Физическая культура и спорт / Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Хрипко Л.В., Счастливець В.І., Чоботько М.А.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Оздоровчо-спортивні заходи як основний фактор здорового способу життя студентів.

За даними багаточисельних досліджень продовжує залишатися гострою проблема організації фізичного виховання у вищий школі.

На необхідність впровадження нового змісту, форм і методів фізичного виховання студентської молоді вказує й зниження спортивних показників на змаганнях та негативне ставлення до самостійних занять фізичними вправами. Соціологічні дослідження та статистичні показники Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту засвідчують, що 89% студентів мають відхилення у стані здоров'я, 45% - незадовільний рівень фізичної підготовленості, 18% - не можуть займатися фізичними вправами за станом здоров'я [1].

Спрямованість фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах на зміцнення здоров'я, підвищення стану фізичного розвідку, рівня фізичної підготовленості, збереження творчого довголіття – одна із основних ідей фізкультурного виховання в студентські роки. Дані соціальних досліджень [2], досвід практичної діяльності показують, що фізкультурно-спортивна активність студентів в більшості визначається структурою їх спортивних інтересів і потреб, мотивів і ціннісних орієнтацій, переконань і настанов. На жаль, для більшості студентів рівень їх розвитку у сфері фізкультурно-спортивної діяльності характеризується декларативним проголошенням позитивного відношення до занять фізичними вправами, але не їх, практичною реалізацією [3].

На нашу думку викладення предмету фізичне виховання у ВНЗ повинно враховувати основну мету – підтримка та зміцнення здоров'я студентів. Словосполучення «міцне здоров'я», «оптимальний фізичний розвиток», «гарна функціональна підготовленість» вивірені часом. Наприклад, ідіома «міцне здоров'я» легко асоціюється з медичним поняттям «практично «здоровий». Багато хто погодяться, що фізичний розвиток звичайної людини не повинен бути могутнім, сильним, досконалим або понад природним, він повинен бути оптимальним. Теж можна сказати і про гарну функціональну підготовленість. Активний спосіб життя, де є багато місця для бігу й інших динамічних фізичних навантажень, допомагає зміцнити здоров'я, станом якого є оптимальний фізичний розвиток і гарна функціональна підготовленість [4].

Серед об'єктивних чинників як для суспільства так і для ВНЗ відносять слабий економічний базис розвитку фізкультурного руху, неудосконаленість його інфраструктури, відсутність традицій здорового способу життя, буденність спортивних заходів, низька ефективність використання нерегламентованих форм занять як за місцем навчання, так і за місцем проживання студентів [5].

Загальний сумарний об'єм рухової активності, його рівень в режимі студентської молоді тісно пов'язаний зі станом здоров'я і працездатності. Так, як роль рухової активності повинна зростати як в плані компенсації гіпокінезії, так і в плані підвищення тренованості і фізичної підготовленості, виникає необхідність в проведені постійного контролю за їх рівнем.

Основна увага зверталась на розробку нових особистісно зорієнтованих виховних технологій, які забезпечували формування і розвиток у студентської молоді таких морально-вольових якостей, які дозволяли їй самостійно приймати адекватні рішення в екстремальних життєвих ситуаціях, з опорою на елементи оздоровчої фізичної культури та здорового способу життя.

Нами було використано тестування, яке дозволило диференційовано визначити вплив індивідуальної повсякденної фізичної діяльності у формуванні рухового потенціалу і вивчити дозування навантажень для розробки і обґрунтування здорового способу життя студентів. Вивчення дії експериментального рухового режиму на фізичну підготовленість проводилась на студентках 1-2 курсів юридичного факультету ДДУВС.

Вивчення даних тестування виявило, що загальний об'єм рухової активності в експериментальних групах на протязі періоду навчання і заліково-екзаменаційної сесії по рівню близькі між собою. Високий рівень рухової активності в період канікул студенток (перебування у спортивному таборі) вказує на їх збільшений попит в русі у період її направленого формування на протязі учбового року. В контрольних групах проглядається значно нижчий рівень рухової активності на 35-40% в період учбових занять, на 60-65% в період сесії і на 75-80% в період канікул.

Введення в режим дня для студенток додаткових оздоровчо-спортивних заходів дозволяє спрямовано діяти на їх фізичну підготовленість і сприяє формуванню в них здорового способу життя.

Література

1. Основні показники розвитку фізичної культури і спорту в Україні за 1999 рік // Зб. статистичних показників. – К., 2000. - 132с.

2. Раевский Р.Т. Проблемы физической подготовленности на рубеже XXI века. „Концепція розвитку галузі фізичної культури і спорту в Україні” Збірник наукових праць.-Рівне „Практ. Хаус”, 2001.-Вип 2.-С.169-172.

3. Лубышева Л.И., Грушин Г.М. Теоретико-методическое обоснование физкультурного воспитания студентов. «Теор. и практ. физ.культ.», 1991, №6.-С.9-12.

4. Раевский Р.Т., Канишевский С.М., Дмашенко А.В. Физичское воспитание студенческой молодежи Украині в ХХІ веке//Проблеми фізичної культури молоді в період оновлення суспільства: Конференція „Молодь і суспільство”.Одеса, -2001.-С.20-27

4. Кряж В.Н., Гунжаловский А.А., Ворсин Е.Н. Концепция базовой программы физического воспитания учащихся и студентов Белорусской ССР//Теор. и прокт. Физ. Культ. №6, 1991. С.2-8.