Право/13. Міжнародне право

Павленко Д. Ю., студент 4 курсу юридичного факультету

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Київ, Україна

Упровадження концепції «Єдиного європейського неба» як рушійна сила розвитку правового регулювання повітряного транспорту в Європейському Союзі

Ряд чинників зумовив стрімкий розвиток повітряного транспорту як у світі в цілому, так і в окремих політико-територіальних утвореннях, у тому числі й у Європейському Союзі. Саме тому ЄС спрямовує сили на розвиток сектору повітряного транспорту у векторі збільшення долі повітряного транспорту серед пасажирських та вантажних перевезень, а також – вирішенні проблеми завантаженості повітряних коридорів та підвищенні рівня урегульованості стандартів безпеки авіаційних перевезень і негативного впливу повітряного транспорту на довкілля.

Наразі Європейський Союз здійснює уніфікацію нормативно-правових актів у сфері правового регулювання транспортних перевезень авіаційним транспортом у ЄС. Цей процес було розпочато прийняттям Радою Європейського Союзу так званого «Люксембурзького пакету» наприкінці 1987 року (набув чинності з 01 січня 1988 року), який становив собою групу рішень, які мали б урегулювати сферу повітряного транспорту. Зокрема, було встановлено чіткі норми призначення авіаперевізників, їх доступу на ринки, було встановлено конкретні тарифи авіаперевезень та визначено правову відповідальність перевізників. Вступ положень «Люксембурзького пакету» у юридичну силу став першим кроком до гармонізації як європейського повітряного права зокрема, так і міжнародного транспортного авіаційного законодавства загалом [1, 140].

Утім швидкий розвиток авіаційної транспортної інфраструктури міг спричинити ряд проблем, пов’язаних з тим, що транспортна система могла ледве справлятися з обсягами транспортних потоків. Урятувати положення міг лише розвиток інтеграційних процесів, у основі якого повинен лежати єдиний раціональний економіко-правовий механізм господарювання в секторі повітряного транспорту [2, 267].

Так, наприкінці 80-х років ХХ століття за пропозицією Європейської комісії було покладено початок розробки концепції «Єдиного європейського неба», яка полягала у створенні та впровадженні програми, що ґрунтується на загальних правилах використання повітряного простору, спільного цивільного і військового керування повітряним транспортом, системи спостереження, інспекції та штрафних санкцій [1, 140].

24 березня 1992 року в м. Гельсінкі 25 країн підписали Договір з відкритого неба, мета якого полягає у застосуванні режиму відкритого неба для розвитку транспарентності та сприяння спостереженню за виконанням чинних або майбутніх угод у галузі контролю над озброєннями, а також у розширенні можливостей щодо запобігання криз та кризових ситуацій [3, 12].

2008 року набули чинності положення Угоди про відкрите небо зі Сполученими Штатами Америки, відповідно до якої європейські авіакомпанії змогли здійснювати рейси в США з будь-якої точки ЄС у той час, як американські перевізники отримали право перевозити пасажирів у будь-який європейський аеропорт. Угода також надала змогу європейським літакам здійснювати польоти не лише між країнами Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки, але також і між третіми країнами й США, змогу американським авіакомпаніям здійснювати перельоти всередині ЄС, а європейським – усередині Сполучених Штатів Америки. Дана Угода наділила європейських інвесторів правом на інвестування в американські авіакомпанії. План-концепція «Відкритого неба» забезпечує авіаперевізникам країн, що приєдналися до неї, здорову конкуренцію та рівність умов при здійсненні повітряних транспортних перевезень [3, 12].

Таким чином, утворення «Єдиного європейського неба» є вирішальним чинником удосконалення правового регулювання авіації та повітряних транспортних перевезень у Європейському Союзі, оскільки така лібералізація веде до створення дійсно відкритого неба, єдиного, цілісного ринку повітряного транспорту і збалансування правової регламентації здійснення господарської діяльності у сфері повітряних перевезень з метою забезпечення рівних умов для всіх авіаперевізників.

Література:

1. Бояр А. О. Розвиток, сучасний стан та актуальні проблеми транспортної політики Європейського Союзу [Електронний ресурс] / А. О. Бояр, А. Ю. Стукалова // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2011. – с. 137-142. – Режим доступу до ресурсу: http://fmv-visnyk.pp.ua/wp-content/uploads/2016/2011-21/28.pdf.

2. Міщенко М. І. Проблеми формування загальноєвропейської транспортної політики [Електронний ресурс] / М. І. Міщенко // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. – 2009. – с. 262-267. – Режим доступу до ресурсу: http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/226/1/911misch.pdf.

3. Корчак Н. М. Тенденція розвитку вітчизняного ринку авіаперевезень в контексті підготовки України до вступу в єдине європейське небо [Електронний ресурс] / Н. М. Корчак, О. А. Капустинський // Юридичний вісник Національного авіаційного університету. – 2011. – с. 11-15. – Режим доступу до ресурсу: http://www.law.nau.edu.ua/images/Nauka/Naukovij_jurnal/2011/statji_n4_21_2011/Korchak_Kapustinskij_11.pdf.