на всі питання оцінки здоров'я, функціонального стану і тренованості. Тому дуже важливо вибрати найбільш інформативні проби для окремого виду спорту. При проведенні функціональних проб, викладачі та студенти повинні чітко уявляти собі сенс проби і знати завдання. Ми постаралися в своїй роботі застосувати тести, які дають можливість визначити фізичну працездатність організму студентів в умовах м'язової роботи.

Мета: дослідження ефективності комплексного використання традиційних методів визначення фізичною працездатністю людини для подальшого аналізу системі спостереження, контролю та прогнозування працездатності студентів.

Методи - для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи досліджень: а) педагогічний експеримент; б) тестування; в) методи математичної статистики;

Отримані результати дослідження. Для визначення фізичної працездатності під час масового дослідження студентів ми використовували: тест РWC₁₇₀, тест Руфье - Діксона, степ - тест. Нашому обстеженню були піддані 100 студентів Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, ми вивчили стан Фізичної працездатності студентів 1-4 курсів та їх взаємозв'язок з показниками фізичної підготовленості. Для визначення величини кореляції показників щодо РWC та фізичної підготовленості спортсменів оцінювали за даними, отриманими під час виконання тестів фізичного розвитку нації.

Співвідношення фізичної працездатності і підготовленості

Показники фізичної підготовленості	R	Р
Біг на 100 м.	-0,902	< 0,001
Біг на 3000 м.	-0,765	< 0,001
Стрибки у довжину з розгону	0,345	> 0,05
Підтягування на перекладині	0,805	< 0,001
Стрибок у довжину з місця	0,921	< 0,001

Дані таблиці дозволяють нам зробити висновок, що рівень фізичної працездатності свідчить про фізичної підготовленості, як у циклічних, так і інших видах рухової активності. Це може стати орієнтиром для подальшого спортивного вдосконалення [6].

1) Тест РWC₁₇₀. При масових обстеженнях розрахунок величин РWC₁₇₀зручно робити по номограмі (див. малюнок). Цей варіант тесту РWC₁₇₀ заснований на тій же фізіологічної закономірності, що й велоергометріческая варіант тесту, а саме лінійної залежності ЧСС від швидкості легкоатлетичного бігу, плавання, та інших локомоцій до пульсу 170 ударів на хвилину.

ЧСС в 1 хв по часу вимірювання 10 ударів пульсу (за В. І. Крижанівському, 1955)

Число секунд	Десяті частки секунди
Число секунд	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
3	200	194	188	182	176	171	166	162	158	154
4	150	146	143	139	136	133	130	127	124	122
5	120	117	115	113	111	109	107	105	103	102
6	100	99	97	96	94	93	91	90	88	87

Таким чином, враховуючи результати двох східчасто зростаючих специфічних навантажень, виконуваних з помірною швидкістю, тест РWC₁₇₀зі специфічними навантаженнями дозволяє визначити аналітичним шляхом швидкість локомоцій, при якій ЧСС досягне значення 170 ударів на хвилину.

Величина РWC₁₇₀залежить від виду спорту і достовірно збільшується з ростом спортивної кваліфікації. Даний показник дозволяє оцінювати не тільки загальну фізичну працездатність, але і спеціальну підготовленість спортсменів. Показники фізичної працездатності спортсменів різної спеціалізації і рівня майстерності.

Вид спорту	РWC₁₇₀ м ± т кмс	РWC₁₇₀ ^ ± Т М/С
Легка атлетика	23,8 ± 0,1	24,4 ± 0,2
Пауерліфтинг	15,2	16,8
Бодібілдинг	20,1	21,4
Спортивна гімнастика.	1 16,5	17,2
Футбол	21,7	22,6
Гребля б/я	21,2	22,4

Відносні значення фізичної працездатності у легкоатлетів становить 23,8 - 24,4 кгм / міі на 1 кілограм ваги тіла. Наші експериментальні дослідження за середніми величинам збігаються з літературними даними показників фізичної підготовленості спортсменів різних спеціалізації та рівня майстерності [7]. Однак, оцінка працездатності за цими тестами призводить до суперечливих висновків. Приміром, результати тесту РWC₁₇₀у гімнастів коливаються в тих же межах, що і у нетренованих людей [5].

