Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

К.е.н., доцент Слободянюк Н.О.,

студентка 1 курсу ступеня Магістр, групи Фін 17 МА Кондакова Ю.Б.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМА МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Питання конкурентоспроможності вітчизняного продукту є досить гострою темою для обговорення. Адже однією із основних перешкод входження України у світове господарство є низький рівень конкурентоспроможності української продукції, а саме невідповідність товару міжнародним стандартам якості, завелика концентрація уваги на експорті сировини, замість зосередження на високотехнологічному обладнанні, що б було більш доцільнішим у наш час, адже сучасному ринку потрібні новації.

В численних наукових працях економічної теорії питанню конкурентоспроможності підприємств приділено чимало уваги. Серед вітчизняних теоретиків і практиків можна виділити таких, як Антонюк Л.Л., Багієв Г.Л., Варналій З.С., Зозульов О.В., Герасимчук В.Г., Каніщенко О.Л., Лисенков Ю.М., Мазаракі А.А., Моісеєва Н.К., Олексюк О.І., Рєпіна І.М., Синицький Б.І., Сіваченко І.Ю., Стрий Л.А., Федонін О.С., Циганкова Т.М., Шнирков О.І., Юданов А.Ю.., серед закордонних - В. Олдерсона, Дж. Бємі, Ч. Гіпа, Г. Дєя, І. Кірцнера, К. Койна, Ж. Ламбена, Дж, Майера, Х. Олівера, А. Сміта, Й. Шумпетера та інших. Західний науковець М. Портер зробив вагомий внесок в теорію міжнародної конкурентоспроможності, яка з часом була адаптована до реальних українських умов та стала фундаментальною основою для багатьох вітчизняних науковців.

Для ефективного функціонування економіки - розвиток конкурентоспроможності є одним із фундаментальних. Конкуренція виступає об’єктивним економічним законом товарного виробництва в боротьбі за найбільшу результативність. Таким чином, метою даною роботи є дослідження поняття конкурентоспроможність та аналіз проблем української конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

Конкурентоспроможність країни залежить від конкурентоспроможності регіонів, на які впливає стан підприємств визначених галузей даного регіону [1] й, у свою чергу, конкурентоспроможність галузі даного регіону – це агрегована конкурентоспроможність її підприємств.

Роль порівняльних конкурентних переваг досліджувалася ще такими економічними класиками, засновниками теорії міжнародної торгівлі як Дж. С. Мілль, Д. Рікардо, А. Сміт. Саме вони розглядали основи міжнародних конкурентних відносин, правові аспекти державного регулювання конкуренції, взаємозв’язку міжнародної конкуренції та міжнародної торгівлі.

На сьогодні існує велика кількість тлумачень поняття «конкурентоспроможність підприємства», але не існує єдиного трактування, оскільки частина дослідників вважає, що конкурентоспроможність підприємств – це категорія, яка прямо визначається характеристиками їх продукції; інші дослідники беруть за основу ефективність виробничого процесу чи стратегічного планування розвитку підприємств та їх спроможність конкурувати з іншими виробниками, шляхом створення нових технологій.

В перекладі з латинської мови, конкурентоспроможність означає суперництво, боротьба за досягнення найкращих результатів, дане поняття є багатоаспектним та широко використовується в теорії та практиці економічних наук [2, с. 28].

Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Але не можна забувати, що поняття «конкурентоспроможність» багатовимірне. Тобто конкурентоспроможний товар підвищує конкурентоспроможність підприємства в цілому, а підприємство - галузі, галузь - країни і таким чином ми виходимо на міжнародну конкурентоспроможність. Отже якщо будь-яка ланка буде порушена або слабка, то кінцевий результат буде негативним [3].

Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси України[4]. Але також не треба забувати про галузі ,які є головуючими сьогодні. Перш за все – чорна та кольорова металургія, яка забезпечує більш 25% промислового виробництва країни, дає 40% валютних надходжень до України та більш 10% надходжень до державного бюджету країни. В Україні виробляється 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки[4]. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32%. Українські підприємства експортують близько 30% глин та 18% каолінів, що видобуваються [4].

