Право/10.Господарське право

Переверзєв І.О.

Донецький національний університет ім. Василя Стуса, Україна

Щодо питання про альтернативне вирішення господарських спорів

Відповідно до ст. 124 Конституції України судочинство в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ст. 55 Конституції України гарантується судовий захист та забезпечується право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ст.ст.22, 64 Конституції України). Не існує виключного переліку можливих та допустимих способів захисту прав та інтересів осіб, вони лише не повинні суперечити закону. Отже, право на звернення до альтернативних методів забезпечується законом.

У вітчизняній науці проблеми альтернативного вирішення господарських спорів (АВС) лише сьогодні стають предметом правового дослідження. Це пов’язано з тим, що лише з проголошенням незалежності, приватне право зайняло належне йому місце у регулюванні суспільних відносин, що дало можливість на державному рівні обговорювати питання перспективи розвитку в Україні приватного правосуддя. Праці науковців, які досліджували методологічні, теоретичні та практичні питання правового регулювання АВС мають велику наукову цінність для сучасного розуміння юридичної природи АВС, правотворчої та правозастосовної діяльності у цій сфері [1, c.14].

Натомість для практики важливим фактором для більшості компаній, які вдаються до альтернативного вирішення господарських спорів, є економія часу. Цей фактор має важливе значення для економічних відносин, що вказує на економіко-правове значення інституту альтернативного вирішення господарських спорів. Крім того, за допомогою альтернативного вирішення господарських спорів забезпечується більш глибока спеціалізація у розв’язанні конфліктів та формуванні господарської практики.

На нашу думку, АВС неможна розглядати окремо від судової системи, тому і постає питання про виокремлення основного способу вирішення господарських спорів по рівню законодавчих гарантій та інших способів, що можуть скласти альтернативу йому. Відповідно до ст. 55 Конституції України гарантується судовий захист та забезпечується право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ст.ст.22, 64 Конституції України). Не існує виключного переліку можливих та допустимих засобів захисту прав та інтересів осіб, вони лише не повинні суперечити закону. Вже з цих норм Конституції України випливає, що судовий захист слід розглядати як основний гарантований державою спосіб вирішення господарських спорів, а забезпечене законом право на звернення до інших способів – як альтернативні йому. Окрім того, слід враховувати, що в момент, коли у сторони (сторін) тих чи інших господарських відносин постає питання про врегулювання конфлікту інтересів, кожна з них приймає рішення, вдаватися до судового розгляду спору чи до альтернативних йому. Принципова відмінність методів врегулювання спорів в судовому або альтернативному порядку також дозволяє говорити про поділ способів вирішення господарських спорів на основний (судовий) та альтернативні.

При вирішенні господарських спорів у судовому порядку застосовується метод обов’язкових приписів, тоді як при застосуванні альтернативних способів – метод автономних рішень та метод рекомендацій.

У господарському праві загальновизнаним є формулювання його методу регулювання господарських відносин як рівного підпорядкування суспільному господарському порядку, який передбачає в тому числі забезпечення дотримання законності у судовому порядку та примусове виконання судових рішень. У процесі альтернативного вирішення господарських спорів відбувається пошук компромісу, сторони можуть іти на поступки при напрацюванні компромісного рішення. Тому у сфері альтернативного вирішення господарських спорів, як уявляється, застосовується метод балансу інтересів. Таке формулювання методу господарського права обґрунтовувалося в науковій літературі [2, с.75-77; 3, с.129-130]. Воно може бути поширене і на сферу альтернативного вирішення господарських спорів.

Таким чином, до альтернативних способів вирішення спорів відносяться будь-які процедури примирення або поєднання таких процедур примирення, які визначаються сторонами у приватному порядку. Їх правовою природою є правовідносини по врегулюванню конфлікту між його сторонами шляхом пошуку компромісу із застосуванням методу балансу інтересів.

З урахуванням цього можна визначити, що альтернативні способи вирішення господарських спорів – це будь-які процедури примирення або поєднання таких процедур примирення, які визначаються у приватному порядку і є альтернативними судовому розгляду та врегулюванню господарського спору та спрямовані на правове врегулювання конфлікту шляхом пошуку компромісу із застосуванням методу балансу інтересів.

Література:

1. Спектор О. М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. М.Спектор; МОНМС України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - 244 c.

2. Грудницкая С.Н. Наука хозяйственного права и сбалансирование интересов / С.Н. Грудницкая // Материалы IV международной научно-практической конференции “Эфектиные направления модернизации права – 2008” (г. Прага, 03-15 апреля 2008г.). Прага: Publishing Hous „Education and Science”, 2008. – Т. 8. Право. - С.75-77.

3. Грудницкая С.Н. Cистемоорганизующая функция хозяйственного права в современном мире / С.Н. Грудницкая, Н.В. Никитченко // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 3. – С. 128–133.