«Педагогические науки»/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Кравченко О.В.

Вищий державний навчальний заклад України

«Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Постановка запитань - традиційна навчальна методика

Сьогодні у багатьох країнах реалізується період від кваліфікаційної моделі викладача до компетентнісної, при цьому вважається, що компетенція – це єдність професійних і поза професійних знань, навичок, настанов і ціннісних орієнтирів. Широко використовується концепція знань, основою якої є доступ до інформаційних ресурсів якомога більшої кількості людей [2, 4]. Структурована форма матеріалу стає більш ефективною, ніж традиційна, в зв'язку з чим більше означення набуває не питання щодо місця або форми навчання фахівця, а питання оцінки його компетентності.

Навчальний процес це поняття інтегральне і складається з одного боку з майстерності викладача, його професійних якостей, а з іншого боку – з особливостей групи студентів, їх вмотивованості до навчання, базової підготовки. Інтерактивне навчання вимагає від викладача застосування різних навчальних методів, навичок, презентації за допомогою захоплюючої, динамічної передачі інформації [1]. Викладач має в своєю розпорядженні широкий набір методів і підходів, які забезпечать різноманітність подачі матеріалу, але традиційна методика запитань сьогодні широко використовується в навчальному процесі.

Головною метою постановки запитань є заохочення студентів до обміркування теми [3, 5]. Запитання застосовуються для: ознайомлення студентів з темою; підвищення якості ілюстрованої лекції; здатності інтенсивного пошуку рішень; доповнення дискусії.

З метою підтримки інтересу слухачів і щоб уникнути повторюваного стилю застосовують декілька методик запитань:

1. Постановка запитань всій групі. Перевагою методу є те, що він дає можливість виявити себе. Його недолік полягає в тому, що деякі студенти будуть постійно домінувати у той час як інші можуть взагалі не брати участі в занятті.

2. Постановка запитання окремому слухачу. Студент почувши до нього звернення концентрується і дає на нього відповідь. Недоліком даної методики є те, що запитання ставиться певному студенту, на ньому зосереджується вся увага, решта можуть взагалі не слухати про що йде мова.

3. Постановка запитання із зверненням після паузи до студента. Під час використання цього методу кожен студент повинен очікувати того, що викладач звернеться до нього за відповіддю. Головним недоліком є те, що запитання може застати людину зненацька, в такому випадку викладач спокійно повторює запитання.

Ключем до постановки запитань є уникнення шаблонів.

Досвідчений викладач використовує всі три зазначені вище методики для забезпечення різноманітності та підтримки уваги студентів:

- Звернення до студентів на ім'я під час постановки запитань сприяє їх більш активній роботі і допомагає залучити всю групу;

- Повторення правильної відповіді, яку дав студент підбадьорює його та забезпечує вислуховування відповіді рештою групи.

- Заохочення студента у разі правильної відповіді підтримує його залучення до роботи. Заохочення можна зробити у формі похвали, киванням голови та іншими діями.

- Якщо слухач дає частково правильну відповідь, викладач повинен схвалити і повторити правильну частину, а потім виправити неправильну або поставити запитання яке пов'язано з попереднім цьому чи іншому студенту.

- Якщо студент дає неправильну відповідь, викладач повинен зробити не критичне зауваження і перефразувати запитання так, щоб навести студента на правильну відповідь.

- Якщо студент взагалі не намагається відповісти, викладач може переадресувати запитання всій групі або іншому студенту.

Література:

1. Бобохуджаев Ш.И. Иновационные методы обучения: особенности кейс-стади метода обучения и пути его практического использования / Ш.И. Бобохуджаев, З.Ю. Юлдашев. – Ташкент. – 2006.

2. Дидактичні технології викладання питань репродуктивного здоров'я / [Ю.В. Вороненко, А.І. Бойко, Н.Г. Гойда та ін.]. – 2011. – 192 с.

3. Муха Н.В. Новые подходы к оцениванию достижений учащихся. Сборник методических материалов / Н.В. Муха.- ОГУ РЦРО, Томск. – 2005. – 75 с.

4. Принципи інформаційної підтримки в самостійному навчанні при безперервному професійному розвитку лікарів та провізорів / О.П. Мінцер, В.В. Краснов, Л.Ю. Бабінцева [та ін.] // Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів: наук.-метод.конф. з міжнар. Участю. – К., 2007. – С. 605-606.

5. Gragg B. Tools from the Field: Participant-Centered Techniques for Effective Training / B. Gragg. – John Snow, Inc. and World Education, Inc., Boston, Massachusetts. – 2007. - 130 p.