Крім того, Україна має великий експортний потенціал, що дозволяє говорити про поліпшення позицій на світовому ринку, яке може бути досягнути при розробці оптимальної стратегії просування національно-експортної продукції на світовому ринку.

Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку.

Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.

Відповідно до нещодавно опублікованого дослідження Всесвітнього економічного форуму, Україна за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2017-2018 посіла 81-ше місце, що на чотири пункти вище у порівнянні з минулим роком. Проте ситуація залишається досить плачевною для України, бо незважаючи на поліпшення позицій у загальному рейтингу, по окремим показникам рейтинг України, у порівнянні з минулим роком, погіршився. За даними таблиці 1 можна прослідити динаміку зміни позицій України у світовому рейтингу конкурентоспроможності починаючи з 2012 року. [5]

Таблиця 1 Динаміка змін позицій України в рейтингу за Індексом глобальної конкурентоспроможності [5]

Позиція України за Індексом глобальної конкурентоспроможності серед інших країн світу	2012-2013 (з 144 країн)	2013-2014 (з 148 країн)	2014-2015 (з 144 країн)	2015 – 2016 ( з 140 країн	2016-2017 ( з 138 країн	2017-2018 (з 137 країн)
Україна	73	84	76	79	85	81

Згідно з даними дослідження, Україна погіршила свої позиції у 4 з 12 основних показників. Найбільше втрачено (мінус 13 пунктів) за складовою «Ефективність ринку праці». Тенденція до погіршення цього показника спостерігалася і в минулорічних дослідженнях, при чому в торішньому ми погіршили за ним свої позиції на 17 пунктів [5].

Також, Україна зазнала втрат за оцінкою інноваційної складової Індексу – («мінус» 9 пунктів), інфраструктурної («мінус» 3 пункти) та за складовою, що характеризує вищу освіту та професійну підготовку («мінус» 2 пункти). Україна все ще має найгіршу позицію за оцінкою міцності банків (130 місце), , за регулюванням фондових бірж (134 місце), за якістю доріг (130 місце), за інфляційними змінами та за здатністю країни утримувати таланти (129 місце), за захистом права власності (128 місце) [5].

Негативними факторами для ведення бізнесу у нашій країні визначено (в порядку зменшення): інфляцію, корупцію, політичну нестабільність, високі податкові ставки, складність податкового законодавства, нестабільність урядів, ускладнений доступ до фінансів, неефективну державну бюрократію, регулювання валютного ринку, недостатню освіченість працівників, погану етику робочої сили, недостатню здатність до інновацій, обмежувальне регулювання ринку праці, невідповідну якість інфраструктури, злочинність та крадіжки, низьку якість охорони здоров’я [5].

Таким чином, одним з етапів покращення конкурентоспроможності українських підприємств, необхідною є структурна зміна в розумінні наших переваг серед інших держав.

На основі переваг та дослідження потреб ринку – створення власного, переважно унікального продукту, відповідно співвідношенню ціна-якість. Впровадження продукту на ринок, напрацювання «іміджу» продукції, стимулювання продажу через різноманітні маркетингові програми, розширення асортименту продукції, що випускається; наслідування вимог збутової логістики. Поліпшення кадрового потенціалу та управлінської структури, запровадження нових технологій, використання найсучаснішого обладнання, вхідний контроль якості комплектуючих, матеріалів та сировини, поліпшення стандартизації продукції – все це є необхідними умовами на шляху створення дійсно конкурентоздатної продукції.

Отже, Україна має величезний потенціал, не тільки підвищити свої позиції в рейтингу конкурентоспроможності, але й зайняти домінуючу позицію, проте це можливо лише за умови правильного використання своїх можливостей.

Література:

1. Арнаут І.П. Дослідження підходів щодо дефініції конкурентоспроможності підприємства / І.П. Арнаут // Інноваційна економіка. – 2012.– № 3. – C. 111-114.

2. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства / С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась та ін. – К. : КНЕУ, 2008. – 520 с.

3. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління М.: ІНФРА – М, 2007. - 312с.

4. Пересада А.А.Управління інвестиційним процесом.– К.: Лібра, 2009. - 472 с.

5. Електронне джерело «Економічний дискусійний клуб» - http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromozhnosti-2