Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

к.мист., доцент ВАСИЛЬЄВА Л.Л.

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського, Україна

магістрантка КРАВЧУК Л.В.

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського, Україна

Національно-патріотичне спрямування викладання аналізу музичних творів

Виховання в молодого покоління почуття патріотизму, активної громадянської позиції в наш час визнано проблемами загальнодержавного масштабу. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності, у тому числі й у ВНЗ: формування ціннісного ставлення особистості до свого народу, Батьківщини, нації. Патріотизм покликаний дати імпульс формуванню в Україні громадянського суспільства, що передбачає розвиток моральної, правової культури особистості, національної самосвідомості, збереження своєї національної неповторності, духовного зв’язку між поколіннями, системи моральних цінностей, яку крізь віки проніс наш народ.

Мета національно-патріотичного виховання студентів-музикантів протягом навчання у ВНЗ досягається вирішенням значної кількості завдань, з яких дотичними до навчальної дисципліни «аналіз музичних творів» є наступні: оволодіння українською музичною термінологією; формування духовних цінностей на прикладах української музичної спадщини; розвиток світоглядної культури, ціннісних орієнтацій; створення умов для вільного світоглядного вибору; професійне виховання; оволодіння результативними методами та навичками набуття нових знань; формування потреби у постійному інтелектуальному, духовному і моральному збагаченні та самовдосконаленні [1, 70].

Навчальна дисципліна «аналіз музичних творів» інтегрує в собі знання з інших предметів музично-теоретичного циклу – гармонії, теорії музики, історії української та зарубіжної музики і передбачає вивчення композиційних структур музичних творів, особливостей музичного розвитку, формування уявлення про музичну форму та її елементи; осмислення взаємозв’язку засобів музичної виразності, елементів музичної мови та структурних закономірностей твору на певному музичному матеріалі і націлена на формування у студентів-музикантів системного підходу до творів музичного мистецтва, написаних в різних формах і жанрах а також використання набутих знань та вмінь у виконавській, музично-педагогічній та просвітительській діяльності.

«Аналіз музичних творів» відіграє важливу роль у фаховій підготовці музиканта і може бути однією з провідних дисциплін щодо національно-патріотичного виховання, адже українськими композиторами створено значну кількість яскравих творів у різних жанрах і формах. Зазвичай твори української музики вивчаються поряд із світовими шедеврами. Не заперечуючи цінності такого підходу, ми спробуємо показати варіант побудови курсу аналізу музичних творів цілком на основі творів українських композиторів.

Серед простих композиційних структур в курсі аналізу музичних творів вивчаються передусім одно-, дво- і три частинні. Вивчаючи побудову одночастинних композицій, можна зосередити увагу студентів на українських народних піснях («Ой під горою», «Темна нічка», «Ніч яка місячна», «Ой під вишнею», «Ой що то за шум»), кантах («Ой коли любиш», «Щиголь тугу має», «Що я кому виноват»), творах М. Дилецького («Ім’я моє єсть дишкант»), М. Березовського («Не отвержи мене во время старости», ч.2). Цікавим прикладом використання блюзового періоду в українській масовій музиці є пісня «Чорнобривці» В. Верменича на слова М. Сингаївського.

Проста двочастинна форма використана у народних піснях («Думи мої», «Ішов я з Дебречина додому», «Місяць на небі», «Їхав козак за Дунай», «Гуде вітер вельми в полі» (у обробці М. Глінки)), кантах («Радуйся, радость твою воспеваю», «Ой ти птичко жовтобоко», «Стоїть явір над водою» (Г.Сковорода)), п’єсах В. Косенка з циклу «24 дитячі п’єси для фортепіано» (№№ 4, 6, 9, 11). У розвинутій двочастинній формі написані: антракт до 2 дії опери М. Лисенка «Наталка Полтавка», чотири хори на слова М. Рильського та «Люблю похмурі дні» Б. Лятошинського.

Проста тричастинна форма використана: М. Лисенком у Пісні-вальсі Венери та «Юпітеровому поході» з опери «Енеїда»; В. Косенком в циклі «24 дитячі п’єси для фортепіано» (№19, 20); Л. Ревуцьким в «Трьох дитячих п’єсах», прелюдіях для фортепіано ор.4.№3, ор.7.№1, фортепіанних п’єсах ор.17; М. Леонтовичем у хорах «Літні тони», «Льодолом», «Достойно є» з Літургії Іоанна Златоустого;

Розділ «Складні форми» представлений в курсі аналізу музичних творів передусім двочастинними, тричастинними, рондо, варіаціями та сонатною формою. Складна двочастинна форма може бути розглянута на прикладах увертюри до опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка та пісні А. Кос-Анатольського «Коломия-місто». Складна три частинна форма використана В. Косенком в циклі «24 дитячі п’єси для фортепіано» (№10, 14, 18, 21, 24); А. Штогаренком у другій частині Концерту для скрипки з оркестром та у Фантазії для скрипки соло.

