Економічні науки/7. Облік та аудит

К.е.н. Булкот Г.В., студентка Гордієнко У.С.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УКРАЇНІ

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року. Основні засоби становлять значну частину активів підприємства, тому забезпечення їх ефективного використання та нормального стану є важливим завданням для робітників. Саме через це контроль основних засобів повинен мати системний характер й перевірці повинні піддаватись всі операції, пов’язані з ними.

В процесі контролю основних засобів важливою є перевірка належного ведення операцій, пов’язаних з рухом основних засобів, їх документальне оформлення. Тут контролюється використання єдиних (уніфікованих) форм первинної облікової документації, розкриття всіх операцій у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, правильність оподаткування операцій, пов’язаних з даними активами, що мали місце на підприємстві.

Необхідним є контроль наявності умов, необхідних для належного зберігання та функціонування основних засобів; перевірка можливості віднесення наявних активів до складу основних засобів. Тут контролюється, чи приноситиме актив вигоди протягом наступних років існування, чи відповідає його вартість встановленим критеріям оцінки (відсутність об’єктів, що оцінюються за вартістю, нижчою від встановленої межі), чи є термін служби даних активів більшим за 12 місяців чи операційний цикл, якщо він більше ніж один рік. Особлива увага повинна приділятися доцільності і обґрунтованості обраного методу нарахування амортизації, контролю віднесення даних витрат на витрати виробництва, адміністративні, збутові витрати тощо в залежності від цільового направлення використання об’єкта. В процесі даного контролю визначається правильність встановлення корисного терміну використання засобу, визначається, чи є обраний метод най об’єктивнішим й чи є він способом найдоцільнішого віднесення вартості активу на витрати. В даній ситуації певну неточність може вносити визначення ліквідаційної вартості об’єкта, адже на сьогодні не існує єдиної думки щодо її визначення, в результаті чого вона може вплинути на амортизаційну вартість об’єкта, що за собою потягне відповідно збільшення чи зменшення амортизаційних відрахувань. Чи не найбільш спірними є питання контролю правильності переоцінки основних засобів. Тут проблемним є відсутність єдино-затвердженого критерію суттєвості, за яким і визначається необхідність переоцінки активу.

В процесі функціонування обладнання необхідно приділяти увагу відповідності встановлених показників ефективності активу з реально існуючими. Для цього застосовуються порівняння фактичних та планових показників фондовіддачі та фондомісткості. В результаті даного порівняння можна визначити доцільність використання саме цих засобів, знайти можливі шляхи підвищення засобів або ж виявити такі активи, що не є доцільними для їх подальшого використання у процесі виробництва.

Окремим блоком є перевірка орендованих активів і операцій, пов’язаних з ними. Тут перевіряється наявність угод на оренду, своєчасність орендних платежів, правильність передача прав на основний засіб орендарю. Перевірці підлягає сума амортизаційних відрахувань даних засобів, що не повинна бути вищою за орендні платежі, чи вчасно отримується чи сплачується орендна плата. Також не останнє місце займає контроль операцій, пов’язаних з ремонтом основних засобів. Тут необхідно приділяти увагу визнанню певного проведеного ремонту як капітального чи як поточного, тому що цей вибір впливає на фінансовий результат (як наслідок віднесення витрат до поточних (витрати періоду)) та на вартість активу (внаслідок підвищення вартості активу за рахунок капіталізації нарахованих витрат).

Під час контролю основних засобів часто виявляють віднесення до їх складу малоцінних та швидкозношуваних предметів з метою заниження підприємством свого доходу шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

За виявленими фактами помилок в результаті проведеного контролю необхідно з’ясовувати причини їх виникнення, знаходити винних та застосовувати міри покарання (штрафні санкції, догани тощо).

Загалом, можна зробити висновок, що контроль основних засобів не повинен мати періодичний характер. Він має важливу роль для функціонування підприємства, адже допомагає виявити нерентабельні активи, правильність ведення обліку, пов’язаного з операціями з цими активами тощо. Контроль основних засобів це складний процес, до якого необхідно залучати ряд кваліфікованих та обізнаних осіб, адже вірність і належність використання основних засобів є вагомою частиною на шляху до підвищення ефективності підприємства в цілому.

Література:

1. Фірсова С.М. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства. / С.М. Фірсова, О.В. Гарасюта // Економіка і держава. – Київ 2011. - №11. – С. 65-69.

2. Бондаренко Н.М. Організація внутрішньогосподарського контролю основних засобів на підприємстві. / Н.М. Бондаренко, К.І. Бідняк. // Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова. – 2015. Т. 20. Вип. 1/1. с. 157-161.