Педагогические науки / Проблемы подготовки
специалистов
Нагорняк
С.В.
здобувач кафедри педагогіки
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського, Україна
ПРАВОСВІДОМІСТЬ ЯК САМОСТІЙНА ФОРМА СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
У сучасному суспільстві громадяни з розвиненою правосвідомістю в
соціально-громадянській сфері усвідомлюють необхідність правового регулювання,
погоджуються й приймають обов’язки навіть всупереч власним інтересам. Несформованість проявляється в соціальному інфантилізмі,
громадянській пасивності, безпомічності, у відсутності самостійного пошуку
шляхів виходу зі складних ситуацій.
Правосвідомість, як самостійна форма суспільної
свідомості, характеризується специфічними особливостями, особливими
характерними рисами, а також специфічними ознаками. Аналіз літератури дозволяє
виокремити наступні особливості правосвідомості: правосвідомість – одна зі
складових суспільної свідомості, під якою розуміють політичні, правові,
моральні, релігійні, наукові та філософські уявлення людей, їхні емоції та
почуття, настрої та переживання, що виражають ставлення до наявного
суспільно-історичного процесу та які поширені у суспільстві; правосвідомість
включає в себе знання теорії, ідеологію, почуття, уявлення, цінності,
очікування, емоції, котрі формуються в окремої особистості та соціальної групи
і включаються у певну систему правовідносин; правосвідомість характеризує
сукупність духовних утворень, котрі визначають здатність людини до існування у
правовій сфері, вміння людини слідувати нормам права, нести відповідальність за
здійснення та реалізацію своїх прав і свобод. Тому зміст правового процесу
залежить від уявлень про право, менталітет, складений у суспільстві; серед
інших правових феноменів, особливістю правосвідомості є здійснення одночасно
рефлексії та споглядання. Як рефлексія, правосвідомість пізнає сама себе,
визначає свій рівень розвитку, у випадку споглядання – відбувається правове
усвідомлення юридичної матерії; правосвідомість є елементом мотивації власних
дій індивіда, соціальних груп відповідно до правових норм. Правосвідомість є
саморефлексією, де відображається юридична дійсність через індивідуальний
інтерес; правосвідомість володіє властивістю нормативності – тобто осмислення,
усвідомлення соціально-правової дійсності; для правосвідомості характерним є
визнання бажаних стандартів, зразків, еталонів поведінки. Це визнання
особистістю обов’язкового підкорення юридичним нормам закріплених державою;
правосвідомість, являючись елементом духовної спрямованості, має тісний зв'язок
із моральними уявленнями; правосвідомість дає характеристику суб’єктивній
стороні права; головним моментом правосвідомості є розуміння людьми цінності
права й одночасно уявлення про діюче право, про те, яким чином дане право
відповідає вимогам моралі та справедливості, правовим цінностям та ідеалам.
Одним з етапів професійного становлення особистості є
професійна підготовка, котра містить такі психологічні ознаки: професійна
підготовленість, професійне самовизначення, готовність до самостійної праці.
Правосвідомість конкретної професійної групи є
відображенням їхньої практичної діяльності. Звичайно, професійна діяльність
студентів – майбутніх фахівців – передбачає юридичну спрямованість. Тому
необхідно розрізняти правосвідомість як характеристику особистості майбутнього
юриста та правосвідомість як характеристику його майбутньої професійної
діяльності; під розвитком правосвідомості будемо розуміти процес становлення
життєво важливих позицій студента: «Я – особистість», «Я – громадянин», «Я –
юрист-професіонал» [1, с. 43].
«Я – особистість» – правосвідомість особистості, здатної
критично мислити, шукати шляхи раціонального вирішення правових питань, уміти
знаходити вихід із різних (в тому числі і конфліктних) ситуацій, керуючись
нормами права. Розвиток правосвідомості особистості повинен іти інтенсивніше,
ніж правосвідомість професіонала та громадянина.
«Я – громадянин» – правосвідомість громадянина України, який
володіє нормами права, знає та поважає закони своєї країни, при цьому займає
активну громадянську позицію. Правосвідомість студентів – майбутніх юристів, як
українських громадян, розвивається за допомогою правового виховання,
спрямованого на активізацію громадянських дій з боку студентської молоді.
