к. філос. н.,
доцент Мальцева О.В., магістранта Іванова К.О.
ДВНЗ
«Приазовський державний технічний університет»
ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЩОДО підтримки
СХОДУ УКРАЇНИ
2014 р. став особливим у розвитку благодійності і волонтерства
в Україні. Події Революції Гідності, війна на Сході, анексія Криму викликали до
життя потужний благодійницько-волонтерський рух, який охопив усю країну.
Благодійницько-волонтерський рух зачепив усі куточки нашої країни. Допомога
ближнім стала невід’ємною частиною буття українського суспільства. На початковому етапі конфлікту саме волонтери України першими відгукнулися
на потреби як мешканців регіону, так і військових. Отже, дослідження феномену
піднесення волонтерського руху в умовах воєнного конфлікту на сході України є
актуальним науковим завданням.
Метою даної роботи є виявлення основних напрямків волонтерської діяльності щодо підтримки
сходу України. Завдання дослідження:
визначити зміни правових засад волонтерства та
добродійності в Україні у зв’язку з подіями на Сході, виявити основні напрямки
та найбільш активних учасників волонтерського руху допомоги сходу України,
дослідити успішні приклади об’єднання зусиль волонтерів, органів державної
влади, соціальних служб та організацій.
Волонтерство в Україні регулюють
декілька законодавчих актів: «Про волонтерську діяльність», «Про громадські об'єднання»
та «Про благодійну діяльність та благодійні організації». До деяких законів із початком війни на сході України було внесено зміни,
що стосуються волонтерської діяльності:
- у квітні 2014 року з'явився дозвіл
на фінансування оборони за рахунок пожертв фізичних та юридичних осіб];
- у вересні 2014 року публічний збір
коштів на армію було дозволено вести особам, які перебувають на державній або
іншій публічній службі, а благодійна допомога учасникам бойових дій на період
АТО була звільнена від податку на доходи фізичних осіб.
- 1 квітня 2015 вступили в дію зміни
до закону «Про волонтерську діяльність», що, зокрема, скасовують обов'язковість
отримання відповідними організаціями статусу волонтерських, передбачають
волонтерську діяльність у зоні АТО, запроваджують виплату одноразової допомоги
пораненим волонтерам та сім'ям загиблих волонтерів, а також прописують
повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері волонтерської діяльності] (цим органом є Мінсоцполітики).
- у червні 2015 набули чинності зміни
до закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що
дозволили отримання волонтерами статусу інваліда війни і поширили дію цього закону на
сім'ї волонтерів, що загинули чи зникли безвісти.
- у липні 2015 вступив у дію затверджений
Кабміном порядок публічного збору пожертв
на армію.
Воєнний конфлікт на сході України став справжнім випробовуванням на
міцність української державності, всього громадянського суспільства. Проблеми,
що постали у зв’язку початком військових дій, охопив одразу усі сфери суспільства:
виникла потреба переселення значних мас населення у безпечні райони країни,
необхідність допомоги внутрішньо переміщеним особам, підтримки потребувала
українська армія та добровольчі батальйони, як у окремих видах обладнання, так
і у продовольстві, одязі, предметах особистої гігієни тощо; згодом виникло
завдання організації лікування та реабілітації поранених бійців.
Відповідно, головними
напрямками благодійних фондів та організацій на території України з акцентом на Донецьку
та Луганську області стали:
-
допомога
армії та добровольчим батальйонам;
-
допомога
пораненим;
-
допомога
постраждалим мирним жителям;
-
допомога
вразливій сфері (діти, люди похилого віку, інваліди);
-
допомога
людям, які залишилися в сірій зоні тощо.
Одним з найпотужніших напрямків допомоги став волонтерський
рух допомоги українським військовикам. Йдеться про всеукраїнський волонтерський рух із забезпечення ресурсами
українських військових (Збройних сил, Національної гвардії тощо), які з 2014
року стримують російську збройну агресію. Виник цей рух у різних регіонах
України стихійно з початком військового конфлікту. Волонтерських
організацій та окремих активістів, що допомагають українським військовим,
існують тисячі. Точну їх кількість визначити неможливо: вона постійно
змінюється, а чимало волонтерів й зовсім не афішують свою діяльність [1].
На травень 2015 року
кількість людей, що систематично займаються волонтерством,
оцінювалася у 14,5 тисяч, а організацій — у понад 2,5 тисячі. Опитування,
проведене у вересні 2014 фондом «Демократичні ініціативи» спільно з КМІС, показало, що кошти
на рахунки армії переказувала третина жителів України, а ще чверть передавала
допомогу через волонтерські організації. До найпотужніших та найвідоміших
організацій допомоги військовим належать «Народний проект», «Народний тил», «Повернись живим», «Крила Фенікса», «Армія SOS», Combat-UA,
Волонтерська група Романа Доніка та інші [2; 3].
Необхідність у волонтерському русі була зумовлена рядом факторів: відсутність
в армії достатніх ресурсів (їжі, одягу, засобів особистого захисту,
медикаментів); налаштування логістики; слабка виробнича база; нестача
потрібного забезпечення технікою; відсутність достатньої підтримки біженців зі
сторони держави.
До основних напрямків
роботи даного волонтерського руху варто віднести:
-
збір і доставку на
Схід різноманітних ресурсів (харчі, одяг, ліки, амуніція, автотранспорт,
військові прилади), ремонт та вдосконалення техніки тощо;
-
медичну допомогу
постраждалим від бойових дій, оснащення госпіталей та
лікарень;
-
допомогу переселенцям
із Криму та зони АТО (юридична, психологічна та гуманітарна допомога, пошук
житла та роботи, адаптація в новому місці та соціумі);
-
пошук зниклих безвісти та робота з визволення
полонених.
