Несинова С.В., к.ю.н., доцент, викладач кафедри «Право»,

Біла А.В., студентки напряму підготовки «Право»

Університет імені Альфреда Нобеля

ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Проблематика дослідження полягає у тому, що в умовах жорсткої конкурентної боротьби та негативні внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на суб’єктів господарювання змушені створювати систему захисту економічних інтересів підприємства, важливе місце в якій займає захист комерційної таємниці (КТ).

Актуальність дослідження вищезазначеної теми пояснюється тим, що одним з найважливіших завдань практики та науки є втілення системи економічної безпеки підприємства. Підприємства в Україні змушені пристосовуватися до умов політичної і соціально-економічної нестабільності та вести пошук рішень складних проблем і шляхів зниження загроз своєму функціонуванню. Актуальність обраної теми полягає також у тому, що питання проблеми захисту комерційної таємниці були й залишаються актуальними і для науковців, і для практиків.

На сьогоднішній день, питання щодо змісту інформації, яка є комерційною таємницею, завжди викликало багато суперечок. Наприклад, щодо співвідношення понять інформації, конфіденційної інформації та інтелектуальної власності.

Право підприємців на захист своїх законних інтересів та своєї власності, в тому числі комерційна таємниця, є конституційним правом кожного громадянина України. Статті 31, 32, 34, 41, 42, 54 Конституції України встановлюють обмеження, в межах яких особа має право на реалізацію права на комерційну таємницю, а також має право відстоювати власні законні інтереси у питанні забезпечення конфіденційності інформації [1].

Правовими підставами здійснення захисту конфіденційної інформації в Україні стали положення Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про інформацію», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів, що стосуються інформації.

Крім того, окремий правовий інститут комерційної таємниці виник після того, як Україна отримала статус незалежності. Відповідно до статті 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею визначається інформація, яка є таємною і є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які мають справу із цим видом інформації, внаслідок чого, вона має комерційну цінність і є предметом заходів щодо збереження її таємності, які ужиті особою, законно контролюючою цю інформацію [2].

Щоб організувати захист комерційної інформації, треба цілісно формувати належним чином економічно важливі відомості, щоб вони мали статус комерційної таємниці. Також, потрібно розробити положення про комерційну таємницю - основний правовий захист інформації та закріпити положення про комерційну таємницю в установчих документах підприємства, розмежувати інформацію, яка є державною таємницею і інформацію, яка не є комерційною таємницею, класифікувати конфіденційну інформацію, яку можна віднести до КТ та компілювати її, а також, розробити договори із працівниками стосовно нерозголошення інформації про КТ, розробити порядок та певні інструкції, правила внутрішнього розпорядку та ознайомити працівників підприємства із документами підприємства щодо захисту інформації, розробити посадові інструкції для осіб, які мають доступ до інформації та інструкції з дотримання режиму таємності та графік роботи з таємними документами на підприємстві.

На існуючих підприємствах право суб’єкта підприємницької діяльності на комерційну таємницю можна юридично оформити здійснити шляхом внесення доповнень в установчі та інші документи підприємства, а при створенні нових підприємств - відразу ж закріпити його вищевказаних документах.

Правові засади захисту комерційної таємниці від недобросовісної конкуренції встановлені у статті 36 Цивільного кодексу України й закріплені в статтях 16-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а саме: стаття 16 встановлює неправомірне збирання комерційної таємниці, стаття 17 передбачає розголошення комерційної таємниці, схиляння до розголошення комерційної таємниці закріплено у статті 18, стаття 19 визначає неправомірне використання комерційної таємниці. Відповідно до статті 22 вищезазначеного Закону, на юридичних осіб, які винні у скоєнні актів недобросовісної конкуренції, Антимонопольний комітет накладає штрафні санкції в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [3].

Статті 231 та 232 Кримінального кодексу України визначають кримінальну відповідальність за посягання на комерційну таємницю [4].

Отже, внаслідок вищевикладеного, захист комерційної таємниці на підприємстві може бути забезпечений лише сукупністю правових, організаційних, адміністративних, технічний та iнших заходiв, які сприяють забезпеченню цілісності та збереженню комерційної інформації та належному порядку доступу працівників підприємства до неї.

Щодня з’являються нові загрози комерційній таємниці, внаслідок чого захист інформації має бути безупинним процесом, який має відповідати вимогам протидії актуальним загрозам. З одного боку, не може дати гарантії захисту встановлення найсучасніших систем, однак, з іншого боку, якщо впровадити раціональні комбінації найбільш оптимальних засобів захисту комерційної таємниці та чітко розробити правову регламентацію захисту КТ і конфіденційної інформації - це дозволить підприємствам захиститися від більшості загроз, і, як наслідок, ефективно використовувати бюджет і ресурси діючого підприємства.