«Я – юрист-професіонал» – правосвідомість майбутнього
фахівця із права, здатного адаптуватися в юридичній сфері. Це сприятиме
вирішенню професійних задач за допомогою правових знань, уявлень, дозволить
здійснювати якісне планування та організацію професійної діяльності, проявити
вміння вибудовувати взаємовідносини відповідно до норм права, проводити аналіз
різноманітних правових ситуацій.
Навчальні заклади мають впливати на правосвідомість
студента, з урахуванням таких головних принципів: вікові особливості та
індивідуальні якості особистості. У студентські роки ступінь сприймання
соціального та професійного досвіду найбільш високий [4, с. 68].
Провідною діяльністю студентів у період навчання в
коледжі є професійно-пізнавальна діяльність. Під час навчання у студентів
відбувається інтенсивний процес дорослішання, громадянського становлення. У
студентів формується стійка система поглядів і уявлень, правових установок.
Крім цього студенти набувають досвіду визначення та вирішення власних життєвих
потреб.
Керуючись Національною програмою правової освіти
населення [2] нами визначено такі основні цілі правового виховання студентів
коледжу:
- залучення студентів, як громадян України, в діяльність
держави;
- нетерпимість до правопорушень, а також висока правова
активність, творча участь у використанні та вдосконаленні норм права, охорона
правопорядку;
- застосування студентами отриманих знань на практиці, в
особистому житті та професійній діяльності;
- підвищення рівня правосвідомості та правової культури
студентів;
- правове інформування, правова освіта, правова
пропаганда;
- створення ефективного виховного середовища для
формування правової культури студентів як частини загальнолюдської культури й
попередження правопорушень серед студентської молоді;
- затвердження у свідомості студентів поглядів і
переконань, що забезпечують високу повагу до законів держави;
- формування стійких, твердих соціальних якостей
особистості та соціальних обов’язків;
- формування високої правової культури, котра включає в
себе всі елементи правосвідомості та правової поведінки;
- формування необхідних правових завдань, вироблення
навиків та вмінь правомірної поведінки й самостійної правової оцінки дійсності;
- розробка і впровадження інноваційних методик у виховну
роботу зі студентами;
- створення системи правового виховання студентів за
допомогою лекцій і бесід на правові теми, зустрічі з працівниками
правоохоронних органів, тематичні вечори;
- формування у студентів навиків пізнавальної,
комунікативної, практичної діяльності, необхідних для участі в громадянському
житті держави;
- формування у студентів системи знань про суспільство,
його сфери, про правове регулювання суспільних відносин; навчання студентів
умінню отримувати та критично осмислювати соціальну, правову інформацію.
Слід враховувати, що розвиток особистості відбувається
нерівномірно, тому у кожного студента складатиметься індивідуальна траєкторія
формування правосвідомості, відмінна від групової та суспільної. Під час
навчання у коледжі студент не може знаходитися поза своєю групою, і
індивідуальна правосвідомість відображатиме його власні почуття до правових
явищ внаслідок різних психологічних і пізнавальних особливостей. Окрім того і
група впливатиме на розвиток індивідуальної правосвідомості, в котрій будуть
відображені принципи, поняття, ідеї суспільства та інших індивідів [3, с. 127].
Таким чином, під правосвідомістю
майбутніх юристів – випускників коледжу – ми розуміємо сферу суспільної, групової та індивідуальної свідомості, котра
відображає правову дійсність у формі правових знань та вмінь ними
користуватися, емоційно-оцінювальних відношень до права та практики його
використання, правових установок і ціннісних орієнтацій, регулюючих поведінку
особистості в юридично значущих ситуаціях. Це джерело правової активності
людини та внутрішній регулятор юридично значущої поведінки.
1. Губарь
О. М. Тенденции развития правосознания молодежи в современной Украине //
Молодежь и государство: Материалы Второй международной научно-практической
конференции, г. Святогорск, 24 – 26 октября 2003
года. – Донецк, 2003. – С. 69.
2. Національна
програма правової освіти населення: затверджена Указом Президента України
за № 992/ 2001 від 18 жовтня
2001 р.
3.
Соколов Н. Я. Профессиональное сознание
юристов. – М.: Академия, 2008. – 224 с.
4.
Фіцула
М.М. Правове виховання учнів: Методичний посібник. – К.:
ІЗМН, 1997. – 148с.