Біологічні науки / Ресурсознавство та інтродукція рослин

Суханова О. В.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА GINKGO BILOBA

ГІНКГО, ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ (Ginkgo biloba) — реліктова рослина і єдиний вид роду Гінкго, що є єдиним представником родини Гінкгові, яка, в свою чергу, є єдиною у класі Ginkgoopsida, хоча відомо, що в родині було ще близько 18 видів.

Це дерево — одне з найстаріших дерев нашої планети, що збереглося до наших днів. Виникло від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн років тому, і є пращуром сосни та ялини. Гінкго — єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями й хвойними. Замість хвої у нього віялоподібні листки. Найдавніші зі знайдених викопних решток належать до пермського періоду палеозойської ери (близько 286–245 млн років тому). У квіткових кошиках містяться каротиноїди: каротин, Лікопен, віолоксантин, цитраксантин, рубиксантин, флавохром. Надземні частини містять до 10% календину (гіркоти).

Гінкго — це єдине унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід і одну родину. Рослина є реліктовою та ендемічною. Рослина роздільностатева.

Дерево має конусоподібний брунатно-сірий стовбур, довгі вигнуті гілки. Стовбур гінкго в основному складається з деревини і нагадує за будовою стовбури сучасних хвойних, але, на відміну від них, не має смоляних ходів у деревині і не утворює смоли [1].

Гінкго має дуже просту судинну систему: головна судина ділиться на дві. Такий малюнок судин характерний тільки для гінкго. Листки світло-зелені, (у молодому віці восьмилопатеві, потім лопаті зростаються, і їх залишається всього дві) з оригінальним жилкуванням — жилки віялом розходяться від черешка. Розмножується насінням та вегетативно за допомогою живцювання.

Це єдине у світі дерево, яке запліднюється під час падіння плодів, а не за допомогою вітру та комах, як інші рослини. Після цього розвивається жовте, схоже на сливу насіння довжиною близько 2,5 см. Зовні плід оточений товстою соковитою м'ясистою оболонкою. Неприємний аромат оболонки плодів пояснюється присутністю великої кількості масляної кислоти. Плід — кістянка.

Рослина досягає зрілості і починає плодоносити у 25 — 30 років, до того часу важко визначити її стать.

У 1986 р. ботанік Хіразе дослідив процес запилення гінкго. Чоловічі дерева «цвітуть» у середині травня, їх пилок потрапляє на насінний зачаток жіночих рослин і проростає в пилкову трубку з двома сперматозоїдами. Але запліднення насіння бруньки одним із сперматозоїдів проходить лише пізньої осені, і вже в насіннєплоді, який упав на землю [4].

Листя містить кемпферол, кверцетин, гінкгетин, білобетин та інші флавоноїди; аментофлавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; ши¬кімову, ліноленову, хінну та гідрогінкголову кислоти; лактони, терпени, катехіни, віск, крохмаль, маннан, пентозан, р-ситостерин, жирну та ефірну олії. В м'ясистій оболонці насіння є масляна, ва¬леріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні речовини. В самому насінні міститься до 13 % білка, 68 % кро-хмалю, 3 % жирної олії, крім того є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині є близько 2,5 % смоли, 5 % ефірної олії, до 0,5 % а-сезаміну.

В Україні вперше з'явилося у 1818 році у Нікітському ботанічному саду в м. Ялті. Це дерево дуже перспективне для озеленення південних міст України. Воно чудово витримує умови промислової загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке протигрибкових та вірусних захворювань, майже не пошкоджується комахами. Це дерево довговічне. Окремі його екземпляри живуть 2000 років, підіймаючись за цей час у висоту до 40 м, при товщині стовбура — 1 м [3].

В Японії і Китаї насіння гінкго вважають делікатесом і розводять як плодове дерево.

Насіння гінкго під назвою «срібний мигдаль» чи «білі горішки» можна купити в магазинах Китаю і Японії. Смак насінин солодкуватий — щось середнє між печеноюкартоплею й каштаном. Їдять його підсмаженим, висушеним або печеним, використовують як приправу до страв з овочів, рису, грибів.

Насіння гінкго містить тільки 3% жирів, багато білка, крохмалю й нікотинової кислоти. Воно вивозиться з Китаю в інші східні країни, де продається в спеціалізованих супермаркетах, магазинах і «зелених крамницях». Плоди гінкго використовують у східній медицині.

Препарати з гінкго відновлюють погіршені в результаті вікових змін пам'ять, слух, зір, мовні й рухові функції, усувають циркуляторну недостатність (включаючи атеросклеротичне й вікове походження), відновлюють еластичність і міцність судин, запобігає тромбозам мозкових і коронарних судин, сприяють нормалізації метаболізму тканин мозку, поліпшують живлення серцевого м'яза, допомагають зберегти цілісність і проникність клітинної стінки, запобігти приступам астми, мають заспокійливу й антиспазматичну дії.

Найбільші у світі плантації гінкго розташовані в Південній Каліфорнії. Щорічно більше 1,1 тис. т сухого листя експортується до Європи. Невеликі плантації гінкго є також у Франції. Переробляють листя і виготовляють екстракт у Німеччині, Швеції, Ірландії й Франції [2].

ЛІТЕРАТУРА

1. Г. П. Яковлев, В. А. Челомбитько. Ботаника / Под ред. И. В. Грушвицкого. — М.: Высшая школа, 1990. — С. 184.

2. Лапин П. И., Соколов С. Я. Род Ginkgo — Гинкго // Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие, культивируемые и перспективные для интродукции. / Ред. тома С. Я. Соколов и Б. К. Шишкин. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — 464 с.

3. Справочник: Деревья / Пер. с итал. Н. М. Сухановой. — М.: АСТ, Астрель, 2004. — С. 56—57.

4. Фітотерапія в Україні. – 2000. – № 3-4. – С. 44-46.