Право /1. Господарське право

Шовак Д.Р. та Онуфрієнко С.П.

Студенти 3-го курсу напряму підготовки «Правознавство»

ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»

ПРОБЛЕМИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В

СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

На сьогоднішній день в рамках розвитку ринкових відносин активно відбувається запровадження нових економічних відносин, а саме конкурентних. Проте, на ряду з такими позитивними змінами в соціальній та економічній сфері, подекуди, постають проблеми з повноваженнями державних органів, що мають контролювати данні відносини [1]. Центральним органом виконавчої влади в Україні, що забезпечує державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності, є Антимонопольний комітет України (надалі за текстом- АКМУ).

Основними функціями вищезазначеного органу є розслідувально-юрисдикційна та контрольна, що проявляються у моніторингу товарних ринків, пошуку та контролю монополістів, розслідуванню порушень законодавства з метою запобігання в майбутньому аналогічним випадкам, відновлення майнового становища осіб, що зазнали втрат від злочинних дій та застосування санкції до правопорушників[2].

Зловживанню монопольним становищем на ринку, антиконкурентним узгодженим діям, іншим виявам дискримінації суб’єктів господарювання неможливо протидіяти лише шляхом законодавчих заборон. Тому для розв’язання даних завдань законодавством передбачається певна система охоронних засобів впливу – санкції, що застосовуються для порушників [3].

Нормативно-правовими актами України, а саме: Господарським кодексом України, законами України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» [4], закріплено перелік правопорушень у сфері економічної конкуренції, відповідальність за них, повноваження антимонопольних органів щодо контролю за суб’єктами господарювання, тощо. Проте, нажаль, існують і певні неузгодження правового регулювання цих відносин щодо визначення строків та видів притягнення до адміністративної відповідальності, підстав та умов зібрання доказів, порядку накладання штрафів, тощо.

Починаючи з адміністративної відповідальності, як можливого варіанту відповідальності за правопорушення у сфері економічної конкуренції, можна виділити штраф, що накладається на правопорушників.  Даний вид відповідальність передбачений ст.ст 163-1 – 163-4 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» та розділом VIII Закону «Про захист економічної конкуренції». Адміністративні штрафи, встановлені чинним законодавством, не можуть вплинути на порушників чинного законодавства у сфері економічної діяльності, оскільки вони є незначними та накладення невеликих за розміром штрафів, не здійснює того впливу на суб’єктів, що необхідне для попередження здійснення антиконкурентних дій.

Звертаємо вашу увагу на те що, частиною 3 ст. 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», передбачено, що вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Але при здійснені аналізу чинного законодавства України, не було виявлено чіткого переліку відповідальності за здійснення вищезазначених дій. Тому притягнення до відповідальності є не можливим та треба зазначити, що такий «пропуск» в законодавстві України є неприпустимим. [5]

Також треба зазначити, щодо кримінальної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. У багатьох країнах світу, в тому числі в Сполучених штатів Америки та Канаді, існує кримінальна відповідальність за порушення конкурентного законодавства, але до числа таких країн Україна не відноситься.

Безумовно, загроза отримати покарання у вигляді обмеження волі є потужним стримуючим фактором при прийнятті рішення про участь в антиконкурентних діях.

На жаль, на сьогодні питання застосування в Україні кримінальної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства залишається відкритим.

Також існує можливість застосування до порушників примусовий поділ суб’єкта господарювання. Проте на практиці можна помітити, що дання норма, нажаль, має превентивний характер, тоді як є гостра необхідність в її практичного застосування.

Основною проблемою даної норми є те, що робота АМКУ по її застосуванню закінчується на етапі винесення рішення про примусовий поділ суб’єкта, що порушив закон, а ось виконання цього рішення покладається вже на правопорушника.

Слід зазначити, що в практиці вітчизняних й зарубіжних антимонопольних органів примусовий поділ суб’єкта господарювання використовується як винятковий захід впливу. На жаль, законодавство України не має нормативного акту, який би чітко регламентував порядок проведення АМКУ примусового поділу суб’єкта господарювання. Не має також і норми, що встановлювала б чіткі строки поділу або прописувала вимоги до рішення винесеного АМКУ про примусовий поділ юридичної особи, відсуне і визначення обов’язків суб’єкта, стосовно якого застосовується ця норма.

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, звертаємо вашу увагу на те що у НПА України необхідно внести відповідні «пропуски», посилити відповідальність за порушення чинного законодавства у сфері економічної конкуренції, а також затвердити інші НПА, які будуть регулювати особливості проведення примусового поділу суб’єктів господарювання за рішенням АМКУ.

Список літератури:

1.     Окремі проблеми притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері економічної конкуренції [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://vk.com/doc141537915_439504037?hash=ec3e43ab3b290cf9bb&dl=8a16db7fe6ac8af283

2.     Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pidruchniki.com/14350120/pravo/vidpovidalnist_porushennya_antimonopolno-konkurentnogo_zakonodavstva

3.     Удосконалення механізму господарсько-правової відповідальності у сфері економічної конкуренції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://vk.com/doc141537915_439504024?hash=c1c31bf0b0af0633fe&dl=0ff42e051ab130db28

4.     Законодавство України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws

5.     Закон України «Про захист економічної діяльності» № 2210-III від 11.01.2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T012210#q=%D0%BF%D1%80%D0%BE+%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8E&par=112