Павлишинець Катерина Юріївна

вчитель фізичної культури

Спеціалізована школа №5, м. Ужгород, Україна

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Динамічні трансформації в житті суспільства супроводжуються розвитком професії вчителя, що акумулює надбання багатовікової історії її реформування та впровадження інноваційних підходів до підготовки майбутніх педагогів. Так, у Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст. виділено пріоритети державної політики щодо національної освіти, серед яких: формування національних і загальнолюдських цінностей; інтеграція освіти і науки; розвиток системи безперервної освіти впродовж життя; розробка і запровадження освітніх інноваційних технологій; інтеграція української освіти в європейський та світовий інформаційний простір [5].

Формування професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності є неперервним процесом удосконалення сукупності знань та практичних вмінь на формування педагогічних, вольових, комунікативних, розумових, фізичних, вузько-спеціалізованих професійних якостей.

Професійна компетентність у контексті концепції «інтегрованого розвитку компетентності», розробленої шведськими й американськими вченими (В. Чапанат, Г. Вайлер, Я. Лефстед) включає знання і уміння з різнобічних сфер життєдіяльності людини, які необхідні для формування умінь і навичок здійснення діяльності творчого рівня [2, с. 20-21].

Професійна компетентність, згідно з баченням А. А. Бодалева, В. І. Жукова, Л. Г. Лаптева, В. А. Сластеніна, є складним системним утворенням, основними елементами якої є: підсистема професійних знань як логічна системна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості; підсистема професійних умінь як психічних утворень, що полягають у засвоєнні людиною способів і технік професійної діяльності; підсистема професійних навичок — дії, сформовані в процесі повторення певних операцій і доведені до автоматизму; підсистема професійних позицій як сукупності сформованих установок і орієнтацій, відношення та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер професійної діяльності і поведінки фахівця; підсистема індивідуально-психологічних особливостей фахівця — поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки і виявляються у професійних якостях особистості; підсистема акмеологічних інваріант — внутрішніх збудників, які обумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні [6, с. 334-335]. Професійна компетентність, за С. О. Сисоєвою, – одна з провідних якостей сучасного фахівця, яка передбачає, окрім технологічної підготовки, цілу низку інших якостей, які мають позапрофесійний або надпрофесійний характер. але водночас є необхідними нині кожному фахівцю. Це, перш за все, такі якості особистості як самостійність, здатність приймати відповідальні рішення, творчий підхід до будь-якої справи, уміння доводити справу до кінця і постійно вчитися. Також до таких якостей фахівця можна віднести гнучкість мислення, абстрактне, системне й експериментальне мислення, уміння вести діалог, комунікабельність, здатність до співробітництва тощо [7, с. 97].

Професійну компетентність А. К. Маркова розглядає як індивідуальну характеристику ступеня відповідності вимогам професії, як психічний стан, що надає можливість діяти самостійно і відповідно, як опанування людиною здатності та вмінь виконувати певні трудові функції. Вона так характеризує основні сутнісні категорійні ознаки поняття «компетентність»: компетентність не зводиться до освіченості; компетентність є поєднанням психічних якостей, які надають змогу діяти самостійно і відповідально; основою суджень про компетентність є оцінка та вимір кінцевого результату діяльності; компетентність є характеристикою окремої людини і виявляється у результатах її діяльності [3]. Яка складається з чотирьох блоків: а) професійні (об’єктивно необхідні) психологічні та педагогічні знання; б) професійні (об’єктивно необхідні) педагогічні вміння; в) професійні психологічні позиції, установки вчителя, що вимагає від нього професія; г) особистісні якості, які забезпечують володіння вчителем професійними знаннями та вміннями [4]. Складовими професійної компетентності є: рівень професійної освіти, професійна позиція, досвід й індивідуальні здібності, мотивоване прагнення до самонавчання і самоосвіти, індивідуально-психічні особливості [1, с. 15; 8, с. 114].

Таким чином, динамічні трансформації в національній освіті безпосередньо впливають на розвиток професійної компетентності майбутніх учителів, формування в них професійних сукупностей знань та вмінь на формування педагогічних, вольових, фізичних та професійних якостей.

Література:

1. Гершунский Б. С. Философия образования / Б. С. Гершунский. – М. : Московский психолого-социального ин-т Флинта, 1998. – 432 с.

2. Дубчак О. Психологічні умови формування «гнучкої» особистості / О. Дубчак, В. Покладова, Н. Стефаненко // Нові напрямки творчого розвитку особистості школяра. Матеріали доповідей та повідомлень науково-практичної конференції. — К.: 2004. — С. 20–21.

3. Маркова А. К. Психология профессионализма. — М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. — 312 с.

4. Маркова А. К. Психология труда учителя. — М.: Педагогика, 1993.

5. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті. — К. : Шкільний світ, 2001. — 24 с.

6. Психология и педагогика. Учебное пособие / Под редакцией А. А. Бодалева, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева, В. А. Сластенина. — М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. — 585 с.

7. Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня : [монографія] / С. О. Сисоєва. – К. : Поліграфкнига, 1996, – 406 с.

8. Торгашина Т. И. Научно-исследовательская работа студентов педагогического вуза как средство развития их творческого потенциала : автореф. дисс. на соискание уч. ступени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / Т. И. Торгашина ; Волгоградский государственный педагогический университет. – Волгоград, 1999. – 192 с.