Болда О.Ю., Круглов В.В.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

На сьогоднішній день тема реформування і розвитку державної служби звучить як ніколи актуально, оскільки проведення ефективної політики і прогресивний розвиток держави багато в чому залежить від якості організації і роботи системи виконавчих органів влади, а також рівня професійної підготовки державних службовців, які формують їх кадровий склад.

Державна служба спрямована на задоволення потреб суспільства, забезпечення захисту основних прав і свобод людини і громадянина, послідовного і сталого розвитку країни [1].

Україна обрала стратегію європейської інтеграції, тому дослідження стандартів Європейського союзу в галузі державної служби є особливо актуальними та важливими, проте зміни, які відбулися в країні протягом останніх п’яти років, негативно вплинули на можливості проведення системної реформи інституту державної служби. До проблем, які створюють ризики для подальшої адаптації до стандартів ЄС, слід віднести [2]:

- стан сучасного законодавства України стосовно державної служби;

- недостатня оплата праці державних службовців, що веде за собою проблеми корупції та хабарництва серед посадових осіб;

- відсутність порядку надання державних послуг;

- недосконала система відбору, призначення на посади, просування по службі, непрофесіоналізм державних службовців.

Також очевидно, що в заходах щодо вдосконалення діяльності державної служби недостатньо враховуються соціологічний і структурно-функціональний підходи, не виявляються взаємозв'язки потреб соціального управління, функцій і структур державних органів, не беруться до уваги нові кваліфікаційно-посадові вимоги при оцінюванні роботи співробітників держапарату.

Сучасний стан законодавства інституту державної служби України є незавершений та не відповідає вимогам часу, тому що був прийнятий, коли в країні не здійснювалися глобалізаційні та інтеграційні процеси. Наявність значної кількості підзаконних актів робить функціонування державної служби малоефективним, ускладнює процес адаптації, знижує спроможність державної служби.

Одним із чинників, який сповільнює інтеграцію України до Європейського Союзу є недостатньо ефективний кадровий потенціал державної служби. Професійний розвиток державних службовців має враховувати дві сторони.

Перша представляє собою професійно - кваліфікаційний розвиток, в основному пов'язаний з навчанням і самоосвітою службовців, придбанням нових знань і досвіду. Причому, цей розвиток можливий для всіх службовців, в тому числі і для тих, хто тривалий час займає одну посаду. Службовець може в її рамках підвищити кваліфікацію, оволодіти новими технологіями і вмінням. Технології спрямовані на розвиток внутрішнього потенціалу, підвищення професіоналізму і адаптаційних можливостей держслужбовців.

Інша сторона - пошук шляхів і технологій найбільш раціональної розстановки кадрів на основі врахування здібностей і компетентності кожного співробітника, оптимально можливого використання в рамках колективу достоїнств працівників різних спеціальностей, менталітету і особистісних якостей [3].

Подальші кроки реформи державної служби, тобто досягнення поставлених в ній цілей і завдань, залежить від ряду обставин, які в даний час їй заважають. До них слід віднести корупцію, яка існує у державній службі на всіх її рівнях. Факти говорять, що корупція глибоко проникла в адміністративні, правоохоронні та судові органи країни.

Серйозна проблема полягає також в тому, що не забезпечується належним чином взаємозв'язок реформи державної служби з бюджетною, адміністративною, судовою та військовою реформами, реформою місцевого самоврядування та іншими перетвореннями в сфері державного управління.

Необхідно законодавчо розмежувати питання місцевого самоврядування, з яким безпосередньо пов'язаний розвиток громадянського суспільства, і місцевого державного управління, чітко визначити сфери компетенції місцевої влади, порядок її підпорядкованості вищим рівням і механізми контролю з боку населення і державних органів.

Отже, в області державної служби є ще багато проблем, протиріч і труднощів організаційного, правового, соціального, фінансового характеру. І, тим не менш, за останні роки була проведена велика робота по реалізації в життя Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби - і в законодавчому, і в організаційному секторі. Зроблено багато для усунення внутрішніх протиріч у регулюванні ряду ключових питань державної служби - вступу на державну службу, порядку її проходження, регламентації діяльності чиновників. Нові підходи, які реалізуються в ході реформування державної служби, повинні забезпечити приведення системи державної служби у відповідність з обставинами, соціально-політичними, економічними, культурно-історичними умовами і міжнародно-правовою практикою.

Список використаних джерел:

1. Практичний порадник державного службовця з питань європейської інтеграції / Уклад. Л.Л.Прокопенко, О.М.Рудік, І.Д.Шумляєва. - Д.:ДРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 2: Європеїзація публічного адміністрування.

2. Наукові засади реформування державної служби в Україні: наукова доповідь / За заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Юр. наука, 2015.

3. Рудакевич М.І. Професійна етика державних службовців: теорія і практика формування в умовах демократизації державного управління. – К.,2007.