Педагогические науки/1. Дистанционное образование

Сальніков О. О., Шкеліберда В. М.

Кропивнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Україна

Особливості дистанційного навчання в середній та старшій школі

Дистанційне навчання — сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає, до тих, хто навчається. Основними принципами дистанційного навчання є інтерактивна взаємодія у процесі роботи, надання учням можливості самостійного освоєння досліджуваного матеріалу, а також консультаційний супровід у процесі дослідницької діяльності[1].

Спочатку дистанційне навчання здійснювалось у формі письмового спілкування, тобто розв'язані завдання надсилались поштою. На сучасному етапі дистанційне навчання здійснюється, зокрема, за допомогою інтернету та інших засобів.

Дистанційне навчання дає змогу:

·     створювати можливості безперешкодного спілкування учнів і вчителів у віртуальному просторі;

·     вчителі отримають можливість постійного відстеження навчального процесу та його корегування;

·     навчальний процес стає прозорим, більшість його кроків буде фіксуватися на сайтах та звітах сайтів;

·     здобувати якісну освіту учням з проблемами опорно-рухового апарату;

·     проводити безперервний освітній процес за умов закриття шкіл на карантин та у випадку низьких температур у зимовий час та інше.

Дистанційна форма та технології навчання є значно більш самостійною і індивідуалізованою формою навчання. Так, це важче ніж «пасивні» форми навчання у учнівських класах, проте це значно ефективніше та комфортніше з огляду на затрати часу, коштів і зручностей ніж інші форми та технології навчання. Дистанційне навчання можливе будь-де; будь-коли та будь-кому і вже стало важливою складовою віртуальної соціалізації особистості[3].

Головним завданням дистанційного навчання є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей учня за допомогою відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі, доступних в Інтернеті. А оскільки Інтернет – це світова інформаційна мережа, то вона може бути одним із засобів дистанційного навчання, тому що її дані допоможуть учням (і вчителям) створити повну інформаційну картину з питань, що їх цікавлять, а також ресурси глобальної мережі дають змогу створювати on-line щоденники щоб учні і батьки могли відстежувати успішність та якість набутих знань.

Мережа Інтернет постійно розширює свої можливості, сервіси, розміщену з її допомогою інформацію, яка є значущою з точки зору освіти. Так, сучасні засоби телекомунікації, залучені майже в усі галузі освітньої діяльності, використовуються у процесі підготовки школярів, дають можливість появи нових форм освіти, без яких стає неможливим розв’язання постійно поновлюваного спектру завдань, що висуває сучасна освіта. Наприклад, однією з можливих галузей ефективного застосування Інтернет-технологій у загальній середній освіті може стати профільна освіта старшокласників. Завдяки таким технологіям до освіти школярів у межах досить вузьких профільних напрямів підготовки можуть бути залучені спеціалісти-професіонали з ВНЗ. І це лише один із можливих аргументів, що говорять про необхідність створення і залучення системи профільної освіти школярів з використанням Інтернет-технологій.

Для дистанційного навчання дуже важливий зв’язок з учнем, тому що сучасне навчання прямує до індивідуалізації. Під час очного навчання кожен має можливість поставити питання й одразу отримати відповідь. Учень, що знаходиться на відстані, не має такої можливості. З часом у нього може згаснути інтерес, розсіюватися увага. Дитині важко стимулювати себе до самостійного навчання, оскільки вона не знаходиться в колективі, де існує ще й такий стимул як конкуренція або просто проведення емоційної дискусії з певного питання. Щоб уникнути таких проблем доцільно організовувати on-line конференції. Тому до вчителя, що працює в системі дистанційного навчання, є певні вимоги: відповідати дуже швидко на листи(можливе використання месенджерів), встановити чіткий графік спілкування в режимі on-line і чітко його дотримуватися, створити атмосферу психологічного комфорту та ін. Важливо створити сприятливий настрій, емоційне піднесення. Учень має відчути, що його вчитель не суворий контролер, а добрий наставник, який завжди допоможе. Необхідно створити умови для повноцінної самореалізації учня, прояву успішності, самоствердження, підвищення його самооцінки.

В процесі дистанційного навчання створення комфортних умов полягає у відборі відповідного змісту з предмету, розширення його інформаційного поля за рахунок міжпредметної інтеграції з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів і нахилів старшокласників, зони їх найближчого розвитку. Предметний зміст при цьому набуває практикозорієнтований характер і забезпечує не тільки вміння розв’язувати міжпредметні завдання, пов’язані з предметним змістом, але і сприяє становленню інформаційної, комунікативної компетентності школярів.

Крім того, для успішного здійснення процесу дистанційного навчання вчителі мають володіти технологічними аспектами організації освітньої діяльності школярів, які містять у собі різні прийоми роботи в форумі, чаті, теле- і відеоконференціях, а також з електронною поштою та іншими комунікаційними засобами [2].

Отже, для створення системи дистанційного навчання в середній та старшій школі необхідна багаторічна практична діяльність, у ході якої були б вирішені питання відбору змісту освіти, створення необхідних методів навчання, розробки технічних і програмних засобів, їх змістового наповнення, формування критеріїв відбору учнів для навчання з кожного.

 

Література

1.     Антонов Г. Дистанційне навчання: мода чи потреба? // Освіта України. – 2003. – 4 квітня (№ 25). – С. 10.

2.     Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротинко Н. Г., Рибалко О. В., Богачков Ю. М. Технологія розробки дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

3.     Комп’ютерні системи контролю знань у дистанційному навчанні // Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. – № 2. – С. 68–71.