Про необхідність визначення механізму психологічної складової адаптаційного потенціалу особистості з депресивним захворюванням.

Корнієнко В.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Аналіз наукових джелел визначив, що депресія посідає четверте місце за рівнем матеріального збитку, який надається суспільству. При цьому значна частина цих витрат пов'язана з тимчасовою й постійною непрацездатністю (Pilling S et al., 2009; WHO, 2012). Так, за даними фармако-економічних досліджень, у США щорічний збиток від депресії оцінюється приблизно в 83 млрд. доларів (Greer T.L., Kurian B.T., Trivedi M.H., 2010), а в країнах Євросоюзу – в 75 млрд. євро (Mcintyre R.S., Cha D.S., Soczynska J.K. et al.,2013). Найбільші економічні втрати обумовлені відсутністю пацієнта на робочому місці або зниженням, через наявність депресії, продуктивності праці, незважаючи на формальну присутність працівника. У результаті депресії губиться в середньому 27 робочих днів на одного працівника за рік (Морев М.В., Любов Е.Б., 2011).

Доведено, що раннє виявлення депресій і своєчасний початок лікування суттєво поліпшує результат терапевтичного втручання. І, навпаки, тривале перебування у хворобливому стані сприяє хроніфікації патологічного процесу, підвищує ризик розвитку повторних депресивних епізодів надалі й помітно погіршує прогноз захворювання в цілому (Петрова Н.Н., Круглов Л.С., Антонова Н.В., 2013; Осипова Н.Н., Зайцева В.М., 2015; G. Goodwіn, 2013).

Вивчено, що депресія — гетерогенне захворювання, а хворим властиві риси нетовариськості, замкнутості, усвідомлення наявності своєї провини, страхів і побоювань, песимістичного ставлення до майбутнього, що вимагає корекції не тільки емоційного стану особистості, але й відновлення соціального функціонування, якості життя й психологічного благополуччя пацієнтів (Fava M et al., 2006; Mcclintock SM et al., 2011; DSM-5, 2013). Відомо, що, незважаючи на значне поліпшення стану хворих у результаті терапії, більш 50 % пролікованих пацієнтів усе ще відзначають досить низький рівень якості життя й психологічного благополуччя(Rosenzweig-Lipson S et al.,

2007; Mcintyre RS et al., 2013; Gasse C et al., 2013; Ishak WW et al, 2014).

Дослідження механізму адаптаційного потенціалу особистості з депресивними захворюваннями є однією з найменш висвітлених у психологічній науковій літературі проблем, що потребує визначення психічних, фізіологічних і соціально-психологічних проявів адаптаційного потенціалу.

Тому потреба у розробці концепції психологічних основ щодо визначення адаптаційного потенціалу особистості з депресивними захворюваннями, необхідність застосування системного підходу до їх аналізу пояснюється тим, що адаптаційний потенціал включає не лише якусь одну сторону функціонування людини, а й якості життя й психологічного благополуччя особистості в цілому (Greer T.L. et al., 2010; Ishak WW et al., 2011)..

Існує безліч робіт, присвячених вивченню процесу адаптації, у яких приділяється увага закономірностям філогенетичного формування механізмів регуляції в процесі адаптації (Григор'єва А.І., 2008; Лебедєва В.А.,2008; Ф.Б. Березин, 2011; Маклаков А.Г., 2012; Рогачова Т.В., Залевський Г.В., Левицька Т.Е., 2015 і ін.), спробі обумовити процес адаптації соціальними відносинами (Дмитрієва С.В., 2009; Казанська  В. Г, 2011; Пушкарев Ю. І., 2012; Разов П.В., 2013 і ін.), індивідуальними особливостями особистості, що реалізує власну суб'єктність (А.А. Налчаджян, 2010, Овчарова Р.В., Трофімова Н.С., 2013;  Попова Н.В., Попова Е.В., 2016 і ін.). Також виділяються психологічні механізми, у фокусі вивчення яких розглядаються не тільки інтер-, але й інтра- направлені тенденції, які опосередковують процес адаптації особистості, що й впливають на ефективність діяльності (Шкурко М.А., 2007; Хритинін Д.Ф., Петров Д.С., Коновалів О.Е. із співавт., 2008; Колпакова Л.М., 2011; Суханов А.А, 2011). Активно ведуться дослідження захисних механізмів і копінг-ресурсів особистості і їх ролі у формуванні успішної злагоди зі стресом поведінки (Вассерман Л.І. із співавт.,2009; Ісаєва Е.Р., 2010; Прибитков А.А., Юркова В. О., Баженова Ю.Б., 2016). При розгляді проблем адаптації людини в деяких дослідженнях визначається, що здатність до адаптації є не тільки індивідуальною, але й особистісною якістю (Б.Г.Ананьєв, 2007, В.І.Рожевий, 2007; Лаврик А.В., 2014; Фризен М.А., 2015; Isaeva E.R., 2015 і ін.). Існує ряд робіт, у яких вивчалася роль психологічних резервів особистості, як у подоланні соматичних недуг, так і в дозволі особистісних і міжособистісних проблем, що викликають дискомфорт і страждання (Шкурко М.А., 2007; Хритинін Д.Ф., Петров Д.С., Коновалів О.Е. і співавт., 2008; Мамайчук І.І., 2011; Забегаліна С.В., Чигарькова А.В., 2013).

В останні десятиліття стає все більш актуальним завдання визначення механізмів саморегуляції психічної діяльності в нормі й патології, ресурсів організму людину і його особистості для успішного подолання наслідків різних захворювань, збереження або підвищення здатності до виконання різних видів діяльності (Ялтонський В.М., Сирота Н.А., 2008; Виноградова М.Г., Тхостов А.Ш., 2010; Гавриленкова С.В., 2015). Однак залишається відкритим питання про індивідуальну специфіку, що визначає межі потенційних внутрішніх змін особистості, пов'язаних з характером хвороби, у рамках якої можлива адаптація конкретної особистості. Невивченими залишаються психологічні фактори, пов'язані з особливостями перебігу хвороби, що сприяють продовженню періодів ремісії й зниженню ризику рецидиву хвороби. Недостатня увага приділяється психосоціальним факторам і ресурсам мікро- і макросоціального оточення, що визначають успішну адаптацію до хвороби, особливостей ціннісно-значущої сфери особистості й психологічним ресурсам у подоланні рецидивів, тобто тим індивідуально-психологічним і соціально-психологічним характеристикам пацієнта, які можуть виступати в якості маркерів психологічного супроводу лікувально-реабілітаційного процесу й бути складовими психологічного реабілітаційного потенціалу.

Використана література

1. Alexopoulos, G. S. Psychotherapy for late-life depression / G. S. Alexopoulos // J. Clin. Psychiatry. 2010. - Vol. 71(6). - P. 13-25.

2. Baldwin, R. C. Preventing late-life depression: a clinical update / R. C. Baldwin // Int. Psychogeriatr. 2010. - Vol. 22(8). - P. 1216-1224.

3. Bell, A. C. Problem-solving therapy for depression: a meta-analysis. / A. C. Bell, T. J. D'Zurilla // Clin. Psychol. Rev. 2009. - Vol. 29. - P. 348-353.

4. Cassidy, K. L. The Silent Geriatric Giant: Anxiety Disorders in Late Life / K. L. Cassidy, N. A. Rector // Geriatrics and Aging. 2008. - Vol. 11(3). - P. 150-156.