Ст. викл. Панкратова О.Л., студ. Павленко Л.Ю.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Вплив релігії на історію України

Перед прийняттям у 988р. єдиної віри, в Київській Русі релігійне життя було дуже складне. Тому що кожне плем'я шанувало своїх богів і мало власні культи, що негативно впливало на розвиток не тільки культурний, але й матеріальний. Справа в тому, що сукупність племен, які жили у X ст. , лише формально можна було назвати державою, бо хоч вони і сплачували податки в єдиний центр і мали спільну територію, але не мали спільної мети і, в будь-який момент часу будь- яке з племен могло силою захопити владу.

Християнство ж значно прискорило процес консолідації давньоруського суспільства, сприяло формуванню єдиної древньоруської народності, вплинуло на формування національної традиції і державності, що і стало головним інструментом для створення Давньоруської держави. Також перевагою християнства було подальше налагодження стосунків з іншими християнськими державами. Але процес християнізації Русі був тривалий і складний. Відмова від батьківської віри розцінювалася як зрада. Народ довгий час зберігав двовір'я. Християнський культ накладався шаром на язичницькі обряди і свята, десь відбувалося заміщення одних богів іншими, десь властивості язичницьких та християнських святих і богів співіснували. Коли на нашу землю прийшли татаро-монголи, відбувся занепад князісько-дружинного життя. Татарщина залишила глибокий слід у всіх сферах життя, відбилася на політичному укладі, на відносинах соціальних, культурних, навіть на народній вдачі та психіці. Більшість київських церков була зруйнована.

Галицько-Волинська держава домоглася митрополії 1303р. Константинопольський патріарх Афанасій благословив створення Галицької митрополії й надіслав митрополита Ніфонта. Через десять років відбувся поділ Київської метрополії на дві: Київську та Московську. Тепер у Києві існувати митрополії Київська та Галицька, а до Москви відійшла назва "Всієї Русі".

Під владою Польщі православна церква зазнала утисків та переслідувань. Для Католицької церкви XVII ст. виявилося дуже нелегким: у 30-х роках велика частина віруючих відійшла від неї під впливом вчення Мартина Лютера (1483-1546), засновника протестантизму. Рим активізував політику на сході Європи, населеному слов`янами. У Бресті 1596р. була підписана Унія, згідно з якою утворювалася нова церква – Греко-Католицька. У ній зберігався православний культ, а догматика впроваджувалася католицька. Тепер визнавалося верховенство папи Римського, церква підпорядковувалася Риму. Чимало впливових сучасників виступали проти Унії. Особливо непримеренну позицію займав князь К. Острозький (1526-1608рр.), відомий український культурно-освітній діяч, який мав свій план Унії. Християнство, а саме православ’я відіграло важливу роль під час боротьби проти Речі Посполитої. Рушійними силами, якої стали козаки. Саме віра давала запорожцям додаткові підстави для ведення боротьби з Польщею , татарами і турками. Запорізькі вербувальники кричали на площах і ярмарках: «Хто бажає за християнську віру бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертований, колесований, хто готовий терпіти всякі муки за святий хрест ... – приставай до нас». Але саме віра стала вирішальним чинником для вибору українським гетьманом Богданом Хмельницьким про подальшу долю Української гетьманської держави. На жаль, як ми знаємо це був хибний вибір.

Патріаршество було відновлено на території колишньої Російської імперії після лютневої революції 1917р. Церква негативно поставилася до жовтневого перевороту, хоч нова влада прийняла Декрет про свободу совісті. Цим Декретом всі релігійні напрями були зрівняні у правах, церква відокремлена від держави, а школа – від церкви, тобто впроваджувалося світська освіта.

Давні мрії українців про національну церкву відродилися з проголошенням УНР. Директорія видала 1 січня 1919р. "Закон про Автокефальну Православну церкву". У 1921р. були висвячені перші ієрархи УАПЦ – Василь Липківський та Нестор Шараєвський. Серед народу України поширювався вплив УАПЦ, але у 1930р. її керівництво, скликало надзвичайний Собор, заявило про саморозпуск Церкви. Яка була тому причина? Сталінські репресії примусили її "зізнатися" в антирадянській контрреволюційній діяльності.

Пожовтнева практика, попри всі гуманистичні заяви радянської влади, була репресивною. Церкви закривали, священослужителів знищували. Переслідувань зазнавали абсолютно всі релігійні напрями, всі церкви та секти. Руську Православну Церкву ліквідували у 1937р., всіх вищих церковних ієрархів та більшість свяжеників заарештували. Із моменту проголошення в Україні незалежності активізувалося релігійне життя суспільства. Сучасна релігійна ситуація в Україні характеризується розколом православ'я. 1990 р. після обрання патріарха Мстислава (Скрипника) була відновлена УАПЦ. У Харкові, Києві та інших містах відновилися її храми. Московський патріархат надав внутрішню автономію Українській православній церкві (УПЦ), але зберіг за собою право призначати вищих духовних осіб в Україні.

Отже, християнство відігравало, відіграє і відіграватиме провідну, як політичну так і культурну роль у житті суспільства, адже віра - це саме те, що потрібно у цей складний для українського народу час. Віра в те, що війна закінчиться і нарешті стабілізується економічна і політична і культурна ситуації в Україні. І ми повинні вірити в це і робити все можливе для здійснення цього, адже козацькому роду нема переводу.

Література

1. Християнство у контексті історії і культури українського народу. Релігієзнавчий словник. — К., 1996.

2. Кудрявцев В. В. Лекції по історії релігії і вільнодумства. Навчальний посібник. М., 1997.

3. Історія релігії в Україні: Навч. посібник / За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. – К., 1999

4. Полікарпов В. С. Історія релігій. Лекції і хрестоматія. М., 1997.

5. Радугин А. А. Введення в релігіоведення: теорія, історія і сучасні релігії. Курс лекцій. М., 1996.