Добровольський В.Е.

Національний технічний університет України «КПІ» ім. І. Сікорського

Вплив ідеомоторної підготовленості гімнастів на спортивний результат

Ідеомоторне тренування це уявне представлення рухів. Метод ідеомоторного тренування в гімнастиці можна застосовувати як при розучуванні нових елементів, так і при вдосконаленні раніше вивчених. Багато гімнастів використовують ідеомоторне тренування перед змаганнями і безпосередньо на змаганнях.

Анкетне опитування гімнастів показало, що є наступний порядок використання ідеомоторного тренування на окремих снарядах: кінь - 85%, поперечина - 50%, бруси - 28%, кільця - 16%, стрибок - 14%, вільні вправи - 8%. І не дивлячись на те, що всі гімнасти вказують на велике значення ідеомоторного тренування і необхідність включення уявлення про рух в кожне тренувальне заняття.

Найважливішим завданням спортсмена в ідеомоторному тренуванні є виконання контрольної вправи в своїй уяві і в такому ж темпі і режимі, в якому він виконує її фактично. Звідси випливає важливість часових параметрів ідеомоторного тренування.

Помічено, що спортсмени неоднаково сприймають час виконання вправи. Одні відрізняються уповільненою реакцією, інші передчасною, треті - більш-менш точною. Найбільший успіх в гімнастиці мають спортсмени, у яких почуття часу розвинене найбільш точно. Поставимо запитання: «Чи залежить точність сприйняття тривалості всієї вправи від часу що витрачається на ідеомоторне тренування на даному снаряді і як ця точність впливає на якість фактичного виконання вправи?».

Дослідженнями встановлено, що час представлення вправи значно менше фактичного часу виконання. Причому великої різниці в показниках гімнастів старших розрядів і молодших розрядів немає. Очевидно, це пов'язано з тим, що гімнасти старших розрядів також мало займаються ідеомоторним тренуванням, як і гімнасти молодших розрядів. Зіставлені дані опитування гімнастів з результатами досліджень, дозволяють зробити висновок, що точність сприйняття тривалості всієї вправи залежить від часу, що витрачається на ідеомоторне тренування на даному снаряді. Було також виявлено, що в змагальному періоді точність відтворення часових інтервалів в ідеомоторному тренуванні краще, ніж в підготовчому.

Точність уявного відтворення вправи може служити одним з показників тренованості і підготовленості гімнаста до змагань.

Про ідеомоторну підготовку в спорті досить відомо. Більшість висококваліфікованих спортсменів розуміють призначення і сенс ідеомоторної підготовки, але використовують її в основному тільки на змаганнях, та й то епізодично.

До ідеомоторного методу частіше звертаються, коли потрібно опанувати складно координаційні рухи або результативно виконати їх, коли хворобливий стан не дозволяє витримувати великі фізичні навантаження. Значно менша кількість опитаних застосовують метод в підготовчому і перехідному періодах тренування. Особливо це відзначається у малокваліфікованих юних гімнастів.

Є й противники ідеомоторної підготовки. Окремі тренери і спортсмени відносяться до методу негативно, вважаючи, що використання його веде до перенапруження нервової системи і заважає виступам на змаганнях.

У розминці гімнаст, як правило, виконує вправу по частинах, в ідеомоторній підготовці - всю комбінацію в цілому. Слід зауважити, що ідеомоторна підготовка по окремих елементах і з'єднаннях комбінації поширена серед гімнастів недостатньо. По-перше, при цьому в свідомості спортсмена домінують окремі елементи і зв'язки, що порушує цілісність м'язово-рухових уявлень про всю комбінацію.

У зв'язку з цим, у гімнаста посилюється сумнів в їх успішному виконанні і слабшає почуття впевненості.

Навчання ідеомоторному «проробленню» вправи, слід починати з «промовляння» комбінації ще до цілісного виконання вправи.

Таким чином, словесний аналіз м'язово-рухових уявлень служить основою для формування правильної ідеомоторної підготовки.

Все викладене наочно свідчить про те, що хоча ефект ідеомоторики давно вивчається і вже знайшов своє застосування в ряді областей людської діяльності, в тому числі і в спортивній, але метод уявного відтворення вивчений ще недостатньо і в практиці спорту застосовується поки надзвичайно обмежено.

Наприкінці слід зазначити, що ідеомоторна підготовка може використовуватись тренерами в повсякденній роботі з метою вивчення індивідуальних особливостей психомоторики і зокрема здатності спортсменів до ідеомоторики, спрямованості і зосередженості їх свідомості перед стартом. Обсягу і змісту спеціальної розминки і характеру її проведення, особливостей проведення в період підготовки до результативної дії і інших моментів, які доступні сприйняттю тільки після ретельного дослідження і осмислення.

Отримані дані будуть сприяти правильній науково-обґрунтованій організації безпосередньої підготовки до тренувальної і змагальної спроби і головне, допоможуть у складанні ідеомоторних програм і перевірці їх тренувальної  ефективності, і значить, допоможуть в більш короткий термін і при значно меншій кількості повторень опанувати спортивну майстерність.