2) Тест Руфье – Діксона. Оцінює швидкість відновних процесів після дозованого фізичного навантаження. За швидкістю відновлення після навантаження ми зробили висновок про загальної фізичної працездатності. Тест Руфье - Діксона застосовується у лікарському контролі над різним контингентом осіб, які займаються фізичною культурою і спортом. Висновок про фізичної працездатності може ґрунтуватися на якісних критеріях або на індексі Руфье - Діксона (ІРД).

За результатами тестування можна дати якісну оцінку, висновок «атлетичне серце», якщо виконуються три умови. По перше, P0 = 60; по друге, P1 = 2P0; в третє, P2 = P0.

Розрахунок індексу Руфье - Діксона проводилася за формулою:

ІРД =

де P0 - вихідна ЧСС, хв.; P1 - ЧСС після навантаження, хв.; P2 - ЧСС наприкінці 1-й хв. відновлення, хв.

3) Гарвардський степ – тест. За допомогою Гарвардського степ - тесту кількісно оцінюється швидкість відновних процесів після дозованого фізичного навантаження. За швидкістю відновлення після навантаження роблять висновок про загальної фізичної працездатності. Гарвардський степ - тест застосовується у лікарському контролі над різним контингентом осіб, які займаються фізичною культурою і спортом. Висновок про фізичної працездатності робиться на основі індексу Гарвардського степ - тесту (ІГСТ). У спортсменів значення ІГСТ вище, ніж у не тренованих студентів. Особливо високі величини індексу виявляється у представників циклічних видів спорту, що розвивають витривалість. Ці дані вказують на те, що величина ІГСТ може використовуватися для оцінки загальної фізичної працездатності і витривалості спортсменів. Степ - тест ми оцінювали по таблиці оцінки та визначення потужності роботи кгм / хв. залежно від власної ваги і кількості сходжень / висота сходинки 30 см /. В якості психофізіологічних параметрів, що характеризують стан ЦНС, використовували психофізіологічні параметри стану зорового аналізатора, так як ефективність його функціонування залежить, насамперед, від рівня функціонування ЦНС [4].

Висновки. Аналіз опублікованих матеріалів дозволяє зробити висновок, що в даний час немає єдиної думки про найбільш доцільною системі спостереження, контролю та прогнозування працездатності. Тому побудова тренувального процесу, і відновлювальних заходів, і реабілітації має бути теж динамічним і комплексним, що враховує різноманітність адаптивних перебудов в організмі людини при фізичних навантаженнях і закономірну послідовність їх включення і функціонування на всіх етапах його життєдіяльності.

Список використаної літератури:

1. Квашук П.В. Дифференцированный подход к построению тренировочного процесса юных спортсменов на этапах многолетней подготовки: дис. ... д-ра пед. наук. - М., 2003. - 227 с.

2. Квашук П.В., Власов А.Е., Милюков Д.В., Семаева Г.Н., Тиханкина Т.Ю. Комплексная оценка функциональных возможностей высококвалифицированных хоккеистов // Вестник спортивной науки. - 2003. - № 2. - С. 15-21.

3. Мищенко В.С. Функциональные возможности спортсменов. - Киев: Здоров'я, 1990. - 200 с.

4. Кравков, С.В. Глаз и его работа. Психофизиология зрения, гигиена освещения / С.В. Кравков. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. -Л.: Изд-во АН СССР, 1950. - 531 с.

5. Зайцева, В.В. Оценка информативности эргометрических показателей работоспособности /В.В. Зайцева, В.Д. Сонькин, М.В. Бурчик и др. // Физиология человека. - 1997. - Т. 23. - № 6. - С. 58-63.

6. Аулик И.В. Определение Физической работоспособности в клинике и спорте, - М,: Медицина, 1979, - 251 с.

7. Абросимова Л.И., Карасик В.Е. Определение физической работоспособности подростков. - В кнг.: Новые исследования по возрастной Физиологии. М.: Педагогика, 1977, т. 2, с. 114 - 117.