Ведеться й діяльність в інших
напрямах — зокрема різноманітна допомога сім'ям учасників АТО (збір
коштів, збір речей, доставка закупленої допомоги до військових підрозділів за місцем
їх дислокації, госпіталів, родин військовослужбовців).
Багато волонтерів виготовляють
екіпірування власноручно. Окремі волонтерські групи займаються пошуками зниклих
або загиблих солдатів, евакуацією громадян з зони АТО. Волонтери також привертають
увагу суспільства до неякісної роботи адміністративних армійських відомств,
вони борються з корупцією в оборонних відомствах.
Спочатку активної діяльності
волонтерського руху механізмів його взаємодії з владними структурами та
закладами соціальної сфери практично не було. Але пізніше значна роль та
високий авторитет волонтерів підштовхнули владу та соціальні інституції до співпрацi [3]. Результатом цієї
співпраці стала низка досягнень у галузях організації, підготовки та
забезпечення військових формувань, винагородження та житлового забезпечення
військових, соціальної реабілітації військовиків, протидії російській
пропаганді та інших.
Якщо говорити про
допомогу мирним мешканцям зони АТО, то найактивніше тут себе проявив Гуманітарний штаб Ріната Ахметова
«ДОПОМОЖЕМО», що був створений 6 серпня
2014 року.
Головне завдання Штабу – максимально ефективно надавати допомогу мирному населенню, яке постраждало в ході конфлікту, в рамках існуючих ресурсів. Ця допомога Штабу повинна дійти, перш за все, до тих, хто її найбільше потребує
(люди похилого віку, інваліди, діти). Штаб надає допомогу всьому мирному населенню Донбасу, незалежно від статі, віросповідання,
рівня життя до військового конфлікту та інших параметрів [4].
Важливу роль відіграють й соціальні служби в наданні допомоги усім
категоріям громадян, що були задіяні в події на сході Україні. Вони виступають
посередниками у мобілізації джерел благодійної допомоги шляхом реалізації
благодійних програм. Благодійна програма зазвичай приймається певною благодійною
організацією і є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення
завдань, що відповідають її статутним цілям, а соціальні служби допомагають у
розподілі та наданні адресної допомоги тим, хто її найбільше потребує. Також до основних методів цієї співпраці можна віднести [5]:
- спільну участь соціальних служб та благодійних організацій в реалізації різних соціальних проектів на допомогу ВПО;
- передачу благодійними
організаціями (фондами) соціальним
установам засобів і майна, зібраних ними у вигляді пожертвувань для здійснення допомоги.
Благодійність в сучасній Україні продовжує розвиватися, налагоджуються зв'язки благодійних організацій і фондів з соціальними установами. Однак тут ще не мало проблем. Продовжують діяти деякі фактори, які стримують розвиток
благодійності в нашій країні. До них слід віднести:
- по-перше, збереження у певної частини населення недовіри до роботи благодійних організацій. Чимало благодійних фондів, прикриваючись допомогою АТО, збирають гроші за
допомогою псевдоволонтерів (певний відсоток від суми
зібраного отримують збирачі грошей), не обліковуючи зібраних коштів і
перераховуючи на потреби військовиків лише незначну частину. Подібні дії
підпадають під статтю 190 Кримінального кодексу і караються
позбавленням волі на строк до 12 років. Станом на січень 2015 щодо псевдоволонтерів АТО було порушено близько 100 кримінальних
проваджень.
- по-друге, нерозвиненість системи державних і муніципальних соціальних замовлень, що передбачають обов'язкову в них участь благодійних організацій.
Очевидно, що за останні роки Україна стала більш благодійною. Однак чверть жителів Донецької області, як і раніше відчувають недостачу
медикаментів, кожен п'ятий – продуктів харчування, а кожен десятий має дефіцит
основних непродовольчих товарів. Люди потребують серцевих препаратів, лік від
тиску і хвороб суглобів. Люди відчувають потребу в свіжому м'ясі, молочних
продуктах, фруктах. Найбільше хто потребує допомоги є літні люди старше 60
років. Найгірша ситуація в маленьких містах і селах на території,
непідконтрольною Україні.
Для більш якісної
роботи волонтерів та благодійних організацій (фондів) на сході України слід
розвивати координаційні центри. Переселенці і люди на сході України повинні
мати можливість системно отримувати необхідну їм соціальну допомогу. Координаційні
центри в першу чергу повинні комплексно вирішувати питання соціального захисту:
медичне обслуговування; навчання в шкільних установах; пенсійне забезпечення; тимчасове
розселення; працевлаштування.
Література
1. Горєлов Д. М., Корнієвський
О. А. Волонтерський
рух: світовий досвід та українські громадянські практики (аналітична доповідь). —
Київ : Національний інститут стратегічних
досліджень, 2015. — 36 с.
2. Зелена книга української благодійності. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://www.scribd.com/fullscreen/148986920?access_key=key-1lllos8ven5nr2whp4y5&allow_share=true&view_mode=scroll
3. Національний рейтинг благодійників. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://donator.org.ua/funds/
4. Гуманітарний штаб Р. Ахметова «ДОПОМОЖЕМО». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.fdu.org.ua/hum_center/about
5. Корнієвський О. А., Горєлов
Д. М. Український
волонтерський рух у контексті світового досвіду //
Науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних
досліджень «Стратегічні пріоритети». — 2015. — № 1
(34). — С. 95–100.