Форма рондо може бути продемонстрована студентам на прикладі третьої частини сонати До мажор Д. Бортнянського. Рондальні побудови використані В. Косенком в циклі «24 дитячі п’єси для фортепіано» (№16), М. Лисенком в №№ 18 та 24 з опери «Енеїда».

Композиції, засновані на принципі варіювання представлені українською думою «Плач невільників»; обробками українських народних пісень М. Леонтовичем («Щедрик», «Дударик», «Ой посеред двору», «Ой темная та невидима», «Гра в зайчика», «Ой гордо-пишний пан-господарю»); Й. Витвицьким (Варіації для фортепіано «Українка»); О. Лизогубом в українській народній пісні з варіаціями «Ой у полі криниченька»; С. Людкевичем у «Баладі» та багатьма іншими.

Різновиди сонатної форми можна вивчити на прикладах перших частин сонат для фортепіано Фа мажор та До мажор (без розробки) Д. Бортнянського, першої частини Симфонії соль мінор П. Сокальського, увертюри до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, увертюри для симфонічного оркестру М. Вербицького, № 22 з фортепіанного циклу «24 дитячі п’єси для фортепіано» В. Косенка (без розробки), першої частини Сонати сі мінор та Симфонії №2 Л. Ревуцького, симфонічних творів Б. Лятошинського («Гражина», «Слов’янська увертюра», Симфонія №5, ч.1).

Поліфонічні форми можна аналізувати за фугами М.Лисенка, “Каноном” Л. Ревуцького, циклом “Чотири інвенції” Л. Грабовського, фугами Є. Юцевича, циклами прелюдій та фуг А. Філіпенка, Т. Маєрського, В. Задерацького, В. Бібіка, М. Скорика, О. Яковчука.

Особливості побудови циклічних інструментальних композицій в українській музиці представлені Українською симфонією М. Калачевського, Симфонією соль мінор та сюїтою «Зліт соколів слов’янських» П. Сокальського, фортепіанною «Сюїтою у формі старовинних танців» М. Лисенка, симфоніями Л. Ревуцького, Б.Лятошинського, Є. Станковича, партитами М. Скорика. Циклічні вокальні композиції можна проілюструвати кантатами М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича, Л. Ревуцького, Л. Дичко.

Сучасні техніки композиції (пуантилізм, алеаторика, серійність, сонористика, полістилістика) можна вивчати на прикладах творів В. Годзяцького, Л. Грабовського, В. Загорцева, Б. Лятошинського, В. Сильвестрова, Є. Станковича, В. Тарнопольського, М. Тіца та інших.

Особливості формоутворення і драматургії в операх можуть бути продемонстровані на прикладах творів М. Лисенка («Тарас Бульба»), М. Аркаса («Катерина»), Б. Лятошинського («Золотий обруч»), К. Данькевича («Богдан Хмельницький»), М. Скорика («Мойсей»), Є. Станковича («Коли цвіте папороть»), Г. Майбороди («Ярослав Мудрий»), В. Губаренка («Листи кохання») та інших.

Взаємодію музичної драматургії та хореографії в балеті можна аналізувати за творами «Пан Каньовський» М. Вериківського, «Лілея» К. Данькевича, «Лісова пісня» М. Скорульського, «Хустка Довбуша» і «Сойчине крило» А. Кос-Анатольського, «По синьому морю» Ю. Русинова, «Ростислава» Г. Жуковського, «Таврія» В. Нахабіна, «Сорочинський ярмарок», «Чорне золото», «Оксана» В. Гомоляки, «Камінний господар» В. Губаренка, «Каменярі» М. Скорика, «Ольга» та «Прометей» Є. Станковича.

«Відбір найпридатніших для навчальної практики зразків – справа самої практики» [2, 364]. Тому запропонований перелік творів української музики, на яких можна побудувати вивчення курсу аналізу музичних творів з метою національно-патріотичного виховання майбутніх музикантів, є орієнтовним. Характеристику творів можна знайти в підручниках та навчальних посібниках з фольклору, історії української музики, численних статтях, монографіях українських музикознавців про творчість українських композиторів. Відсутність єдиного джерела інформації ускладнює роботу викладача і студентів з даної дисципліни, але, водночас, окреслює перспективу подальших розвідок - створення навчального посібника, цілком побудованого на творах української музики.

Література

1. Агаддулін Р.Р. Позанавчальна виховна робота у ВНЗ: досвід формування полікультурної компетенції сучасного вчителя// Педагогіка та психологія. – 2007. – №3. – C. 64-72.

2. Шип С.В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С.В.Шип. - К. : Заповіт, 1998. - 368 с.