Екологія/6.Экологический мониторинг

к.б.н., доцент, Рига Т.М.

к.б.н., доцент, Чемерис І.А.

д.пед.н.,професор, Білик Л.І.

ст. викладач, Сич В.С.

Черкаський державний технологічний університет

Проблема збереження ландшафтного різноманіття лісостепової зони України

Ще наприкінці 20 ст. було прийнято «Загальноєвропейську стратегію в галузі біотичного і ландшафтного різноманіття» та створено «Європейську ландшафтну концепцію», яка схвалена на науковій конференції представників країн-членів Ради Європи в 1998 р. у Флоренції [1, 2]. Виходячи з цього, першочергове місце у вирішенні проблем збереження біорізноманіття є аналіз стану та охорона еталонних ділянок природно-заповідного фонду. З цією метою було проведено дослідження ландшафтної структури еталонних ділянок природно-заповідної мережі Смілянського району Черкаської області.

Смілянський район розташований в межах південно-східної частини Черкаської області в басейні правої притоки Дніпра – річки Тясмин. Для регіону дослідження характерне поширення широколистяно-лісової, лучно-степової та болотної рослинності. Ландшафти Смілянського району належать до класу рівнинних східноєвропейських і складаються із широколистяно-лісових (14 %), лісостепових (60 %), степових (4 %), лучних (5 %), болотних (5 %).

Ландшафтам Смілянщини характерна значна перетворюваність: 61,28% площі району складають агрокультурні і господарсько освоєні території, 56,07 % із яких є розораними. Природні та наближені до природних ландшафти складають 38,71 % від площі регіону, що можна вважати як свідчення неоптимальної ландшафтної структури регіону.

Природно-заповідний фонд Смілянщини охоплює 20 заповідних об’єктів загальною площею 2237,55 га або 2,3 % від площі області. Найбільшу частку у природно-заповідному фонді району складають заказники (87,9 % від загальної площі заповідних територій) та заповідні урочища (10,2 %). Більшість об’єктів ПЗФ створено в лісових біоценозах та долинах річок Тясмин, Гнилий Тікич [3].

Вивчення еталонних ділянок природно-заповідного фонду району здійснювалося за методиками Ю. А. Злобіна та Ю. М. Грищенка [4] та В. М. Пащенка [5]. Для дослідження параметрів екоядер, екокоридорів використанні методики Ю. Р. Шеляга-Сосонка, М. Д. Гродзинського, В. М. Самойленка [6].

В результаті проведених досліджзень виявлено високий рівень видового багатства на території ландшафтних заказників Сунківський, Теклінська дача, гідрологічного заказника Ірдинське болото та в заповідних урочищах Юрова, Шаєва гори.

В еталонних ділянках природно-заповідного фонду Смілянського району розповсюджено понад 36 видів рідкісних та зникаючих рослин (з яких 23 занесені до Червоної книги України (2009), 13 – до регіонального списку); зустрічається понад 29 рідкісних та зникаючих видів тварин, що охороняються згідно Червоної книги України. За ценотичним розподілом 13 – лісових видів, 12 – лучно-болотних, 5 – степових, 2 – водних.

Головними складовими локальної екомережі Смілянщини. є три природних екоядра – Черкаське, Сунківсько-Плескачівське, Лебедино-Макіївське - (1 – національного, 2 – регіонального), 17 екокоридорів (з них 1 – національного, 1 – регіонального, 15 – локального значення 1-4 порядків) та їхні буферні зони.

Головними проблемами Смілянського району, що впливають на складові ландшафтів є: несанкціоноване знищення зелених насаджень та проведення їх обрізки; висока засміченість побутовими твердими відходами об’єктів ПЗФ; забруднення поверхневих вод внаслідок скиду зворотних вод підприємствами м. Сміла; незадовільний стан водозливної частини греблі Смілянського водосховища; збільшення антропогенного та рекреаційного впливів на садово-паркові ландшафти (Cмілянський міський парк); випалювання очеретяно-рогозових фітоценозів; механічні перешкоди швидкості течій води у басейні р. Тясмин внаслідок вітровалів та високу засміченість ТПВ; вплив транспортної інфраструктури на міграційні біотичні зв’язки.

Основними завданнями щодо збереження і розвитку ПЗФ на Смілянщині є: залучення фахівців, широких кіл громадськості до пошуку перспективних природно-заповідних територій; виділення коштів із державного та місцевих бюджетів на розвиток, утримання, охорону та повноцінне функціонування об’єктів ПЗФ; вироблення нових підходів до зміни пріоритетів у господарській діяльності природокористувачів на територіях ПЗФ.

Література

1. Гродзинський М.Д. Збереження та відтворення ландшафтного різноманіття в контексті сталого розвитку / М.Д. Гродзинський, П.Г. Шищенко // Проблеми сталого розвитку України. Зб. наук. доп. – К.,1998. – С. 194 – 210.

2. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. – К.: Вид-во Мінекобезпеки України, 1998. – 52 с.

3. Конякін С.М. Сучасний стан і перспективи збереження ландшафтів у Черкаській області /С.М. Конякін //Людина і довкілля. Проблеми неоекології. – Харків, 2012, № 3-4 – С.86 – 95.

4. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи / Ю. М. Грищенко. – Рівне : РДТУ, 2000. – 239 с.

5. Пащенко В.М. Ландшафтна репрезентативність об’єктів природи / В. М. Пащенко // Укр. геогр. журнал, 2003. – № 3. – С. 13 – 21.

6. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Методологія дослідження видової та ценотичної різноманітності екомережі України / Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Д. В. Дубина, В. М. Мінарченко // Укр. ботан. журнал, 2003. – Вип. 60. – № 4. – С. 374 – 380.