Гайдук О.М, к.т.н. Орлова В.М.
Університет
імені Альфреда Нобеля, Україна
Тенденції розвитку
біржової діяльності в Україні
На сьогоднішній
момент в Україні проблема розвитку біржової діяльності дуже актуальна, тому що
біржі не виконують в повній мірі функцію регулювання базових процесів
ціноутворення. Згідно з класичним визначенням «біржі» не відповідає жодна з
діючих організацій. В даний час біржі, які функціонують в нашій державі не
мають можливості запропонувати ряд товарів та укласти стандартні контракти на
базові активи кожного виду. Законодавча база, яка мала б регулювати питання
біржової діяльності на даний час майже відсутня. Існують певні поняття, які є
загальносвітовими, проте стоїть дуже велике питання, чи взагалі можливо їх
застосувати з нашою банківською системою та економікою в цілому.
Досить багато проблем
виникає по сировинним ринкам України, навіть з наймасштабніших та найважливіших
– аграрно-сировинному, енергетичному. Україна не проводить єдиної державної
політики по структуруванню вищезазначених ринків на спот і ф’ючерсний
(строковий). Галузеві міністерства створюють окремі одне від одного відомчі
біржі: в аграрно-сировинному напрямку – Українську аграрну біржу, в
енергетичному - Енергетичний ринок. Діючі біржі майже не мають законодавчої
підтримки. Це обумовлено тим, що в Україні не існує приватних елеваторів та
інфраструктурних інститутів в єдиному вигляді, спотовий зерновий ринок України до
сих пір не створено. Про значення елеваторів та їх важливість знають всі. Це
основна ланка ринку зерна, так як елеватори знаходяться тільки в державній
власності, то питання спотового зернового ринку можна вважати примарним [1].
Згідно аналізу,
проведеним Міністерством статистики, виявлено, що більше 20% українських бірж взагалі
не здійснюють торговельну діяльність. Безперервний
процес реорганізації біржових установ дуже негативно впливає на стан
біржово-торгівельної діяльності в цілому. Лише невелика частина бірж здійснюють
класичні функції, які є загальноприйнятими. Кількість біржових установ в
Україні безмежна, вони з’являються мов гриби після дощу, проте вони продовжують
створюватись не зважаючи на їх недоцільність. Біржова діяльність, окрім
фондової в Україні не ліцензується. та не підлягає сертифікації. Національна
Асоціація бірж України виступає ініціатором в розгляді цього проти річного
питання [2].
На сьогоднішній день
біржі в Україні представлені як складний, громіздкий механізм, який не здатен
до гнучкості. Забезпечення гарантій виконання біржових угод взагалі є досить
примарним.Жодна біржа цього не гарантує. Що стосується відсоткового рівня
виконання та дотримання угод, то їх поріг сягає не більше 35-40 %. Через вкрай
високу вартість біржового місця, а це не менше $20 000 та відсутність
будь-яких гарантій відвернули від бірж тих, хто має реальні прибутки –
сільгоспвиробників та потужних комерційних структур, не лише українських, а і
закордонних [3].
Відомо, що рівень товарного
ринку в Україні дуже невеликий та повільно розвивається. В нашій державі гостро
відчувається дефіцит універсальної товарної біржі. Головними детермінантами
кризи цього виду бірж можна назвати такі:
1. Не має цілісної політики
в Україні стосовно біржового руху загалом.
2. Недосконалість
біржового законодавства або повна відсутність регламентування певних умов та
засад біржової діяльності. Наявні законодавчі акти, які регулюють економічні
відносини в Україні не здатні забезпечити повне та всебічне регулювання
відносин в сфері біржової діяльності. На даний час представники біржових
установ та бажаючі співпрацювати з ними, очікують на прийняття нового
Цивільного кодексу України. Вони висловлюють припущення та покладають надії, що
в цьому новоприйнятому кодифікованому акті знайдеться окрема глава для біржових
операцій. очікування покладаються на прийняття нового Цивільного кодексу.
3. Наявність на ній
небіржового товару, що робить неможливими розрахунково-клірингові операції.
У випадку
запровадження строкових контрактів із
системою клірингових розрахунків на основні види сировини, валюти, держоблігацій
тощо не біржовий товар зникне автоматично.
4. Біржова лихоманка
відбувалася на неіснуючому ринку. Цей ринок не структурований вертикально, а
навпаки, в Україні він структурований горизонтально [2].
Завдяки
науково-технічному прогресу біржі стали міжнародними. Завдяки комп’ютеризованій
системі виникла можливість збільшити обіг капіталів, розмах спекулятивних та
арбітражних угод. Відтак на ринках з’явилися і фальсифіковані фінансові
інструменти [4].
Біржова діяльність
напряму залежить від економічних показників та політичної ситуації в державі.
Якщо в країні відбувається економічна криза, не проводяться реформування
основних дохідних галузей, відповідно гарантії
щодо стабільності роботи біржі взагалі неможливі [7].
Наша держава майже
перемогла західні держави за кількістю створених біржових установ, проте про
якість їх послуг ніхто не згадує. Для
гарного функціонування та здійснення біржової діяльності, Україна має перейняти
досвід світових біржових лідерів, привести у відповідність внутрішнє
(національне) законодавство та провести реформування основних галузей
промисловості, податкової та банківської систем [2].
Більшість бірж в
Україні не відповідає критеріям біржового інституту. Це обумовлено не виконанням
в повній мірі таких функцій біржового ринку, як обмежена кількість відкритих
торгових операцій, складності щодо визначення реальної ринкової вартості товару
як в даний час, так і у майбутньому, відсутність хеджування і т. д. [1].
Крім того, через відсутність
розвинутої форвардної торгівлі не відбувається планомірного збалансування
попиту й пропозиції на ринку та формування індикативних цін, що не дає
можливість суб’єктам підприємництва планувати свою діяльності.
Відсутність таких факторів в
Україні не дає можливості інтенсивно перейти до торгівлі за ф’ючерсними
контрактами. Спочатку треба проходити початковий етап розвитку біржової
торгівлі, а саме будувати систему спотових та форвардних контрактів.
Список
використаних джерел
4. Гриценко Л. Л.
Проблеми розвитку фондового ринку України в умовах фінансової глобалізації / Л.
Л. Гриценко, В. В. Роєнко // Механізм регулювання економіки. − 2010.
− No 2. – С. 45-51.