Ст. викл. Панкратова О.Л., студ. Руденко К.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Жінки України очами письменників

З давніх-давен людство у своїх молитвах, піснях, віршах і поемах зверталися до образу жінки –матері, оспівуючи її красу та величність. Жінка – це берегиня роду людського. Вона дарує нам тепло своєї душі та безмежну любов, мелодія її колискової супроводжує нас протягом всього життя. Цей образ невипадково присутній у кожного митця. Матір увіковічнюють на папері та полотні, в мелодії та мармурі.

Прикро визнавати те, що саме на долю жінки протягом всієї історії припадали найважчі випробування. Тому письменники та поети у своїх творах намагалися підкреслити цю трагедію українського народу.

Аналізуючи цей образ, просто не можливо не звернутися до творчості Тараса Шевченка. Він, як ніхто інший, у своїх творах зумів передати ті страждання і випробування через які довелось пройти нашим матерям. Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т. Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. М.Г. Рильський писав: «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу.» Шевченко був нещасний у особистому житті, тому найвищу і найчистішу красу світу він бачив у жінці, в матері. Сам він не мав змоги відчути материнську любов та турботу. «Там матір доброю мою ще молодою у могилу нужда та праця положила…» Для нього жіноча доля була згустком болю, який пробрався глибоко до серця. Шевченкові поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. Змушує замислитись образ Ганни із поеми «Наймичка». Це другий твір Шевченка після «Катерини», в якому порушена проблема важкої долі материнства. Наймичка яку звали Ганна народила хлопчика Марка, а потім була змушена підкинути його в дім до заможних селян. Потім молода дівчина наймається до прийомних батьків свого сина, але не хоче щоб він щось запідозрив. Лише перед смертю вона у всьому зізнається синові. Ганна пішла на таку жертву лише заради сина. Тільки в такий спосіб вона могла дати йому кращу долю. Тому цей образ є трагічним. Після смерті Тараса Шевченка і припинення його творчості пройшло багато часу. Змінювалась історія, а також і тенденції в українській літературі. Але найталановитіші митці продовжували описувати неповторний образ жінки.

В шістдесяті роки XX століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів: Б. Олійник І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, В. Стус, В. Симоненко. Вони мали мету наблизити людей до ідеалів добра, гуманізму та справедливості, правди. Цих загальнолюдських цінностей, за якими не губилися ідеї національної свідомості та патріотичних почуттів.

У творах Андрія Малишка про матір – «Пісня про рушник», «Не стій, мати, коло хати», «Яблуні» присутні прекрасні почуття до жінки, що виростила його та дала життєвий заповіт. Поезія Андрія Малишка пройнята материнським теплом і синівською вдячністю. Кожний рядок його віршів випромінює любов і теплоту. Гімном материнської любові можна назвати вірш «Пісня про рушник». У ньому він пише про українську землю. Тут і «росяниста доріжка», і «зелені луги», і «солов’їні гаї», і «тихий шелест трав» Ці образи залишилися в поета ще з дитинства і дорогі йому так само, як і образ рідної неньки, який зігрівав його серце протягом усього життя. Коли слухаєш пісню , створену за цими словами, на очі навертаються сльози.

Вишитий рушник здавна сприймався українським народом як один із оберегів родинного життя, він символізує долю, життєву стежку. Дівчата повинні дбати про них, готують до весілля, щоб подружнє життя було щасливим. А при одруженні в найурочистішу мить молодята стають саме на вишитий рушник – запоруку вірності та любові. Тому беззаперечно «Пісня про рушник» стала справжньою перлиною в українській поезії двадцятого століття. І в майбутньому вона продовжуватиме найсвітліші почуття.

Мати для кожного – найрідніша людина. «Можна вибирати друга і по духу брата, та не можна рідку матір вибирати», - писав інший видатний український поет Василь Симоненко. Це його чи не найвідоміша поезія «Лебеді материнства». В ній він відкриває всю повноту цього образу. Форма колискової переносить нас у чарівну казку «з материнською доброю ласкою за плечима», де нас також супроводжують фольклорні образи-символи. Саме тут образ матері поставлений на рівні з образом Батьківщини. Матір зображується як берегиня української ідентичності та національних цінностей.

Для української літератури зокрема, як і для української культури, образи Матері та Батьківщини завжди тісно взаємопов’язані. Досить часто письменники прагнули через образ жінки-матері показати образ рідної Землі. Таке перетворення образу жінки в образ землі ми можемо зустріти у творчості багатьох письменників.

Доля жінки-матері була і буде вічною темою, до якої звертались і звертатимуться поети і письменники. Незабаром, у другу неділю травня, Україна відзначатиме День матері. Саме у цей день зверніться з щирими вітаннями до своєї найріднішої людини і просто подякуйте її за найцінніший подарунок – ваше життя.

Література

1. Бондаренко М. Образ матері в українській культурі / М. Бондаренко [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.marynakb.livejournal.com/7651.html

2. Волощук Є.В. Українська література. – К., 2004.

3. Олійник О. Українська мова. – К., 2007.

4. Українська родина: Родинний і громадський побут / Упорядник Л.Орел. – К., 2000. – 424 с.