старший викладач Чиченьова О. М.
Національний технічний університет України «КПІ» ім. І. Сікорського
Формування
навчальної мотивації
до занять з
фізичного виховання.
Будь яка
діяльність людини, в тому числі і навчання у вищому закладі, в першу чергу
повинна мати позитивну мотивацію. Адже діяльність це процес, що складається з
багатьох впорядкованих дій, які характеризуються цільовими мотиваційними
стимулами і завданнями. Головною умовою, для закладів усіх рівнів освіти є
формування у молодого майбутнього фахівця сталої навчальної мотивації, інтересу
до обраної професії та інших видів діяльності. Студент має розвиватися гармонійною
людиною, яка буде прагнути досягти майстерності
у професійному плані, реалізовувати свої здібності і таланти у різних сферах
особистого життя та у житті суспільства.
У багатьох педагогічних дослідженнях відомих вчених
надані наступні мотиваційні аспекти діяльності студентів:
-за спрямованістю - соціальні та пізнавальні;
-за модальністю – позитивні і негативні;
-за локалізацією стимулів поведінки – зовнішні та
внутрішні.
Ступінь ефективності
навчальної діяльності студента буде залежити від співвідношення вказаних
типів мотивації та балансованому наданню теоретичного і практичного матеріалу
під час здобуття вищої освіти.
Оптимальну мотиваційну основу, у дисципліні фізичне
виховання, становить сукупність різних
показників:
-
пізнавальних – прагнення оволодіти специфічними прийомами,
елементами та технікою ударів обраного виду спорту, підвищити рівень якості своєї
фізичної підготовки, розширити власні кругозори знань у сфері занять оздоровчою
фізичною культурою і спортом;
-
комунікативних
– прагнення до партнерського спілкування зі студентами інших груп, факультетів
в умовах активної групової діяльності; продуктивної між особистої взаємодії і
допомоги під час оволодіння складними технічними прийомами;
-
мотивація
досягнення і самоствердження – прагнення підвищити особисті досягнення, бути
кращим серед оточуючих, заслужити схвалення з боку викладачів, рідних людей та
друзів.;
-
мотивація
самовдосконалення – прагнення підвищити рівень загальної фізичної підготовки,
підвищити тонус і можливості організму, які направлені на укріплення імунітету
та мають оздоровчий напрям;
-
мотивація
формування від чуттів обов’язку, відповідальності і самодисципліни – досягнення
хороших показників у всіх напрямках освіти протягом усього періоду навчання у
вищому закладі освіти та бути відповідальним за власне життя.
Підсумовуючи вищезазначені моменти мотивації, можна
виділити наступні психолого-педагогічні умови.
1. Організаційні - проведення занять з застосуванням
різних форм групової навчальної діяльності студентів. На етапі початкового
навчання, частіше застосовувати ігрові методи (естафети, вправи з партнерами,
використання тренажерів). На етапі поглибленого навчання проводити частіше
змагання та турніри різного рівня, де студент зможе використати технічні
елементи, які він вивчав протягом навчального року. Рекомендувати студентам
здійснювати особисто-орієнтований підхід до самостійної роботи, вміти добирати
і використовувати різноманітні засоби для укріплення організму і для розвитку свого
фізичного стану.
2. Дидактичні - уникання стереотипності у проведенні
навчальних занять. Підібрати для кожного учня дозоване навантаження і
теоретично обґрунтувати чому саме такий обсяг робіт треба зробити. Використання принципу нагляд ості, в тому
числі з застосуванням технічних засобів і сучасних інноваційних технологій, які
є складовими елементами навчального процесу. У проведенні додаткових занять
більше індивідуалізувати завдання з врахуванням вікових можливостей, статі,
особистих досягнутих успіхів студента. Актуалізація та сприйняття фізичного
навантаження на заняттях, як спосіб, що має позитивний вплив на стан організму
в цілому та розвитку багатьох фізичних якостей.
3. Психологічні-формування стійкого і довготривалого
інтересу до обраного виду спорту, формування позитивного ставлення до фізичної
культури і спорту, формувати вміння
«слухати» і «оцінювати» свій фізичний розвиток. Викладач повинен розглянути
форму заохочення студентів, які успішно приймали участь у спортивній діяльності
даного навчального закладу, а також створити умови та ситуації де студент буде
прагнути досягти найвищі показники у тестових завдання з фізичної підготовки, з
спеціальної підготовки та інше.
4. Контроль надбаних знань, умінь, навичок.
Різноманітні методи та прийоми контролю
дозволяють викладачу здійснювати диференційований підхід до студентів, який
враховував б їх індивідуальні здібності та рівні оволодіння технічними ударами
і поліпшення своїх фізичних якостей.
Процес навчання немає однакових умов, як нема однакових
студентів, тому використання надбаного досвіду не може бути простим копіюванням.
У специфіці проведення спільної навчальної групової
діяльності є механізми регуляції пізнавальних процесів, розширюється спектр
індивідуальних можливостей кожного з її учасників. Умови групової діяльності
значно розширюють у молодої людини вміння спілкуватися не тільки з товаришами
по навчанню, а й з викладацьким складом освітнього осередку. Обмін вражень і
набутого досвіду надає успішності у подальшій роботі, а рівень міжособистісного
сприйняття людей акумулює позитивні моменти навчання, які будуть пролонговані
на всьому життєвому шляху.
Треба зауважити, що мотивація студента це дзеркальне і пропорціональне
відображення ставлення викладача до своєї роботи та обов’язків. Процес
самовдосконалення повсякденний та неперервний. Викладач може вносити свій особистий
вклад до навчання на основі
вдумливого, творчого, відповідаю чого сучасності підходу. Дуже важливо, щоб на
усіх ділянках навчального процесу викладач вперто і наполегливо винаходив нові
рішення для ще більшої зацікавленості та захопленості студентом своєю
дисципліною.
Література
1.Киселев
А.Ф. Проблемы обновления содержания образования. Новая и новейшая истории.
2002, №2, 5-7 стр.
2.Меденцев В.И.
Активное обучение : теория, практика применение в учебном процессе. Москва.
2002, 14-16стр.
3.Ревская Н.Е.
Педагогика учебное пособие. Москва 2005, 32-34 стр.
4.Г.В.Барчукова
В.М.М.Богушас О.В.Матыцин Теория и методика настольного тенниса. Москва 2006,
267-271 стр.